Процес оптимізації складу та структури активів підприємств спрямований на забезпечення корисного використання окремих їх видів і збільшення операційного прибутку. Він передбачає врахування таких особливостей діяльності, як галузева приналежність підприємства, середня тривалість операційного циклу, оцінка різних видів активів тощо.
Забезпечення оптимізації складу і структури активів підприємства передбачає використання таких принципів: а) дотримання співвідношення сукупних розмірів необоротних і оборотних активів, які використовуються в процесі операційної діяльності; б) збереження пропорцій між активною та пасивною частиною необоротних активів; в) забезпечення рівноваги основних видів оборотних активів.
Процес оптимізації складу і структури активів підприємства потребує: 1) врахування перспектив розвитку виробничої діяльності підприємства та її диверсифікації; 2) забезпечення відповідності складу активів структурі виробництва і збуту продукції. У зв'язку з тим, що багато видів активів формуються з урахуванням специфіки окремих видів продукції, цей процес повинен передбачати перспективні зміни номенклатури продукції. 3) вибір найбільш прогресивних видів активів із позицій їх здатності генерувати прибуток і підвищувати ринкову вартість.
Сучасний ринок засобів і предметів виробництва, а також фінансовий ринок пропонують для формування активів підприємства набір альтернативних об'єктів та інструментів. У процесі їх конкретного вибору варто, за інших рівних умов, враховувати перспективність, продуктивність, стійкість до морального зносу, багатофункціональність та інші особливості.
Пріоритетним напрямком забезпечення оптимальності складу активів із точки зору їх сукупної оборотності завжди виступає достатній рівень ліквідності. Оптимізація складу активів покликана забезпечувати достатню частку високоліквідних видів із позицій мінімізації ризику у процесі використання.
У процесі функціонування окремі види активів по-різному схильні до ризику втрат. Так, грошові активи втрачають свою вартість у процесі інфляції; активи у формі запасів товарно-матеріальних цінностей втрачають свою вартість від природної втрати і псування; активні види виробничих основних фондів і нематеріальних активів втрачають свою вартість при моральному зношуванні, тому в процесі оптимізації складу активів слід мінімізувати сукупний ризик їх втрати [1].
Дотримання оптимального складу і структури активів підприємства є однією з найважливіших умов досягнення ефективності його діяльності та критерієм якості управління активами. Для підвищення ефективності використання необоротних і оборотних активів необхідна розробка системи заходів, які реалізуються як у внутрішньому, так і в зовнішньому середовищі підприємства. Вони повинні охоплювати практично всі стадії господарського процесу, зачіпати всі аспекти його функціонування: технологічні, конструктивні, науково-технічні, організаційні, планові, облікові, мотиваційні та інші.
На жаль, сучасні вітчизняні підприємства обмежено використовують можливості інтелектуального управління виробництвом у реальному часі, а саме програмні рішення, що дозволяють конструювати і використовувати оптимізаційні моделі, які найповніше враховують зміни зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства і у підсумку ухвалювати управлінські рішення, що дають змогу досягати поставлених цілей.
Список використаних джерел
1. Камінська І.М., Дорош В.Ю., Ковальчук А.Ю. (2019). Методичні підходи до оцінки ефективності формування та використання активів підприємства. Економічний форум, 1(4), с. 188-199.
_____________________
Науковий керівник: Нагаєва Галина Олександрівна, кандидат економічних наук, доцент, Державний біотехнологічний університет, м. Харків
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter