Досвід вітчизняної і міжнародної практики свідчить, що реабілітаційна робота з батьками, які виховують дітей з порушеннями психофізичного розвитку повинна проводитися разом з дітьми, із застосуванням новітніх технологій фізичної, педагогічної, соціально-психологічної реабілітації, із врахуванням сучасного стану розвитку дефектології, педагогіки, психології, соціальної роботи. Тому важливим є співпраця різних спеціалістів для оптимального вирішення психофізичних проблем у батьків, членів родини та самих дітей [1].
Як і у дітей, у батьків найперше і найчастіше спостерігається соціальна дезадаптація, порушення соціальних контактів, низький соціометричний статус, що поглиблює порушення їх психічного розвитку, негативно впливає на емоційно-вольову сферу. Тому актуальним є проведення соціально-психологічної реабілітації дітей з цією категорією дітей для відновлення втрачених соціально-психічних функцій. Ця проблема у соціально-психологічній літературі вивчена недостатньо, порівняно з фізичною реабілітацією [4].
А. Капська наголошує, що існує три основних мети ранньої соціально-реабілітаційної роботи батьків, які виховують дітей з порушеннями психофізичного розвитку [10, с. 190]. Першою метою є: забезпечення соціального, емоційного, інтелектуального і фізичного розвитку батьків, дитини, яка має відхилення, і спроба максимального розкриття її потенціалу для навчання.
Другою важливою метою є попередження вторинних дефектів у дітей з відхиленнями у розвитку. Це може проявитися в результаті двох основних причин: або ж після невдалої спроби призупинити прогресування первинних дефектів за допомогою медичного, терапевтичного чи навчального виливу, або ж у результаті порушення взаємовідносин між дитиною і сім'єю, викликаного, в основному, тим, що сподівання батьків стосовно дитини не виправдались.
Третьою метою ранньої соціально-реабілітаційної роботи є адаптація сім’ї, яка має дітей з відхиленнями у розвитку, щоб максимально ефективно задовольнити потреби дитини. Для такої сім’ї має бути розроблена фахівцями індивідуальна програма, що відповідає потребам і стилям життєдіяльності сім’ї.
В. Бочелюк називає такі напрямки соціально-психологічної підтримки осіб з особливими потребами [3].
• Соціальна паспортизація цих дітей – своєчасне їх виявлення, фіксація їх анкетних даних.
• Відвідування їх на дому, складання акту обстеження житло побутових і моральних умов проживання в сім’ї.
• Застосування до цієї категорії дітей психокорекційних методів роботи.
• Виявлення творчих обдарувань, здібностей, реклама творчих здобутків дітей з різними фізичними і психічними вадами на рівні села, міста, в яких вони проживають.
• Ствердження їх особистісного Я-Виховання в соціумі, гуманного відношення до дітей з обмеженою дієздатністю.
• Організація дозвілля, зайнятості в гуртках, клубах, секціях тощо.
• Здійснення матеріальної допомоги сімʾям, в яких проживають такі діти, здійснення їх соціального захисту.
• Проведення просвітницької роботи для батьків цих дітей, педагогів, вихователів.
• Пошук спонсорів для здійснення соціального захисту цієї категорії дітей [3].
При здійсненні соціально-психологічної реабілітації батьків, членів родин, які виховують дітей з порушеннями психофізичного розвитку, та й самих дітей використовують відповідні методи роботи: арт-терапія, танцювальна терапія, музикотерапія, психодрама, іпотерапія, працетерапія, дельфінотерапія, психологічний тренінг та ін.
Арт-терапія. Важливість проведення арт-терапії зазначають Н. Біланик, В. Любота, В. Пшенічна, С. Солопай, які зауважують, що арт-терапія – універсальний метод лікування на основі образотворчого й іншого видів мистецтва. В даний час він усе більш застосовується як засіб оздоровлення, психотерапії, профілактики, реабілітації, розвитку можливостей людини і її гармонізацій [2].
Танцювально-рухова терапія. На думку, Н. Олексюк, заняття з танцювальної терапії дозволяють неповносправним дітям відчути гармонію частин тіла, оскільки рух однієї частини тіла впливає на все тіло і ми можемо відчути себе єдиною цілістю [5, с. 128].
Музикотерапія. Функціональний ефект музично-терапевтичного впливу складається з таких основних факторів: здатності музики викликати в слухачів необхідні емоційні стани, думки, психологічні установки й дії; рефлекторної зміни функціональних систем організму відповідно до викликаного емоційного стану; музичній стимуляції й регуляції рухової діяльності й різних ритмічних процесів в організмі. Музикотерапія також сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності [9].
До спеціальних реабілітаційних методик відносяться іпотерапія, заняттєва терапія (працетерапія) та інші.
Іпотерапія спрямована на реабілітацію людей з психофізичними обмеженнями з допомогою верхової їзди на конях.
Працетерапія (заняттєва терапія) – спрямоване залучення хворого у трудову діяльність із лікувальною та реабілітаційною метою. Протипоказаннями до працетерапії є гострі хворобливі стани, патології свідомості, активне медикаментозне лікування, виражені депресивні і астенічні стани, негативізм до праці [6].
Однією з ефективних форм групової роботи з батьками, які виховують дітей з обмеженими можливостями є психологічний тренінг. При проведенні тренінгів потрібно враховувати: час настання інвалідності, характер реакції на інвалідність, важкість порушення (діапазон обмежень через порушення), рівень інтелектуального та емоційного розвитку, дотримання логічної послідовності тренінгових занять. Групова робота – тренінги особистісного росту, заходи з просвіти та психопрофілактики, сімейна психотерапія, робота різноманітних терапевтичних груп, заняття в майстернях, соціотерапія, ігротерапія, психотерапія кризових станів, поведінкова терапія, дискусійна терапія, та інше.
Дельфінотерапія. Ефективність цього методу пов’язана з тим, що дельфіни – доброзичливі, прагнуть до встановлення контакту з людиною, їх інтелект – найвищий серед усіх тварин. Важливим у роботі з дельфіном є стимуляція чутливого компоненту психоемоційної сфери людської діяльності. Допомагає дельфінотерапія при дитячих неврозах, аутизмі, порушеннях опорно-рухового апарату, посттравматичному синдромі, стимулює мовленнєву діяльність [7].
Психологічна діагностика – включає використання різних методик, тестів, спостереження, опитувальників (на виявлення особистісних особливостей, міжособистісних відносин, пізнавальних процесів). На підставі результатів психодіагностичних досліджень складається план щодо подальшої корекції або консультаційної роботи.
Психологічна просвіта та інформування – первинна індивідуальна консультація, тематичні лекції, диспути, групові ігри, фільмотерапія, бібліотерапія.
Психологічне консультування – психологічна допомога людям,що знаходяться в межах психологічної норми в адаптації, розвитку і розширення особистісного потенціалу. Види консультування: індивідуальне консультування, групове консультування, сімейне консультування.
Психологічна підтримка і супроводження – соціально-психологічні тренінги, ділові ігри, профконсультація, профорієнтація, зустрічі в групах за інтересами [8].
Отже, у соціально-психологічній реабілітації як новому напрямі соціальної роботи, йде активний пошук, становлення методів її реалізації. Серед них є як методи психологічні (арт-терапія, танцювальна терапія, музикотерапія, психодрама, іпотерапія, працетерапія, дельфінотерапія, психологічний тренінг та ін.) та соціальної роботи (соціальний супровід, соціальна діагностика).
Список використаних джерел
1. Андрейко Б.В. Психологічна допомога батькам дітей з порушенням розвитку // «Психологія і особистість»: зб. наук. праць, Інститут психології імені Г.С.Костюка НАПН України, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка. № 2 (10), ч. 2. 2016. С. 58-64.
2. Бойчук Ю. Д. Методичні рекомендації щодо організації та змісту діяльності вчителя загальноосвітнього навчального закладу в умовах інклюзивного навчання / О.С. Бородіна, Ю.Д. Бойчук − Харків: ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2013. − 20 с.
3. Бочелюк, В. Й. Психологія людини з обмеженими можливостями : навч. посіб. [Електронний ресурс] / В. Й. Бочелюк, А.В. Турубарова. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 264 с.
4. Дідик Н. М. Соціально-психологічна реабілітація дітей з порушеннями психофізичного розвитку / Н.М. Дідик // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія : Соціально-педагогічна. − 2012. − Вип. 19(1). − С. 87−96 . – URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpkp_sp_2012_19(1)__10.
5. Капська А.Й., Олексюк Н. С., Rалаур С. М., Фалинська З.З. Соціально-педагогічна робота з проблемними сім'ями: Посібник. Тернопіль: Астон, 2010. - 304 с.
6. Кузава І. Б. Інклюзивна освіта дошкільників, які потребують корекції психофізичного розвитку: теорія та методика. Монографія. / І. Б. Кузава – Луцьк, ПП Іванюк В. П., 2013. – 292 с.
7. Лукіна Л. М. Практична дельфінотерапія / Л. М. Лукіна // Практична психологія та соціальна робота. – 2010. – №4. – С. 47-58.
8. Першко Г. О. Підготовка соціальних педагогів до інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку у середовище загальноосвітнього навчального закладу : дис. … канд. пед. наук : 13.00.05. / Г.О. Першко − Київ, 2011. − 283 с.
9. Призванська Р.А. До проблеми застосування музичної терапії в системі корекційної роботи з дошкільниками, які мають розлади спектру аутизму / Р.А. Призванська // Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки). Збірник наукових праць; випуск 10. – Кам’янець-Подільський, «Медобори-2006»,2017. – С.255-264
10. Соціальна робота: Технологічний аспект/ За ред. А.Й. Капської. – К. ДЦССМ, 2004. – С. 177−202.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter