Римська імперія була найбільшою державою в західній частини Євразії. За період існування Римської імперії, перемагала практично у всіх війнах, що сприяло успішному приєднанню до імперії великої кількості територій. Перші імператори прагнули поширити та нав’язати на захоплених Римом територіях латинську мову, римські звичаї та римську культуру.
Щодо зовнішньої політики, то діяльність римських імператорів була спрямована на захоплення території та розширенні своїх кордонів. Перемагаючи противника та завойовуючи величезні території, Рим здобувавав все більшу владу. Але й для цієї величної країни, в плані войовничості та загарбань, настала криза, спричинена певними факторами.
У 410 році відбулася одна з найбільш значущих подій – вестготи захопили Рим. Хоч у цей час Рим вже був столицею імперії, але все ж зберігав величезне політичне значення. Саме захоплення «вічного міста» вестготами вважається однією зі сходинок до падіння Західної Римської імперії. З цього приводу Святий Єронім з Віфлеєма писав: «Місто, яке захопило весь світ, було захоплене». Але як така потужна імперія могла загинути від рук неосвічених варварів? [1, c. 168]. На цю тему існує різноманітна кількість думок, тому звернемося лише до деяких з них: Рим занепав через свинець. Саме такою є одна з теорій падіння Римської імперії, яку доводили деякі вчені та історики. На їх думку, використовуючи свинцевий посуд і косметичні фарби, які містили сполуки свинцю, римські аристократи отруювали себе, тим самим пришвидшуючи свою смерть.
Доказом цього може бути те, що римські імператори, які правили Римом, в період перших століть нашої ери, страждали різними психічними розладами та захворюваннями. Середня тривалість їх життя не перевищувала 25 років.
Люди нижчих станів також піддавалися свинцевому отруєнню, оскільки всі вони користувалися водогоном, труби якого були виготовлені зі свинцю.
Також однією з причин падіння Римської імперії стала криза армії. При наступі зовнішнього ворога Рим не так інтенсивно, як раніше міг чинити опір, оскільки армія на той час вже ослабла. Причиною цього стала відсутність сильних імператорів, здатних навіяти армії патріотичний дух. Деякі з них, більшість коштів, що призначались солдатам, присвоювали собі, втрачаючи цим свою репутацію. Тому часто солдати відмовлялись йти на поле бою. Лави армії не поповнювалися через низьку народжуваність. До того ж, мало хто хотів йти воювати за невелику плату [1, c. 288].
Ще одна з причин падіння Римської імперії – це існування в той період рабовласницького ладу. Експлуатація рабів сприяла появі повстань, які в той час відбувалися регулярно. Для придушення опору була потрібна військова сила, якої не вистачало. Повстання на цьому підґрунті призвели до господарського та економічного занепаду імперії.
Економічною причиною падіння Риму виявилося те, що натуральне господарство переважало. Що спонукало до скорочення тих галузей господарства, які займалися переробкою. Відбулося підвищення ціни на перевезення продукції. Держава була змушена підвищити податки, але населення було не спроможне їх сплачувати. Після інфляції відбулося скорочення обсягу валюти в імперії [3, c. 108].
Поява нової релігії – християнства, також відчутно сприяла занепаду Римської імперії, оскільки в 308 році вона стала головною державною релігією Риму. З прийняттям християнства змінилися погляди людей на традиційні Римські цінності. І якщо до ухвалення цієї релігії імператор для народу був чи не «богом», то після прийняття нової релігії й бог змінився. Християнські духовники почали втручатися в політичне життя, що сприяло ускладненню правління імперією [2, c.206].
Таким чином, розглянувши існуючі причини падіння Римської імперії, можна зробити невтішний висновок, захоплення Риму вестготами було заключною причиною краху. Основні причини були набагато глибинними. Економічні, політичні, військові, навіть духовні фактори сприяли знищенню Західної Римської імперії. Східна ж імперія продовжувала своє існування ще 1000 років, процвітаючи та розвиваючись.
Література:
1. Вегнер В. Рим: початок, поширення і падіння всесвітньої імперії римлян: Харків. Видавництво Харвест, 2020. 447 с.
2. Гібон Е. Історія занепаду і краху Римської імперії: Харків. Терра-Книжковий клуб, 2001. 704 с.
3. Гроссман Ю. М., Лісовий І. А. Історія Стародавнього світу: Практикум. Львів, 2018. 340 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter