Аграрна сфера займає особливе місце в економіці кожної країни. Такий сектор є виробничою та життєзабезпечуючою системою. Він забезпечує суспільство сільськогосподарською продукцією, виробництвом якої займаються підприємства такого профілю. Стратегічне управління комплексом маркетингових комунікацій в агропромисловому комплексі має характерні особливості, тісно пов'язані з специфікою сільськогосподарського виробництва, що включають різноманітність асортименту продукції та учасників ринку, сезонністю виробництва, розбіжність робочого періоду та періоду виробництва, а також різноманіття організаційних форм господарювання.
Аналіз практики застосування та адаптації різних концепцій управління свідчить, що розвиток маркетингу та зв'язків з громадськістю в агропромисловому комплексі, спрямовані на найбільш повне та швидке задоволення попиту населення на сільськогосподарську продукцію через постійну підтримку комунікаційних процесів.[1].
Основну увагу у формуванні позитивного іміджу АПК та розширенні каналів збуту слід акцентувати на розвитку різних інструментів PR, які доступні та застосовні у будь-якій управлінській стратегії, наприклад, участь у виставках та ярмарках, підтримки фірмового стилю, відгуки у пресі, інтерв'ю, прес-релізи та і т.д.
Ще одним ефективним та доступним комунікаційним ресурсом, що сприяє широкому рекламуванню та довгостроковим комунікаціям про сільськогосподарську продукцію, може стати Інтернет. Так, за прогнозами експертів із Zenith Optimedia, частка реклами сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів у загальному обсязі збільшилася з 15 % до 23 % у 2020 році.
Комплекс маркетингових комунікацій в агросфері насамперед ґрунтується на взаємодії сільгоспвиробника зі споживачами. Наприклад, система комунікацій покупців із продавцями реалізується в рамках заздалегідь спланованих на довгостроковій основі заходів: на сільськогосподарських ринках, сезонних ярмарках, за безпосереднього постійного продажу продукції покупцю, при продажу сільськогосподарської продукції в місцях масового перебування населення, у точках роздрібної торгівлі різного формату, що проводяться на регулярній основі і т.д.
Комплекс маркетингових комунікації в агропромисловому комплексі на рівні організацій є розгалуженою системою різних інструментів, що використовуються відповідно до специфіки АПК та актуальності на певний проміжок часу. Отже, комунікації вимагають комплексного підходу, що може забезпечити всебічне охоплення всіх рівнів взаємодії маркетингових комунікацій у цьому секторі. На рис. 1. представлено загальну структуру комунікацій на підприємствах аграрного типу.
Успіх виробничої, адміністративної, комерційної, наукової чи будь-якої іншої організації залежить від її зв'язків з громадськістю, споживачами, вищими чи нижчими інстанціями, зі співробітниками та конкуруючими з нею організаціями, особливо від уміння налагодити з ними ефективні комунікації [2]. Саме тому ефективна організація такого способу просування підприємств АПК має сприяти вирішенню стратегічних та тактичних завдань будь-якої організації. Разом з тим, факти свідчать про те, що багато досить успішних сільськогосподарських виробників України не можуть реалізувати свої можливості на ринку.
Рис. 1. Структура маркетингових комунікацій на підприємствах аграрного типу
Слабке місце у комунікаційній політиці вітчизняних товаровиробників – відносини з громадськістю. Екологічність та високі смакові якості вітчизняної продукції могли б стати відомими потенційним покупцям, як усередині країни, так і за кордоном [3]. Підприємства АПК не надають належної уваги до проблем управління ринковими комунікаціями в умовах відкритих ринків продовольства, що зрештою заважає розвитку аграрного сектора економіки України в цілому. Водночас робота із зв'язків із громадськістю дуже часто носить епізодичний характер, використовуючи не всі комунікаційні канали, які могли б бути більш ефективними для кожної окремо взятої ситуації.
Таким чином, певні особливості сільськогосподарського виробництва, значно знижують його привабливість для інвесторів. Значний негативний вплив на рівень конкурентоспроможності галузей АПК, надає сезонний характер даного виробництва, значно високий рівень фондомісткості, постійна залежність від кліматичних умов певного регіону, що призводить до високих ризиків отримання доходів, диспаритет цін, а також великий розрив у часовому періоді між понесеними витратами та отриманими прибутками підприємства. Саме тому, край необхідне втручання та змістовна підтримка держави всіх галузей АПК.
Список використаних джерел:
1. Россоха В. В. Управління господарською діяльністю аграрних підприємств та її збутова політика //Економіка АПК. - 2016. - № 8. - С. 71-79.
2. Квятковська Л.А. Механізм оцінки маркетингової стратегії. Маркетин і менеджмент інновацій. 2011. № 4. Т. 2. С. 98-104.
3. Івашова Н.В. Сучасний підхід до формування системи комунікацій промислового підприємства. Вісник Української академії банківської справи. 2011. № 1. С. 120- 126.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter