Глобальні зміни клімату спричинили непередбачувані трансформації природного середовища і агроекосистеми у цілому. Наслідки температурної мінливості і прогнозованого потепління мають негативний й особливо загрозливий вплив на екосистему і біорізноманіття.
Відмічено, що еволюційні зміни в агроекосистемі утворюються унаслідок нових гідротермічних умов середовища і потребують швидкої адаптації флори й фауни, викликаючи появу нових біологічних видів.
Як зазначають науковці й дослідники, кліматичні зміни природного характеру не перешкоджають функціонуванню екосистем і не гальмують їх функції. Проте антропогенний вплив, особливо зміна агроландшафтів, зменшення кількості водних об’єктів, забруднення довкілля, інтродукція чужорідних інвазивних видів впливають на відновлювальну здатність агроекосистеми і значно гальмує даний процес [3].
Кліматичні зміни спричиняють модифікації у біорізноманітті, унаслідок чого змінюється тривалість вегетаційних періодів сільськогосподарських культур, деякі види рослин перебувають під загрозою зникнення, у небезпеці також ландшафтне біорізноманіття певних ґрунтово-кліматичних зон.
Значних негативних змін і трансформацій зазнають ґрунти, які у наслідок зниження родючості і деградації перетворюються на пустелі, а у сукупності із змінами клімату і біорізноманіття значно впливають на агровиробництво. Тому особливої уваги набувають процеси збалансованого розвитку агроекосистем, що зумовлені адаптацією до змін клімату і у свою чергу позитивно впливатимуть на зниження деградаційних ґрунтових процесів і процесів опустелювання.
Зміни клімату мають як прямий так і опосередкований вплив на ґрунтотворні процеси і властивості ґрунтового покриву, що доведено у працях В. Докучаєва, проте виникає низка аспектів, які потребують досліджень і уточнень з огляду на зміни режимів температури і вологості, біотичних параметрів ґрунту в біотопі. Враховуючи тривалий процес самовідновлення і регенерації ґрунту, даний ресурс, що характеризується як невідновлювальний, потребує суттєвих енергетичних і матеріальних затрат [2].
Територія України не відноситься до категорій, найбільш уразливих до глобального потепління планети, проте наслідки кліматичних змін ми відчуваємо щороку і масштаби кліматичних коливань дедалі відчутніші у порівнянні із багаторічними метеорологічними показниками та нормами.
За даними Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту, впродовж останніх 20 років в Україні середня температура літнього періоду підвищилася на 0,8–1,5ºС, а середня температура січня та лютого – майже на 2,5ºС, що спричинило зміни в ритмі сезонних явищ, частоті та силі екстремальних погодних умов.
На території України суттєво змінилася кількість атмосферних опадів, їх інтенсивність та характер випадання. Відмічається їх нерівномірний розподіл у період вегетації рослин, оскільки має місце їх зливовий характер, що призводить до непродуктивного накопичення вологи у ґрунтах поряд із підвищенням температури повітря та зростанням повторюваності й інтенсивності атмосферних і ґрунтових посух.
Значне погіршення агрокліматичних умов впливає на ріст і розвиток культур у період вегетації, а підвищення температурного режиму і посушливість клімату призводить до застосування адаптаційних заходів, у тому числі зміну генетичного потенціалу і властивостей сортів і гібридів культур, що допоможуть знизити негативний вплив клімату на галузь рослинництва і продовольчу безпеку у цілому.
Пошуки адаптивних технологій сьогодення основані на моніторингових дослідженнях агроекоситем із застосуванням геоінформаційних систем і технологій дистанційного зондування Землі для спостережень за кліматичними змінами, змінами довкілля та агроекосистем уцілому.
У напрацюваннях В. Лялька відмічено проблематику змiн клiмату, особливо змiни в географiчному поширеннi екосистем. Ним запропоновано використовувати розрахований за даними сенсора MODIS із супутника TERRA iндекс посухи для виявлення можливого просторового змiщення екосистем та їх прогнозування у майбутньому в межах iснуючих ландшафтно-клiматичних зон України за впливу подальшого глобального й регiонального потепління. Отриманi результати можуть бути пiдґрунтям для оперативного розроблення адаптацiйних заходiв у природокористуваннi [1].
Отже, зміни агрокліматичних показників, таких як кількість опадів, температура повітря мають значний вплив на фізіологічні процеси росту і розвиту агрокультур, спричиняють значне поширення шкідників і збудників хвороб, впливають на зміну технологічних операцій з обробітку ґрунту, коригують строки сівби і збирання сільськогосподарських культур. Аналіз трендів, що характеризують багаторічні кліматичні показники на території України підтверджують зміщення меж природно-кліматичних зон, що у свою чергу вносить корективи у технологічні процеси агровиробництва та швидку зміну спеціалізації.
Список використаних джерел:
1. Лялько В. I., Єлiстратова Л. О., Апостолов О. А. Використання індексу ID для виявлення можливої трансформації екосистем у типових ландшафтноклiматичних зонах України при сучасному клiматi // Доп. НАН України. 2015. № 3. С. 94–99.
2. Тараріко О. Г., Кучма Т. Л., Ільєнко Т. В., Дем’янюк О. С. Ерозійна деградація ґрунтів України за впливу змін клімату // Агроекол. журн. 2017. № 1. С. 7–15.
3. Furdуchko O. І., Demyanуuk O. S. The importance of аgroecology in the process of well-balanced аgrosphere formation // Agricultural Science and Practice. 2015. Vol. 2. № 1. Р. 23–29.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter