|
|
|
ЕТАПИ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ МІСЦЕВОСТІ КЛОВ
| |
| 19.12.2022 19:09 |
|
Автор: Смагін Владислав Едуардович, студент, Національний університет «Києво-Могилянська академія»; Косминський Ігор Владленович, кандидат технічних наук, доцент, Київський національний університет будівництва і архітектури
|
|
[6. Історичні науки;] |
ORCID: 0000-0003-0234-7166 (Косминський Ігор Владленович)
Стародавній район Клов давно вважається містичним і легендарним місцем. Він виник на висоті долини однойменної річки. Саме слово "Клов" означає "бурхливий", "пінний" і взагалі історична річка Клов ніколи не була болотистою річкою Либеді [1]. Територіально Клов розташований на перетині вулиць Липок, Нової Будівлі та Печерська, в районі вулиць Кловський узвіз, Мечникова та Пилипа Орлика, наприкінці вулиці Грушевського.
Рис. 1 Клов на карті старого Києва[2]
На думку історика І. М. Каманіна, назва «Клов» або «Клов'є» означає також озеро, де ловили рибу шляхом забивання паль [3]. За легендами, в давнину в районі Кловського Провалля існувало велике язичницьке капище (можливо, навіть кілька язичницьких храмів)[2]. Вперше згадується у давньоруських літописах XI—XII століттях, де, зокрема, фігурував монастир Стефана на Клові (заснований близько 1040 року, востаннє згаданий 1112 року), залишки монастиря розкопані на подвір'ї будинку по Шовковичній вулиці, 25а.
Довго на Клові ніхто не жив – давні духи ревно оберігали своє місце.
На початку XVIII ст. Стародавній Клов прокинувся від сплячки. На території урочища був побудований Кловський палац, до речі, мало хто знає, що саме навколо цього палацу зростала та сама липова роща, що дала назву цілому історичному району.
Рис. 2 Клов на карті ХІХ століття[2]
Через цю місцевість проходила легендарна Собача стежка забутий історичний шлях, який проходили православні паломники у XIX – на початку XX століття. Шлях йшов від вулиці Басейної, тодішнього кордону Старого Києва до Києво-Печерської лаври.
Стежка називалася «собачою», тому що під час рясних дощів на ній утворювалися маленькі болотя, пройти через які було можливо тільки забруднившись, як собака. Але оскільки це був справді найкоротший і найзручніший шлях на Печерськ і до лаври, паломники мирилися і з брудом, і з небезпекою бути пограбованими розбійниками. Ще в середині XIX ст. Собачка вважалася глухим і небезпечним місцем, де промишляли банди бессарабських босяків та інших «темних особистостей». Після настання сутінків тут запросто могли пограбувати, дощенту, тому військові, які винаймали помешкання «в місті», прочани, прислуга, що приходила до особняків, торговці та інші люд намагалися дістатися Старого міста засвітло. "Коли їздили зі Старого Києва до Лаври, - писав мемуарист Хижняков В. А., - треба було повертатися засвітло, оскільки місцевість була вкрита густим лісом, яким увечері було небезпечно проїжджати"[4]. Педагог та мемуарист Солтановський А.Я. (1840) зазначив, що "на Собачій стежці могли і роздягнути, і пограбувати, і зарізати" [5].
До речі Київський поліцмейстер 1870-х років Гюббенет жив на Еспланадній вулиці, всього за кілька кварталів від розбійної "Собачої стежки", і це нікого не дивувало.
«Собачка» була не більш ніж вузькою стежкою, яка пролягала між ярами вздовж струмка Клов (нині район станції метро «Кловська»), піднімалася Печерським узвозом, далі — вулицею Рибальською, яка закінчується Свято-Введенським монастирем, йшла поряд з Арсеналом і закінчувалася біля самої лаври.
Рис. 3 Собача стежка – шлях паломників[8]
Лише на початку XX століття після будівництва Олександрівської лікарні (Центральна Міська Клінічна Лікарня) тут була прокладена вулиця, що отримала назву Кловський бульвар.
Сьогодні верхня частина Собачки забудована елітними будинками та називається Печерським узвозом, а нижня частина (нинішня вулиця Мечникова), де після Другої світової війни проклали трамвайну лінію та засипали яри, стала жвавим мікрорайоном зі своєю станцією метро (Кловська) зеленої гілки. Каналізаційна система не дає опадам жодного шансу. Розташування біля центру, при цьому досить спокійне та тихе, як для центру, місце.
Список використаних джерел
1. Пономаренко Л., Різник О. Короткий топонімічний довідник Київ. Київ: Павлім, 2003. 106 с.
2. Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — 704 с.
3. Каманин, Иван Михайлович, Последніе годы самоуправленія Кіева по Магдебургскому праву / И. Каманина. - Кіевъ : Типографія Г. Т. Корчакъ-Новицкаго, 1888. - 91 с. - Оттискъ изъ "Кіевской Старины".
4. Хижняков, Василий Михайлович. Воспоминания земского деятеля / В. М. Хижняков ; предисл. В. Я. Богучарского. - Пг., 1916. - XV, 251 с.
5. Отрывки из записок Автонома Акимовича Солтановского // Киевская старина. — 1892. — №№ 4—12; 1893. — №№ 3—5, 7, 9, 11, 12; 1894. — №№ 1, 3.
6. Г. Ю. Івакін Клов // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 354. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
7. В. В. Ковалинський Клов // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022.
8. По Собачей тропе ; : Каким был путь киевских паломников сто лет назад. Вirdinflight веб-сайт. URL: https://birdinflight.com (дата звернення: 13.12.2022)
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter