Комунікативний підхід найбільш поширений при вивченні іноземних мов. Проте не всі вчителі достатньо ознайомлені з основними його принципами, що має негативний вплив на проведення уроків і на ефективність засвоєння іноземної мови учнями.
При вивченні польської мови як іноземної вчитель виконує функцію лідера й організатора навчального процесу. Якщо у щоденних ситуаціях учні під час спілкування мають рівні комунікативні права, то на уроках іноземної мови спостерігається відсутність комунікативного партнерства. Учитель визначає час та тривалість відповідей, може переривати будь-коли чи виправляти, тоді як учень повинен виконувати усі вказівки, боячись зниження балів, критики чи несхвалення з боку вчителя. Іншим важливим елементом комунікативної ситуації на уроках польської мови є розподіл часу, передбаченого для комунікації окремими учнями та ініціювання комунікації, роль якого виконує вчитель, звертаючись до учнів, ставлячи питання і очікуючи відповіді. Учителеві польської мови варто наближувати комунікативну ситуацію на уроках до автентичної, не забуваючи при цьому про невербальне спілкування. Учні вивчають польську мову через спілкування нею, тому вправи мають відображати автентичну комунікацію (Richards i Rogers, 2001). Виконання вправ автентичної комунікації передбачає, що учителі не повинні працювати лише з підручником, але й використовувати автентичні матеріали: фільми, пісні, розклади руху та інше.
Щоб уникнути штучної типової атмосфери на уроках польської мови, науковці пропонують враховувати основні механізми комунікації: забезпечення партнерства у взаємодії, врахування невербальних елементів комунікації, підбору мовленнєвих конструкцій, залежно від ситуації, а також факту, що хід розмови може бути не завжди передбачуваний (Komorowska, 2005).
Для досягнення партнерства під час взаємодії на уроках рекомендується скорочувати ініціативу та тривалість розмови з боку вчителя. Для ефективного оволодіння комунікативною компетенцією при вивченні польської мови як іноземної необхідно поступово заохочувати учнів до формулювання пропозицій, висловлювання думок чи формулювання питань, таким чином, щоб вони встановлювали контакт, розпочинали розмову, відповідали частіше і більше. Крім того, вчитель може спонукати учнів звертатися один до одного, а не тільки до нього. Налагодження партнерської взаємодії і досягнення учнями високого рівня комунікативної компетентності відбувається через контакт з однокласниками, а саме через роботу у відкритих або закритих парах і інших різноманітних форм роботи у групах (Savignon, 2001). Робота у парах сприяє створенню або покращенню позитивних міжособистісних взаємин у класі, особливо коли учні працюють один з одним- З психологічної і педагогічної точок зору зазначені методи мають багато переваг: дозволяють зменшити час на оволодіння навичками говоріння, сприяють взаємній підтримці та підвищують активність учнів на уроці, відчувають відповідальність за результат своєї діяльності. працюючи у парах навіть несміливі учні більш охоче беруть участь у комунікативній взаємодії, ніж у класі загалом. Формування комунікативної компетентності неможливе теж без врахування вікових особливостей учнів, рівня їх мотивації та інтересу до навчання, що буде детальніше відображено у наступних наших дослідженнях.
Список використаних джерел:
Komorowska, H. Metodyka nauczania języków obcych. Fraszka Edukacyjna, 2005
Richards, J.C., Rogers, T.S. Approaches and Methods in Language Teaching. Cambridge
Savignon, S. Communicative Curriculum Design for the 21st century. W: Teaching English as a Second or Foreign Language. (red.) M.Celce-Murcia. Heinle&Heinle, 2001.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter