Проблематиці залучення українського громадянського суспільства до протидії та подолання наслідків російської гібридної агресії проти України упродовж попередніх дев’яти років присвячено чимало публікацій у наукових журналах, друкованих та електронних ЗМІ, аналітичних доповідях, інших аналітичних документах державних науково-дослідницьких структур, неурядових аналітичних центрів. Зокрема, найголовніші тенденції громадської самоорганізації в умовах війни знайшли своє системне відображення у щорічних доповідях НІСД про стан розвитку громадянського суспільства в Україні [1]. Для дослідників цієї проблематики вельми корисними є висновки фахівців НІСД, що містяться у статті “Безпрецендентна консолідація українського громадянського суспільства у протидії російському вторгненню”, розміщеної на офіційній web-сторінці НІСД у квітні 2022 року [2].
У вищезазначеному контексті вважаємо за необхідне вказати на оприлюднені у ЗМІ документи з висловленням спільної позиції громадських асоціацій (об’єднань) щодо подолання руйнівних соціально-економічних та гуманітарних наслідків повномасштабної російської збройної агресії, із визначенням першочергових кроків з відбудови України та розвитку громадянського суспільства. Так, у позиційному документі, підготовленого Українською національною платформою Форуму громадянського суспільства Східного партнерства з метою донесення до української влади й міжнародних партнерів необхідності належного запровадження принципів сталого розвитку у повоєнному відновленні України (ФГС СхП — це мережа із 140 громадських організацій України, що відстоює українські інтереси в рамках Східного партнерства; електронна адреса: www.eap-csf.org.ua). З позиції розробників цього документу: “Війна змусила перенаправити зусилля організації громадянського суспільства на невідкладні та життєво важливі напрями діяльності, як-от допомога громадянам та організаціям, що опинилися у зоні бойових дій чи під окупацією..., волонтерська допомога ТрО та ЗСУ, фіксація наслідків впливу війни на довкілля, ...енергосистему України. Проте вже за кілька місяців після початку війни [у 2014 р.] та відступу російських військ з півночі України ми змогли охопити й більш стратегічно важливі питання” [3].
Отже, патріотична громадянська активність стала одним із вирішальних чинників забезпечення національної стійкості Української держави з початку повномасштабної зовнішньої агресії. За слушним висновком академіка НАН України Е. Лібанової, “в українців зараз неймовірне єднання, неймовірна хвиля патріотизму, формування справжньої демократичної політичної нації та громадянського суспільства, яке усвідомило свою силу і свою відповідальність, свою спроможність докорінно змінити подальшу історію України”[4].
Ризикуючи власним життям, громадські активісти, волонтери надавали соціальну, гуманітарну, правову допомогу внутрішньопереміщеним особам (ВПО), документували воєнні злочини тощо. Водночас офіси багатьох міжнародних організацій з початком війни хоча і залишили Україну, іноземні донори продовжують надавати гранти для допомоги різним соціально-віковим верствам населення України. З позиції Тетяни Печончик, голови правління Центру прав людини “ZMINA”, висловленої нею під час виступу на XI Форумі громадянського суспільства 5 грудня 2022 р., “багато українських активістів та ініціатив намагаються допомагати за кордоном, але всі громадські ініціативи, які я знала, залишалися в Україні й вони продовжували вести цю роботу. І цим ми відрізнялися, ризикуючи власним життям та безпекою, багато активних громадян та громадянок займалися волонтерською роботою, документували воєнні злочини, займалися гуманітарною допомогою, в той час, коли більшість міжнародних організацій з України втекли” [5].
Важливо зазначити, що за усі дев’ять попередніх років продовжувалось повільне збільшення з року в рік кількості різних типів громадських об’єднань, зокрема громадських об’єднань асоціативного типу (громадських спілок), власне громадських неприбуткових організацій. Окремо слід вказати на досить помітне збільшення за усі роки російської збройної агресії проти України благодійних організацій (14999 — станом на 01.01.2014 р.; 26846 — станом на 01.01.2023р.); об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (відповідно 16213 і 38606) [6]. Важливим маркером нових тенденцій громадянських активностей в умовах війни стало зростання волонтерських ініціатив та організацій, а також суспільної довіри до волонтерів після початку повномасштабного російського вторгнення – з 68 % наприкінці 2021 р. до 84 % наприкінці 2022 року [7]. Прикро констатувати, але одночасно відбувалося скорочення прошарку середньозабезпечених громадян – основної соціальної бази волонтерського руху.
Найбільш наочною тенденцією розвитку українського громадянського суспільства упродовж останніх 9-ти років стала його мілітаризація у контексті переорієнтації значного сегменту громадянської активності на забезпечення безпекових, зокрема суто військових, потреб. Маємо також вказати й на тенденцію щодо переобрання громадськими об’єднаннями України функцій соціальної та правової допомоги, підтримки та реабілітації громадян, які дедалі частіше зверталися саме до них, а не лише до органів державної влади з питань надання медичної, психологічної та іншої допомоги й які залишилися у прифронтових містечках та селах. Широких масштабів набула діяльність волонтерських і благодійних організацій щодо надання різнобічної допомоги ВПО та іншим уразливим малозабезпеченим категоріям громадян.
Одночасно надзвичайно активізувалася низова громадська самоорганізація із надання соціальної допомоги та сприяння у вирішенні найгостріших проблем тих громадян, які з тих чи тих причин не могла бути отримана ними з боку держави (часто просто перебуваючи поза сферою її компетенції – як-от порятунок хатніх тварин під час бойових дій чи евакуації). Набули поширення разові громадські акції («толоки») з усунення наслідків руйнувань цивільних об’єктів, спричинених бойовими діями та ракетно-артилерійськими обстрілами.
Зробимо особливий наголос на тому, визначальною особливістю громадської самоорганізації після 24 лютого 2022 року (на відміну від попереднього етапу громадської самоорганізації в умовах проведення АТО/Операції об’єднаних сил є відхід громадських об’єднань України від діяльності за багатьма напрямами до її звуження за окремими напрямами, якими є: гуманітарна допомога та підтримка ВПО, соціально-незахищених верств населення; правова підтримка ВПО (адвокатування); надання медико-психологічної допомоги ВПО та іншим уразливим категоріям населення.
До вищезазначеного слід додати, що через переважання в Україні міжособистісних та інших неформалізованих форм самоорганізації громадян фактично «не працюють» статистика та критерії, які традиційно використовувалися у світовій практиці для оцінювання рівня розвитку та організаційної спроможності громадянського суспільства.
Дедалі відчутнішим викликом для Української держави та громадянського суспільства стає перспектива знелюднення унаслідок бойових дій малонаселених прикордонних регіонів (деокупованих територій). Аби цього не сталося, потрібне державно-громадське партнерство для убезпечення людей та компенсації ризиків для розвитку бізнесу на цих територіях. На часі – спільне з громадськістю вироблення принципових державно-управлінських рішень щодо відбудови виробничої та публічної інфраструктури на найбільш постраждалих територіях.
Надалі, при реалізації низки завдань повоєнного розвитку країни, роль організованої громадськості може стати вирішальною. Зокрема, після завершення активних бойових дій пріоритетними напрямами співпраці державних і громадських структур можуть бути такі: ліквідація спричинених війною руйнувань, відбудова житлового фонду та соціальної інфраструктури населених пунктів; соціальна та медико-психологічна реабілітація постраждалих від бойових дій військових і цивільних громадян, сприяння їхній інтеграції у повоєнне суспільство; просвітницька робота з мешканцями деокупованих територій, забезпечення незворотності їхнього повернення до загальноукраїнського інформаційного та ментального простору; амортизація економічних ризиків для малого та середнього бізнесу; вироблення та впровадження новітніх етико-правових засад державно-громадської взаємодії відповідно до суспільно-політичних реалій сьогодення.
Список використаних джерел:
1. Про стан розвитку громадянського суспільства в Україні в 2021 році та його зміни на початку 2022 року. URL: https://niss.gov.ua/publikatsiyi/analitychni-dopovidi/pro-stan-rozvytku-hromadyanskoho-suspilstva-ukrayiny-v-2021-rotsi [Розділ 2. Напрями діяльності українського громадянського суспільства під час війни].
2. Безпрецендентна консолідація українського громадянського суспільства у протидії російському вторгненню / НІСД; Ю. Тищенко, Ю. Каплан, О. Корнієвський, Н. Пеліванова; Квітень 2022. URL: https://niss.gov.ua/news/novyny-nisd/bezpretsedentna-konsolidatsiya-ukrayinskoho-hromadyanskoho-suspilstva-u-protydiyi
3. Позиційний документ УНП 2022: Повоєнне відновлення України має бути зеленим. 09.12.2022. URL: www.necu/org.ua
4. «Наше громадянське суспільство усвідомило свою спроможність докорінно змінити подальшу історію України». Коментарі академіка Елли Лібанової (Ін-т демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України) «5 каналові» / Повідомлення НАН України. URL: https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=8955
5. Як громадянське суспільство України формує нові смисли у час війни /Громадський простір, 07.12.2022. URL: https://www.prostir.ua/?focus=yak-hromadyanske-suspilstvo-ukrajiny-formuje-novi-smysly-u-chas-vijny
6. Кількість зареєстрованих юридичних осіб за організаційно-правовими формами господарювання з розподілом за ознакою статі керівника. URL: https://ukrstat.gov.ua/edrpoy/ukr/EDRPU_2023/ks_opfg/arh_ks_opfg_23.htm
7. Динаміка довіри соціальним інституціям у 2021–2022 рр. Прес-реліз підготовлений заступником директора КМІС Антоном Грушецьким. URL: HYPERLINK "https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1174&page=1"https://kiis.com.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter