Наразі освітня сфера України перебуває у стані активних змін, трансформацій, перетворень та впровадження нових методик викладання, поступово освіта переходить до концепції студентоцентрованого підходу. Ця концепція передбачає переорієнтування ринку надання освітніх послуг та зміну акцентів викладання, за якими здобувач освіти має не просто отримувати певні знання, навички та компетенції, а й вміти їх застосовувати у своїй майбутній практичній діяльності. Актуальність даної теми забезпечується важливістю підготовки висококваліфікованих спеціалістів та їх становлення на професійному ринку праці. Окрім того, сучасна європейська парадигма освіти створена на засадах студентоцентризму, оскільки за своєю суттю він є більш інноваційним та прогресивнішим ніж традиційний підхід у викладанні.
В основу студентоцентрованого навчання покладено ідею максимального забезпечення студентам можливостей отримати високий конкурентний статус на ринку праці. За таких умов результати навчання повинні задовольняти потреби та очікування як студентів, так і роботодавців та суспільства в цілому, забезпечуючи зайнятість та розвиток особистості [1, 235].
Студентоцентрованість передбачає забезпечення повної інформаційної відкритості закладів освіти, створення мотивації до навчання у здобувачів освіти, залучення практиків, моніторинг якості надання освітніх послуг та періодичний перегляд й зміну освітніх (освітньо-професійних) програм. Важливість даного підходу підкреслюється сучасними тенденціями розвитку освіти. Так, міжособистісна взаємодія студента та викладача, повинна відповідати принципам педагогіки партнерства: рівності в правах, довірі, доброзичливого ставлення один до одного, демократичних способах співпраці тощо.
Разом з тим, важливо використовувати й метод фасилітації (від англ. tо facilitate – допомагати, полегшувати), що має заохочювальний вплив на саморозвиток здобувача освіти [2]. Завданням такого методу є формування у здобувача освіти позитивного світосприйняття, в розрізі студента, здатного до саморозвитку та гарного ставлення до інших. Не можна не зауважити й про важливість переорієнтування викладача у взаємодії із студентами з авторитарної на партнерську систему, адже це також може впливати на успішну підготовку майбутнього фахівця.
Однак, зміна ролі викладача вимагає не лише деклараційного розширення його обов’язків і повноважень. Практичне втілення основ студентоцетрованого підходу в освіті вимагає, окрім зміни в організації процесу навчання, формування відповідної матеріально-технічної бази освітного процесу [3, 76].
У критичному житті будь-якій людині важливо підтримувати контакт із самим собою, вибрати конструктивну стратегію подолання, але не всі мають для цього ресурси безумовно прийняти себе і зрозуміти свою психологію можливості. Важливо запобігти розвитку емоційного виснаження, яке може зменшити успішність майбутнього фахівця, його здоров'я та якість студентського життя взагалі [4 с. 198]. Саме тому необхідно у практичній діяльності набувати компетенцій реалізації програм профілактики емоціного виснаження молодого покоління. Такими компетенціями повинні володіти і здобувачі освіти у процесі навчання та опанування професії.
Цікавою особливістю студентоцентрованого підходу є можливість створення та використання гнучних (індивідуальних) освітніх траекторій. Це може відбуватися через вибір додаткових навчальних дисциплін, використання можливостей академічної мобільності, навчання на додаткових сертифікатних програмах чи навіть оформлення індивідуального графіку навчання.
За даних умов відбувається перетворення викладача із носія знань у тренера, організатора і консультанта в навчальному процесі [5, 193], що здатний сформувати у здобувача освіти попит на отримання знань та стимуляцію на їх закріплення.
Таким чином, використання студентоцентрованого підходу забезпечує дотримання прав здобувачів освіти, створює нові ефективні методи співпраці й комунікації та дозволяє покращити інституційні можливості закладів освіти. В той час, як метод фасилітації дозволяє полегшити процес набуття практичних навичок та компетенцій, що також дозволить збільшити якість надання освітніх послуг. Окрім того, саме цей підхід дозволяє задовільнити вимоги сучасної системи освіти та покращити співпрацю між викладачем та здобувачем освіти.
Список використаних джерел:
1. Кулага І. В., Ткаченко О. В. Студентоцентрований підхід як освітня інновація у вищій освіті україни. Ukraine – eu. modern technology, business and law : Collection of international scientific papers, м. Чернігів. 2016. С. 235–238.
2. Тетяна К. Хто такий фасилітатор? Навчально-методична лабораторія – головна. URL: http://metod.gi.edu.ua/resursy/navchayemos/item/30-khto-takyi-fasylitator (дата звернення: 11.02.2023).
3. Бондаренко С. М. Матерально-технічний аспект забезпечення студентоцентрованого підходу в освіт. CORE – Aggregating the world’s open access research papers. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/43282133.pdf (дата звернення: 05.02.2023).
4. Yadlovska, O., Formaniuk, Y., Chystovska, Y., Nikolaiev, L., Boiaryn, L., & Mateiko, N. (2022). Neuropsychological Preventive Treatment of Emotional Burnout among University Students. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 13(1), 188-201. https://doi.org/10.18662/brain/13.1/276
5. Рашкевич Ю. М. Болонський процес та нова парадигма вищої освіти: монографія. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. 168 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter