Анотація. За останні роки значно зросла кількість конфліктних ситуацій, що виникають між пацієнтами та медичними організаціями у зв’язку з наданням медичної допомоги (медичних послуг). Причин цьому багато: і зміна соціально-економічних умов, і підвищення правової свідомості населення, і збільшення частки дорогих медичних послуг, і навіть поширеність серед населення прикордонних психічних розладів. Ефективність практичної діяльності лікаря багато в чому залежить від того, наскільки професійно фахівець організовує взаємодію з пацієнтами, їх родичами та найближчим оточенням і, звичайно, з колегами.
Метою дослідження було розробити модель загальнофункціональних і специфічних компетенцій, які відображають усі навички організатора охорони здоров’я, необхідні для виявлення, розв’язання та запобігання конфлікту.
Матеріал і методи. Дослідження конфліктності в колективі проводилося медико-соціологічними методами за розробленою нами анонімною анкетою.
Результати. Аналіз скарг пацієнтів показав, що домінують скарги і конфліктні ситуації, пов’язані з якістю та доступністю медичної допомоги. Більшість респондентів припускають можливість у деяких ситуаціях називатися конфліктними людьми. Так само у питанні про частоту конфліктів більше половини респондентів обирають варіант – періодично. Гіпотеза про те, що попри все негативне ставлення до конфліктів у медичному колективі, конфлікти найчастіше виникають між керівниками та підлеглими, не знайшла повного підтвердження серед колег. У вирішенні конфліктів домінують співпраця, пристосування, компроміс над конкуренцією та уникненням.
Основним способом захисту прав пацієнта є суд. Держава зобов’язана належним чином організувати системи захисту прав людини з точки зору правового регулювання та судового та позасудового захисту. Необхідність сильної та незалежної судової системи є незаперечною, особливо коли йдеться про вирішення спорів, пов’язаних із наданням медичних послуг.
Висновок. Наше дослідження показало, що основні претензії населення і, відповідно, конфліктні ситуації в медичних організаціях пов’язані з якістю та доступністю медичної допомоги. Адже тут ми маємо справу з відповідальністю за здоров’я та життя пацієнта, що саме по собі вимагає врахування різноманіття аспектів, що лежать в основі медичних конфліктів, пов’язаних із вирішенням суперечок, що виникають у сфері надання медичних послуг.
Список використаних джерел:
1. Балабанова Л.В., Сардак О.В. Управління персоналом: підручник. К.: ЦУЛ, 2018. 468 с.
2. Богомазова ІО. Збалансування права лікаря на повагу до ділової репутації з правом громадськості на свободу вираження поглядів (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини). Медичне право. 2020;2:24-33. doi: 10.25040/medicallaw2020.02.024
3. Тихомирова Є. Б., Постоловський С. Р. Конфліктологія та теорія переговорів: підручник. 2-ге вид., випр. Суми: ВТД «Університетська книга», 2018. 240 с.
4. Сенюта ІЯ. Цивільно-правова відповідальність у сфері надання медичної допомоги. Харків: Фактор; 2018. 64 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter