Білінгвальне (двомовне) навчання є однією з можливостей найбільш ефективного реформування навчання іноземних мов у школі. Воно вже давно є однією з форм організації навчального процесу у багатьох освітніх закладах США. Проблема дослідження особливостей змісту двомовного навчання є актуальною і потребує вдосконалення і пошуку ефективних його форм. Проблемою двомовного навчання, визначенням особливостей його змісту опікувалися багато зарубіжних та вітчизняних дослідників: К. Бейкер (Baker C.), У. Вайнрайх (Weinreich U.), О. Гарсія (Garcia O.), Дж. Каммінс (Cummins J.), С. Крашен (Krashen S.), Л. Малаж (Malarz L.), Т. Скутнаб-Кангас (Skutnabb-Kangas T.), Т. Бондарчук, О. Літвінов, О. Товчигречка та ін.
Двомовне навчання – це засіб засвоєння учнями змісту загальноосвітніх предметів двома мовами. Метою двомовних шкіл є забезпечення усіх учнів якісною освітою. Порівняємо зміст двомовного навчання американських шкіл різних штатів. Більшість шкіл у США, у яких запроваджується двомовне навчання, носять назву інтернаціональних. Розглянемо штат Каліфорнія (захід країни), де у м. Сан-Франциско функціонує німецько-американська інтернаціональна школа. Трансдисциплінарна програма школи ґрунтується на стандартах Міжнародної організації бакалавріату (International Baccalaureate Organization) штату Каліфорнія і німецькомовних країн, розроблена Міжнародним бакалавріатом (International Baccalaureate), охоплює два курси: вступний для 5 класу і основний для 6–8 класів. Двомовне навчання у школі починається з дошкільної ланки і продовжується до 8 класу середньої школи. Учні навчаються за двосторонніми двомовними програмами (two-way bilingual programs). Використовуючи такі програми, учні розвивають компетентність у двох мовах, бо мають відразу дві мови – англійську та другу мову засобами опанування змісту предметів. Етнічний склад учнів також не однорідний, зазвичай клас складається з половини носіїв англійської мови і половини носіїв іншої виучуваної мови. Метою двомовного навчання в школі є виховання впевненої в собі, здатної поважати інших, творчої, відповідальної особистості, яка навчається протягом усього життя і вміє глобально мислити. Вступний курс середньої двомовної школи складається з обов’язкових предметів і предметів за вибором (елективних). Обов’язковими предметами є: англійська мова, рідна мова (англійська або німецька), природничі науки (їх викладають англійською мовою), фізичне виховання, образотворче мистецтво, музика, танці та інші види мистецтва, які викладають двома мовами, консультації надають двома мовами. До елективних предметів відносять: іноземні мови (французьку або іспанську), математику, гуманітарні науки, які викладають англійською і німецькою мовами. Основний курс (6–8 кл.) містить: обов’язкові предмети (англійська мова, рідна мова (англійська або німецька), фізичне виховання (викладають двома мовами), консультації (двома мовами)) та елективні предмети (математика (викладають англійською і німецькою), гуманітарні науки (англійською і німецькою), іноземні мови (французька або іспанська), образотворче мистецтво, музика, танці та інші види мистецтва, які викладають двома мовами). Школа використовує інтердисциплінарний комплексний підхід до навчання (наявність міжпредметних зв’язків, узгодженість підходів до навчання), інтегрований підхід (передбачає інтеграцію знань з кількох дисциплін, використання ефективних прийомів і методів навчання), концептуальні (теоретично зумовлені) засади навчання мов, розвиває комунікативні навички учнів, міжкультурну компетентність, почуття поваги до інших культур, уміння користуватися комп’ютерними технологіями, виховує позитивне ставлення до навчання тощо [3]. Після закінчення середньої школи учні продовжують навчання у вищій школі, яку вони обирають самостійно.
Ознайомимося з однією з двомовних шкіл штату Віргінія (схід країни). Діти у двомовних класах школи навчаються за програмою подвійного мовного занурення (dual immersion). Такі програми призначені для учнів, які є представниками мовної більшості і мовної меншості, задля опанування ними двох мов. Одна мова не замінюється іншою. Основною метою цих програм є досягнення учнями високого академічного рівня мовної компетентності в обох мовах та повага до культурного розмаїття у світі. До складу вищезазначених класів зараховуються англомовні й іспаномовні учні. Навчання починається із занять у підготовчій групі, де навчаються діти до 8 років. Серед них є такі, які ще з дитячого садка займалися за іспано-англійськими двомовними програмами, тому подальше навчання їм дається легше, ніж учням, які тільки-но розпочали займатися у двомовних класах. Заняття в середній двомовній школі поряд з іншими предметами передбачають вивчення англійської та іспанської мов. Математику вивчають двома мовами. У першій половині дня заняття в школі проходять іспанською мовою, у другій половині дня американською англійською. Учитель двомовного навчання в класі – емігрант з Пуерто-Ріко, який володіє іспанською й англійською мовами. Зазвичай цінують дипломованих учителів, але іноді, коли немає іншого вибору через нестаток таких фахівців, приймають на роботу людей без диплома, які є носіями тієї чи тієї мови або володіють відразу двома мовами. Суть занять для учнів полягає в тому, щоб засвоїти навчальний зміст предметів і «швидко схопити другу мову», не забуваючи при цьому свою рідну. Найчастіше за все використовують груповий або індивідуальний підхід до навчання, дітей «занурюють» в іншомовне середовище, де вони співають, танцюють, роблять різні вироби на уроках праці, при цьому спілкуються і допомагають один одному, взаємодіючи у процесі навчання, і поступово засвоюють зміст загальноосвітніх предметів. Заняття періодично ускладнюються згідно з рівнем опанування школярами другої мови. У результаті навчання учні мовної більшості здобувають міцні знання з іспанської мови, а учні мовної меншості опановують американську англійську на досить високому соціальному й академічному рівні. Причому помічено, що іспаномовні діти мають кращі успіхи в навчанні у порівнянні з англомовними [1]. На нашу думку, це можна пояснити тим, що іспаномовні діти мають сильнішу мотивацію до засвоєння другої мови та змісту загальноосвітніх предметів, бо їм необхідно соціалізуватися в іншомовному середовищі. У штатах Небраска (північ країни), Арканзас (південь країни), Делавер (схід країни) у школах навчаються тільки за одномовними програмами. Цим вони суттєво відрізняються від більшості штатів країни, які прагнуть до розвитку полікультурності і багатомовності. Штат Віргінія фінансує тільки одномовні навчальні програми, тоді як штати Мічиган (північний схід країни) і Нью-Мексико (південь країни) фінансують суто двомовні навчальні програми і тим прагнуть до розвитку культурного і мовного багатоманіття [2]. У штатах Вашингтон (північний захід), Техас (південь), Іллінойс (північний схід) та багатьох інших штатах розповсюдженими є перехідні двомовні програми (trasitional bilingual program), які передбачають заняття рідною мовою учня доти, доки він не опанує англійську. Після того, як учень засвоїв англійську мову, заняття проводять тільки цією мовою. Навчання рідної мови припиняється, тому таку форму навчання важко назвати демократичною і найбільш продуктивною. Три роки учні отримують завдання рідною мовою у процесі вивчення англійської. Учителі навчають школярів говорити, читати та розвивають їхню письмову грамотність. Учні спираються на рідну мову тільки для переходу на англійську, поступово відбувається заміна цінностей, діти забувають свою рідну мову, що завжди негативно впливає на особистість. У Каліфорнії (захід), Нью-Йорку (північний схід) і багатьох інших штатах США у школах діти навчаються за двосторонніми двомовними програмами (two-way bilingual programs), які є дуже популярними, вважаються найефективнішими з усіх двомовних програм, але потребують найбільшого фінансування і компетентних двомовних учителів. Двосторонні двомовні програми передбачають вивчення шкільного матеріалу в однаковому співвідношенні рідною і другою мовами учнів. Можемо зробити висновок, що в найбільших за чисельністю жителів штатах (Нью-Йорк, Каліфорнія та ін.) розповсюдженими є двосторонні двомовні програми, які, на думку фахівців, є найбільш ефективними, а тому престижними, але й затратними, бо потребують посиленого фінансування та запрошення кваліфікованих учителів. У багатьох інших штатах країни, які не в змозі профінансувати дорогі проекти та забезпечити належний рівень функціонування двомовних програм такого типу, розповсюдженими є програми з низьким рівнем ефективності, як-то: програми подвійного занурення, перехідні двомовні програми, одномовні тощо. Найбільш розповсюдженими мовами меншин, які задіяні у двомовних програмах, є: іспанська (через найбільшу кількість іспаномовних емігрантів у США), німецька, французька, східні та ін. мови.
Отже, найбільш розповсюдженими особливостями змісту двомовних програм середньої школи США можна назвати: 1) спрямованість двомовних програм на забезпечення всіх учнів якісною освітою; 2) використання двох мов у різному співвідношенні для засвоєння учнями змісту немовних загальноосвітніх предметів (найчастіше математики, гуманітарних наук, різних видів мистецтва, фізичної культури), проведення консультацій зі школярами; 3) використання ефективних прийомів і методів навчання, концептуальних засад навчання мов; 4) розвиток високого академічного рівня мовної компетентності учнів в обох мовах; 5) сприяння паралельному розвитку полікультурності й багатомовності у двомовних школах тощо.
Список використаних джерел:
1. Bilingual education in the USA. URL: www.youtube.com/watch?v=88vxOj8CgKU
2. Requirements for the Education of Language Minority Children. URL: http://www.users.interport.net/r/e /readinst/50state.html
3. The German-American International School (GAIS). URL: http://www.gais.org/
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter