Поширене використання слова cœur (серце) в його буквальному та етимологічному сенсі або через його лінгвокогнітивний психічний образ, тобто концепт, є однією з яскравих характеристик колориту французької мови.
Слово cœur в його сучасній формі у французькій мові походить від старофранцузької мови: cuer, coer, quer, quor, від латинського cor, родового відмінку слова cordis (cœur, estomac), що пішло від давньогрецького καρδία, kardía (cœur) та дало багато похідних на cardio- [1].
Його основне значення як життєво важливого органу можна передати наступним визначенням: У людини та вищих тварин серце – це червоний внутрішній орган у формі перевернутого конуса – головний засіб кровообігу, наділений автономною нервовою мережею, яка забезпечує його автоматичне функціонування, але знаходиться під впливом центральної нервової системи. Друге ключове значення також пов’язане з фізичною реальністю, але лише у людей: внутрішній органічний комплекс недиференційованої природи, з яким іноді пов’язане відчуття незручності. І, в другу чергу, інші первинні внутрішні органи; особливо та частина грудної клітки, де відчутно серцебиття. У широкому сенсі серце є частиною нутрощів [5].
Звернемось до епістемологічного розуміння слова cœur, щоб визначити його периферійні значення. У середні віки в його стародавньому розумінні серце називали «осередком життя і життєдіяльності», а також «пристрастей і емоцій», «думок і інтелекту», «пам'яті і волі». У релігії це «місце благодаті», що дозволяє спілкуватися з Богом. У філософії це «інтуїтивний розум», «справжнє почуття». Кількість таких синонімів величезна. Ось лише деякі варіанти, вказані у «Словнику французької мови» Е. Літре: organe qui meut le sang ; la poitrine ; l’ensemble des facultés affectives et des sentiments moraux ; mémoire des sentiments ; sens moral ; conscience ; tempérament moral ; la pensée intime ; les dispositions secrètes ; l’affection ; la tendresse ; l’amour ; ardeur ; vif intérêt ; courage ; fermeté ; générosité ; le principal agent ; le principal intérêt ; l’estomac ; la partie centrale de quelque chose ; ce qui a la forme de cœur ; les termes de blason, d’astronomie [4].
Проводячи дослідження в семантико-синонімічному напрямку, можна виявити інший периферійний концептуальний план. Синоніми слова cœur : courage, âme, force, énergie, fermeté, ardeur, hardiesse, poitrine, générosité, amour, ressort, conscience, fond, passion, sentiment, zèle, intrépidité, centre, audace, vigueur, attachement, intérieur, sensibilité, valeur, tendresse, nœud, esprit, chaleur, vaillance, témérité, solidité, dévouement, charité, nature, milieu, intérêt, inclination, entrailles, délicatesse, bienveillance, altruisme, affection, noyau, point, soin, tempérament, vertu, naturel, intuition, foyer, bravoure, cerveau, enthousiasme, essentiel, fort, vif, plein, pitié, pensée, magnanimité, instinct, goût, giron, estomac, compassion, biquet, franchise, impudence, myocarde, mémoire, oreillette, palpitant, fibre, entrain, endocarde, duramen, dedans, battant, auшbier, trognon [4]. Виходячи з такого вживання слова cœur, серце сприймається як джерело почуттів, воно також є осередком інтуїтивного розуму та абстрактним фізичним і метафоричним символічним об’єктом. Сœur як концепт представляє собою внутрішній орган та його діяльність, яка є водночас центральним фактором індивідуального людського життя. Серце є таємною глибиною істоти у її первісній єдності та істинності, що прихована під видимістю або розкриває себе в сплеску безпосередності та щирості [3].
Слово cœur є означником концепту в таких пареміях, як цитати та прислів’я, пов’язані з культурним і релігійним або народним когнітивним висловленням. Серце в його органічному значенні, як і в переносному сенсі, як місце пам’яті чи розуму, почуттів, любові, завжди було джерелом натхнення для письменників, поетів чи філософів у різних франкомовних країнах. Наведемо декілька прикладів: « Vois avec ton cœur » (Ронні Мілсап) ; « Beaux yeux, cœur canaille » (гваделупське прислів’я) ; « Cœur content soupire souvent » (квебекське прислів’я) ; « Mathématiques : dessèchent le cœur » (Густав Флобер) [2, p. 43]; « Bouche en cœur au sage, cœur en bouche au fou » (французьке прислів’я).
Список використаних джерел
1. Dictionnaire du Moyen Français. URL: https://www.atilf.fr/dmf/definition/coeur
2. Flobert G. Dictionnaire des idées reçues. Ebook libres et gratuits, 2003. P. 43. URL : https://www.site-magister.com/Flaubert_dictionnaire_des_idees_recues.pdf
3. Lembik S., Tolmatcheva K. La verbalisation du concept "coeur" en français. Сучасні дослідження з іноземної філології: збірник наукових праць. Вип. 3-4 (21-22). Ужгород: Видавничий дім «Гельветика», 2022. С. 104-114. DOI: https://doi.org/10.32782/2617-3921.2022.21-22.104-113
4. Littré E. Dictionnaire de la langue française (ed. 1873-1874). Paris : Hachette Bnf, 2012. T. 1. 1016 p.
5. Trésor de la langue française informatisée. URL : https://www.cnrtl.fr/etymologie/coeur
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter