Однією з найголовніших ознак творчої людини дослідники вважають наявність здібностей, які розглядаються як індивідуально-психологічні надбання людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою її успішного виконання. Творчий підхід до життя закладається в дитинстві та успішно розвивається впродовж життя.
Проблемі творчості присвятили свої праці Дж.Гілфорд, Дж.Піаже, З.Фрейд, Е.Торренс та ін. Індивід, який мислить творчо, − головна рушійна сила соціальних та духовних трансформацій. Творча особистість значно краще адаптується до соціальних, побутових, виробничих умов, ефективно їх використовує, удосконалює, змінює [2, 13].
Проблеми розвитку творчого потенціалу дитини, дорослої людини були в центрі уваги першого філософа України Г.Сковороди. Цю ідею продовжували у своїй педагогічній спадщині Б.Грінченко, В.Сухомлинський.
Проте життя весь час ставить перед людиною завдання, які ніхто до неї ще не вирішував. Такі завдання, навіть нескладні, належать до творчих. Для їх вирішення потрібні особливі якості розуму – спостережливість, уміння зіставляти й аналізувати, комбінувати, знаходити зв'язки й залежності, закономірності тощо – в сукупності все це складає творчі здібності. Здатність до творчості є однією з найважливіших умов для успішного самовираження особистості її всебічної самореалізації та адаптації в сучасному світі.
Серед технологій формування творчої особистості за основу беремо технологію С.Сисоєвої, В.Шубинського: формування цільових настанов, активізації контролю за сприйняттям, підвищення темпу уявних операцій, створення умов для розвитку ситуативного інтересу.
Дотримання певних принципів в організації навчання дозволяє розвивати творчі здібності здобувачів вищої освіти: принцип інформованості полягає у значущості інформації, що отримує дитина, творців та результати їх праці; принцип діалектичної єдності та оптимальності теорії і практики. Важливо, щоб здобувачі від споглядань та розповідей переходили до практичної роботи; принцип саморозвитку. В організації навчально-творчої діяльності необхідною є опора на сильні й врахування слабких сторін особистості. Особливого значення тут набуває самопізнання; принцип рефлексії. Рефлексія допомагає зняти фізичне, інтелектуальне та емоційне напруження, під час виконання складних завдань; принцип оптимального поєднання індивідуальної та колективної форм навчально-творчої діяльності. У реалізації цього принципу потрібно постійно враховувати й співвідносити мету, зміст, труднощі різних видів роботи, методи і форми її організації з особливостями розвитку творчих здібностей особистості; принцип віри в сили та можливості дитини. Цей принцип реалізується, коли у процесі керування навчально-творчою діяльністю дотримується демократичний стиль спілкування, який дає змогу здобувачам вищої освіти сповна реалізувати себе [1, 58].
Отже, в умовах реформування освітнього процесу забезпечити оптимальну творчу самореалізацію й самоствердження особистості здобувача вищої освіти можливо, дотримуючись зазначених принципів.
Список використаних джерел:
1. Калошин В.Ф., Гоменюк Д.В., Сушенцева Л.Л. Розвиток творчості учнів : методичний посібник. Харків : Основа, 2018. Вип. 8 (68). 112 с.
2. Медведєва Н. Виявлення творчого потенціалу. Стратегії реалізації задуму. Психолог. 2016. № 40. С. 12–15.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter