На даний момент з’являється безупинна необхідність здійснення постійних досліджень, а також формулювань різних алгоритмів та схем, систем використання методів і засобів, а також важелів, що сприятимуть поліпшенню функціонування підприємства. У нинішніх умовах глобалізаційних економічних процесів розвиток підприємства власне здійснюється у сучасних непередбачуваних умовах. Відтак саме адаптивний підхід до питання управління потенціалом й обґрунтування ряду конкретних управлінських рішень передбачає врахування різноманітних видів ризиків, а також їх своєчасну й достовірну оцінку.
Однією із суттєвих причин непередбачуваності є саме наявність на економічному ринку країни різновидів ризиків, які заважають ефективному управлінню потенціалу певного підприємства, а ще сповільнюють у цілому межу його використання.
Ефективність використання потенціалу певного підприємства варто розглядати як напрям розвитку, що є комплексним відображенням усіх результатів використання певних економічних ресурсів суб’єкта господарювання власне за якийсь визначений період часу, щоб забезпечити розвиток виробничого потенціалу конкретного підприємства [1].
Прийняття кожного управлінського рішення щодо потенціалу підприємства тісно переплетено із ризиковістю. Тому будь-яке підприємство працюючи на українському ринку ставить собі першочергову ціль, це – отримання максимального прибутку.
У цілому основне завдання при управлінні ризиками полягає у формуванні виробничого потенціалу, а також у можливості визначити майбутній розвиток подій й роботи підприємства чи окремого його підрозділу, а також й оцінки ймовірності впливу ризиковості і наслідків настання тієї або іншої події [2].
За таких подій керівництво може спробувати отримати додаткову інформацію і після цього повторно зробити аналіз проблеми. Відтак, одним із методів подолання ризиковості й невизначеності виступає правильна оцінка ступеня ризиковості, управління невизначеністю й ризиками, а й власне своєчасна реакція на ризики.
На кожному етапі прийняття раціональних управлінських рішень мають своє місце різноманітні види ризиків, які власне слід врахувати і якомога оптимізувати їхній рівень, адаптувати, що власне дасть можливість приймати найефективніші рішення із меншими втратами ресурсів та максимальною можливістю їхньої реалізації [3].
Якщо ж розглядати механізм управління, то він власне сформований із різноманітних механізмів, які підпорядковуються між собою з використанням методу ієрархій. Таку схему домінантної ієрархії для управління потенціалом подано нами на наступному рисунку 1.[2].
Рис. 1. Схема рівнів управління виробничим потенціалом підприємства
Опрацювавши інформацію рис. 1. можна стверджувати, що уся ця схема містить три частини, а саме: мета чи система управління виробничим потенціалом та головні під цілі або ж системи управління складовими виробничого потенціалу та рішення, тобто альтернативи або стратегії, що містять механізм управління, господарський й економічний процеси за певними різновидами ресурсів. Отже, кожна із складових має свою особисту важливість у використанні в управлінні виробничим потенціалом підприємства, оскільки вирішення цілей нижчого рівня у досить значній мірі надасть можливість досягнути цілі більш вищого рівня управління.
Таким чином, механізм управління виробничим потенціалом підприємства у сучасних умовах ризику повинен не лише брати за підгрунтя результати попередніх подій й досить традиційні методи чи інструменти управління, але також і враховувати сучасні управлінські технології, а саме, корпоративне управління й особистісно-орієнтоване управління, стратегічне управління, система збалансованих показників для успішного досягнення поставлених цілей, значного зниження рівня ризику та появи загроз, втіленні і реалізації завдань, які стосуватимуться підвищення ефективності використання виробничого потенціалу підприємства за доволі мінливого ринкового середовища.
Список використанних джерел:
1. Левик І. С. Стратегічний потенціал підприємства: суть та елементи. Менеджмент та підприємництво в Україні : етапи становлення і проблеми розвитку : Львів : 2018. 216 с.
2. Лапин Е. В. Оценка экономического потенциала предприятия : Монографія. Сумы :
ИТД «Университетская книга». 2018. 360 с.
3. Обущак Т. А. Сутність фінансового стану підприємства. Актуальні проблеми
економіки. 2012. № 9. С. 92-98.
______________________
Науковий керівник, Сатир Лариса Михайлівна, доктор економічних наук, професор, Білоцерківський національний аграрний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter