Актуальність. Встановлено, що гельмінтози овець є важливою проблемою ефективного розвитку вівчарства, де трихуроз, спричинений нематодами Trichuris spp., є одним з поширених гельмінтів, що паразитує у товстому кишечнику овець [1, 4, 5].
Наукова література повідомляє, що інвазії, спричинені Trichuris ovis, зазвичай, перебігають безсимптомно, але за високої інтенсивності інвазії розвивається тяжкий перебіг, який супроводжується порушенням роботи органів травлення, анорексію, анемію, іноді – загибеллю. Однією з причин широкого поширення трихурозу серед диких та домашніх жуйних тварин, згідно проведених досліджень, є сприятливі умови навколишнього середовища для розвитку яєць паразитів, їх висока стійкість до несприятливих факторів, а також прямий шлях розвитку[2, 3, 6].
Тому, актуальним є встановлення поширення трихурозу серед вівцепоголів’я на території України, а також факторів, що впливають на рівень цих показників.
Матеріали і методи досліджень. Моніторингові дослідження щодо поширення трихурозу серед вівцепоголів’я на території України проводили за результатами аналізу статистичних даних звітної документації Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (м. Київ) впродовж 2016–2020 рр. Визначали за досліджуваний період: середні показники екстенсивності трихурозної інвазії (ЕІ, %); відсоткове співвідношення гельмінтозів (нематодозів, цестодозів, трематодозів), протозоозів та акарозів у загальній паразитарній патології овець, що зареєстровані в Україні; відсоткове співвідношення виявлених паразитозів у овець, у тому числі й трихурозу.
Результати досліджень. Проведеним аналізом звітної документації встановлено, що на території України у загальній паразитарній патології у овець найбільш поширеними виявилися нематодози (44,02 %) та трематодози (49,85 %). Менший відсоток припадав на цестодози (2,66 %) та протозоози (3,3 %). Мінімальні значення встановлено за акарозів (0,17 %) (рис. 1).
Рис. 1. Відсоткове співвідношення гельмінтозів, протозоозів та акарозів у овець, що зареєстровані на території України
При аналізі видів паразитозів, що були зареєстровані за досліджуваний період на території України встановлено, що найчастіше виявляли еймеріоз (54,89 % випадків), фасціольоз (44,35 %) та стронгілоїдоз (30,94 %) (рис. 2).
Менший відсоток припадав на бабезіоз (22,28 %), анаплазмоз (17,94 %) та стронгілідози органів травлення (14,48 %). Також незначний відсоток припадав на дикроцеліоз (6,8 %), саркоптоз (4,89 %) та монієзіоз (2,16 %). Мінімальні значення інвазованості овець виявлено за парамфістоматидозів (0,49 %) та трихурозу (0,18 %).
Аналізуючи вихідні дані можна зазначити, що середня інвазованість овець збудником трихурозу становить 0,29 %, за коливань від 0,15 до 10,0 % (рис. 3).
Рис. 2. Відсоткове співвідношення виявлених паразитозів у овець на території України
Рис. 3. Показники екстенсивності трихурозної інвазії у вівцегосподарствах на території України
Причому, максимальний показник екстенсивності інвазії (10,0 %) встановлено у 2016 р. Потім, у 2017 р. екстенсивність інвазії знижувалася до 0,15 %, а у 2019 р. – незначно зросла до 0,91 %. Такі незначні показники ураження овець збудником трихурозу можна поясними невеликою кількість проведених копроскопічних досліджень на відміну від інших паразитозів. Також можна відмітити, що у 2018 та 2020 рр. дослідження на трихуроз не проводилися, що також значно впливає на середній показник інвазованості тварин.
Висновок. Встановлено, що трихуроз овець є паразитозом, який зареєстровано на території України із середнім показником екстенсивності інвазії на рівні 0,29 %, за коливань від 0,15 до 10,0 %. Виявлено, що часка трихурозу серед інших гельмінтозів, протозоозів та акарозів овець становить 0,18 %.
Список використаних джерел
1. Gul, N., & Tak, H. (2016). Prevalence of Trichuris spp. in small ruminants slaughtered in Srinagar District (J&K). Journal of Parasitic Diseases, 40(3), 741–744. doi:10.1007/s12639-014-0570-z
2. Hendrix, C. M., & Robinson, E. (2017). Diagnostic parasitology for veterinary technicians, 5th ed.; Elsevier Inc.: Amsterdam, Netherlands.
3. Jones, K. R. (2021). Trichuriasis in Selected Deer (Cervidae) species: A geographical perspective. Ruminants, 1(2), 178–190. doi:10.3390/ruminants1020013
4. Melnychuk, V., Yevstafieva, V., Bakhur, T., Antipov, A., & Feshchenko, D. (2020). Thͭe prevalence of gastrointestinal nematodes in sheep (Ovis aries) in the central and south-eastern regions of Ukraine. Turkish Journal of Veterinary and Animal Sciences, 44(5), 985–993. doi:10.3906/vet-2004-54
5. Tramboo, S. R., Shahardar, R. A., Allaie, I. M., Wani, Z. A., & Bushra, M. S. (2015). Prevalence of gastrointestinal helminth infections in ovine population of Kashmir Valley. Veterinary World, 8(10), 1199–1204. doi:10.14202/vetworld.2015.1199-1204
6. Yevstafieva, V. O., Melnychuk, V. V., Kanivets, N. S., Dmitrenko, N. I., Karysheva, L. P., & Filonenko, S. V. (2020). Features of exogenous development of Trichuris globulosa (Nematoda, Trichuridae). Biosystems Diversity, 28(4), 337–342. doi:10.15421/012042
___________________
Науковий керівник: Євстаф’єва Валентина Олександрівна, доктор ветеринарних наук, професор, Полтавський державний аграрний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter