Модернізація системи вищої освіти України тісно пов’язана з процесами, які відбуваються на європейських теренах. Входження України до європейської спільноти, розвиток ринкових відносин, розширення та пожвавлення міжнародних політичних, економічних і культурних відносин з країнами близького та далекого зарубіжжя все більше актуалізують потребу в підготовці висококваліфікованих перекладачів в ЗВО України [1, с. 94]. Сьогодні формування освітніх цілей відбувається не на рівні держав, а на міждержавному, міжнаціональному рівнях, коли основні пріоритети й цілі проголошуються в міжнародних конвенціях та документах і є стратегічними орієнтирами міжнародної спільноти.
На розвиток і модернізацію системи вищої перекладацької освіти в умовах соціально-економічних трансформацій сучасного суспільства значною мірою впливають такі чотири взаємопов’язані фактори:
- швидкозмінність та швидкоплинність процесів суспільного розвитку;
- соціально-економічні трансформації в суспільстві, які призвели до виникнення принципово нового для нашої економіки і соціального буття явища – ринку праці;
- процеси глобалізації, які відгукнулися інтеграційними тенденціями в освіті;
- інформаційний «вибух» у суспільстві, зумовлений появою нових інформаційних технологій і мультимедіа [3, с. 69].
Одним із напрямків модернізації української освіти є більш широке використання компетентнісного підходу, що пов’язано з розширенням освітнього простору та формуванням навичок діяльності в конкретних ситуаціях. Останнім часом активно дискутується питання підготовки майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу як найефективнішого для освітнього процесу, такого, що забезпечує його підготовку відповідно до сучасних вимог суспільства. Сьогодні важливо бути не лише кваліфікованим фахівцем, а й, передусім, компетентним.
Адже перекладацька діяльність у широкому розумінні є формою суспільної діяльності і має соціально-політичний характер. У більш вузькому розумінні перекладацька діяльність – це інтеграція різних лінгвістичних і фонових знань, мовленнєвих і професійних умінь і навичок, направлених на виконання перекладачем професійних завдань: здійснення усного і письмового перекладу [2]. Разом з тим, перекладацька діяльність характеризується специфікою взаємовідносин перекладача з оточенням, сильним фізичним, моральним та розумовим напруженням, за своїми цілями, мотивами, засобами і прийомами, зовнішніми і внутрішніми умовами існування.
Оскільки перекладацька діяльність передбачає напрацювання цілої низки умінь і навичок, то, вважаємо, що для майбутніх перекладачів доцільним є володіння сформованою готовністю до локалізації, щоб стати конкурентоспроможним фахівцем на ринку праці.
Очевидно, що нині, не зважаючи на російську-українську війну, наша держава налагоджує дедалі тісніші політичні, економічні, культурні зв’язки із країнами світу, що зумовлює нові вимоги до рівня знань з іноземної мови, потребує високої професійної підготовки фахівців у сфері іншомовної комунікації, перекладачів зокрема. Поза як зростають вимоги до якості перекладу, яка залежить від таланту, ерудиції перекладача, від рівня його професійної підготовки в цілому [4, с. 126-127]. Разом з тим, перекладач повинен знати як працювати з новими інформаційними технологіями, використовувати їх у перекладацькій діяльності, з метою, наприклад, локалізації текстів. Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп’ютерів, комп’ютерних комунікацій, електронних пристроїв різного призначення), а отже виникнення нових технологій обробки, передачі, одержання і збереження інформації відкриває нові можливості для застосування комп’ютерів не лише у професійній підготовці майбутніх перекладачів, але й у фаховій діяльності.
Так, сучасні науковці ведуть мову про те, що застосування інформаційно-комунікаційних технологій під час вивчення майбутніми перекладачами іноземної мови з метою розвитку їх здатності до локалізації сприяє:
- індивідуалізації освітньої діяльності, максимальній її самостійності, її творчому характеру;
- максимальній комфортності, відповідності темпу освітньої діяльності індивідуальним особливостям студентів;
- формуванню в студентів навичок локалізації на основі вивчення соціокультурних, соціолінгвістичних, культурних особливостей комунікативної поведінки носіїв іноземної мови;
- формуванню навичок дослідницької діяльності;
- формуванню вмінь добувати інформацію з різноманітних джерел, обробляти, зберігати та передавати її;
- створенню справжнього мовного середовища, насамперед, за рахунок телекомунікаційних контактів з носіями мови тощо.
У процесі підготовки перекладачів із застосуванням засобів інформаційно-комунікаційних технологій з метою розвитку готовності студентів до локалізації проблемна ситуація створюється за умови послідовного нарощування розумових і психологічних навантажень, які передбачені особливостями діяльності перекладача. Деякі автори вважають за доцільне використання комп’ютера для навчання шляхом моделювання проблемних ситуацій і для виконання тренувальних вправ, що розвивають і закріплюють навички нової діяльності.
На практичних заняттях з іноземної мови та перекладу із застосуванням засобів інформаційно-комунікаційних технологій посилення самостійності досягається за рахунок необхідності використання кожним студентом певних знань та вмінь у процесі розв’язання навчальних завдань. Ступінь самостійності буде зростати і за рахунок того, що в процесі роботи з комп’ютером студент робить особисті мікровідкриття різного роду правил, закономірностей (при відповідному змісті програми), виконує творчі, більш цікаві для нього завдання.
Список використаних джерел
1. Максименко Л. О. Втілення сучасних підходів у процес формування у філологів-перекладачів компетентності у письмовому перекладі наукових текстів. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Педагогічні науки: реалії та перспективи: зб. наук.праць. 2017. Вип. 58. С. 93–101.
2. Олексієнко Л. А. Проблеми змісту професійної підготовки майбутніх перекладачів у закладах вищої освіти України та можливі шляхи їх розв’язання. Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського. 2019. Випуск 3 (116). С. 33–38.
3. Сімкова І. О. Теорія і методика професійної підготовки майбутніх перекладачів до здійснення усного двостороннього науково-технічного перекладу : дис. док. пед. наук : 13.00.04. Київ, 2018. 539 с.
4. Черноватий Л. М. Зміст навчання майбутніх філологів галузевого перекладу: компетентнісний підхід. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного ун-ту ім. Володимира Гнатюка. Педагогіка. 2017. № 4. С. 126–134.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter