Російська агресія спричинила безпрецедентні втрати в економіці України. Так, протягом лютого-вересня 2022 року Україна щотижня втрачала по 4 млрд вартості активів (цифра не враховує наслідки знищення цивільної енергетичної інфраструктури, починаючи з жовтня 2022 року). За мінімальними оцінками, прямі збитки від війни станом на початок грудня оцінюються у 135,9 млрд дол. [6]. Окрім того, мають місце й непрямі збитки (недоінвестовані кошти, недоотриманий експорт та валовий продукт тощо), які як правило, в рази більші від прямих. Падіння ВВП України за підсумками 2022 року оцінюється на рівні 30,4% ±2%, що є об’єктивно найгіршим результатом з часів незалежності, хоча й кращим, ніж очікували більшість експертів на початку повномасштабного вторгнення, коли оцінки варіювалися в межах 40-50% падіння ВВП і глибше [4].
Глобальність кризи, значні руйнування промислової та соціальної інфраструктури, дефіцит матеріальних і фінансових ресурсів актуалізують необхідність завчасної розробки стратегії післявоєнної відбудови України. Пошук нових підходів до розробки програм стабілізації економічної системи та напрямків прискорення соціально-економічного розвитку України повинен базуватися на аналізі світового досвіду і глобальних трендів подолання соціально-економічних та екологічних криз, які відбувалися протягом останніх десятиліть.
Одним з важливих інструментів подолання кризових явищ в післявоєнний період може стати впровадження принципів відповідального споживання, які передбачають зведення до мінімуму витрат природних і будь-яких інших ресурсів, зменшення кількості відходів за рахунок повторного використання товарів, використання відновлювальних ресурсів, впровадження продуктів із великим життєвим циклом тощо.
Відповідальне споживання (responsible consumption), або розумне чи стійке споживання – поняття в економіці, яке характеризує економне використання природних ресурсів в рамках задоволення тільки необхідних потреб. Відповідальне споживання є складним та комплексним поняттям, що стосується усіх сфер існування людини. Автори [3] пропонують розділяти відповідальне споживання на три блоки – харчування, ресурси у побуті та накопичення відходів.
Відповідальність у продовольчій сфері. Глобальні втрати харчових продуктів як відходів складають від однієї третини до половини всього виробленого продовольства. Втрати відбуваються на всіх етапах: у країнах з низьким рівнем доходів велика їх частина припадає на виробництво, в розвинених країнах – на стадії споживання [2].
Підтвердженням актуальності формування відповідальної харчової поведінки та доцільності впровадження принципів відповідального споживання у продовольчій сфері є наступні статистичні дані: у світі близько 1,3 млрд т харчових продуктів загальною вартістю майже 1 трлн дол. опиняється на звалищах. При цьому, за даними річного звіту ООН про продовольчу безпеку та харчування у світі за 2020 рік, кількість тих, хто голодує, зросла на 18% у порівнянні з 2019-им роком – приблизно на 118 мільйонів людей 7. У середньому кожен мешканець України направляє до смітника 250–300 кг твердих побутових відходів на рік, 60% з яких становлять органічні відходи, зокрема продукти харчування. Загальна вартість викинутих придатних до споживання продуктів складає понад 6 млрд грн. [2]. Зменшення втрат продовольства та відходів може сприяти екологічній стійкості та економії ресурсів за рахунок зниження виробничих витрат і підвищення ефективності продовольчих систем.
Ресурсо- та енергозбереження. Як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі актуальними є також питання ресурсо- та енергозбереження. Відповідальне споживання вимагає формування своєрідної культури споживання ресурсів з урахуванням європейського досвіду як на рівні окремих домогосподарств, так і на загальнодержавному рівні. Мова йде, зокрема, про раціональне використання водних ресурсів, підвищення енергоефективності громадських будівель (термомодернізація чи ремонт медичних закладів, садочків, шкіл тощо) та житлових будинків. Енергоефективні об’єкти поступово стають не лише трендом, а й потребою, що пов’язано з одного боку – з економією коштів та ресурсів, з іншого – з формуванням вміння заощаджувати у всіх сферах та можливістю зберегти довкілля для прийдешніх поколінь [1].
Управління відходами. В Україні проблема зі сміттям критична – на сміттєзвалища потрапляє велика кількість сміття, і деякі полігони твердих побутових відходів заповнені на 80-95%. З початком повномасштабної війни проблема відходів загострилася: зруйновано житлові будинки, об’єкти інфраструктури, підприємства, тисячі автомобілів спалено та понівечено, накопичено велику кількість знищеної військової техніки. Крім того, під завалами будівель знаходяться електронні та електричні прилади, небезпечні відходи, побутова хімія тощо. Постраждало також багато підприємств, які працювати у сфері управління відходами, логістичні зв’язки порушено [5].
В грудні 2022 року презентовано Дорожню карту реформи управління відходами, яка враховує принципи циркулярної економіки та дозволить створити нові робочі місця та додану вартість до ВВП, сприятиме залученню інвестицій в переробку відходів. Серед очікуваних результатів реформи управління відходами до 2034 року є наступні: охоплення системою роздільного збору відходів 100% населення країни; рециклінг та відновлення понад 50% побутових відходів, що утворюються; захоронення лише невеликої частки відходів – менше 30%; спалювання лише тих відходів, які пройшли попереднє оброблення і не піддаються рециклінгу; закриття та рекультивація полігонів, що не відповідають законодавчо-нормативним вимогам [8].
Таким чином, післявоєнне відновлення національної економіки – багатовекторний процес, який має враховувати необхідність одночасного вирішення багатьох гуманітарних проблем, проблем, пов’язаних із масовим руйнуванням інфраструктурних об’єктів, а також проблем, пов’язаних із пошуком нових джерел фінансових та матеріальних ресурсів, їх раціонального розподілу та використання. Відповідно важливим інструментом подолання кризових явищ в післявоєнний період може стати впровадження принципів відповідального споживання на державному, комерційному та індивідуальному рівні.
Список використаних джерел:
1. Енергоефективність: режим самообмеження чи культура споживання ресурсів. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2022/12/15/695015/.
2. Кундєєва Г.О., Куліш О.А. Відповідальне споживання: мікроекономічний аспект концепції корпоративної соціальної відповідальності. Менеджмент організацій і адміністрування: теорія та практика: колект. монографія / за ред. проф. Н.С. Скопенко, проф. О.І. Драган. Київ, 2020. С 311-320.
3. Лесь А.В., Ращенко А.В., Смаглій В.О. Відповідальне споживання в умовах сталого розвитку. Ефективна економіка. 2019. № 1. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6832.
4. Мінекономіки попередньо оцінює падіння ВВП в 2022 році на рівні 30,4%. URL: https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=4470bafb-5243-4cb2-a573-5ba15d9c8107&title=MinekonomikiPoperedno.
5. Не обороною єдиною: чому важливо зберегти фокус на екологічні реформи під час війни. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2022/11/22/694128/.
6. Рік швидких відповідей закінчується. Як українська економіка пережила війну 2022 року. Сім графіків про втрати, допомогу та людей. URL: https://forbes.ua/money/rik-shvidkikh-vidpovidey-zakinchuetsya-yak-ukrainska-ekonomika-perezhila-viynu-2022-roku-sim-grafikiv-pro-vtrati-dopomogu-ta-lyudey-22122022-10665.
7. Шапран О.Є. Маркетингове обґрунтування заходів щодо стабілізації економічної системи України у післявоєнний період на основі шерінгової економіки. Вісник НТУ «ХПІ» (економічні науки). 2022. №1. С. 3-7.
8. Як будуватиметься якісно нова модель управління відходами в Україні: Міндовкілля презентувало Дорожню карту реформи. URL: https://mepr.gov.ua/news/40716.html.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter