Актуальність. Інвестиційна діяльність розглядається модерною науковою спільнотою з точки зору трьох економічних теорій. Згідно з класичною економічною теорією основною метою інвестиційної діяльності є максимізація прибутку, згідно з теорією стійкого економічного зростання – збереження підприємством фінансової рівноваги, а відповідно до сучасної економічної теорії – збільшення ринкової вартості підприємства. Всі три концепції можуть бути об’єднані в один логічний ланцюг: максимізація прибутку – збільшення ринкової вартості – фінансова рівновага підприємства. Особливості зв’язку елементів цього ланцюга, з макро- та мікросередовищем вилилися в розробку двох підходів до обґрунтування інвестиційних рішень – фундаментального та технічного аналізу, які в свою чергу були предметом досліджень багатьох вчених: Б. Ґрема, Д. Додда, Е. Наймана, А. Ерліха, М. Гросса, серед вітчизняних – М. Солодкого, О. Сохацької, С. Вінницького тощо. Саме тому обрана тема є доволі актуальною.
Постановка проблеми. Ще Б. Ґрем, патріарх фундаментального підходу, в своїй праці «Розумний інвестор» наголошував на необхідності чіткого розподілу між інвестиціями (операціями, які здійснюються на основі дуже ретельного аналізу виробничих, фінансових показників підприємства та галузі в цілому) та спекуляціями (всіма іншими операціями) [1]. Подібний підхід став основною причиною протиставлення фундаментального аналізу технічному. Однак, розвиток сучасних технологій інформаційного аналізу, а також вдосконалення та уніфікація виробничих систем підприємств ставлять під сумнів такий підхід до інвестиційної діяльності. Нашою метою є з’ясування особливостей впливу динаміки сучасних економічних факторів на застосування фундаментального та технічного аналізу в процесі інвестиційної діяльності.
Результати дослідження. Історично склалося, що професійні інвестори використовують для прогнозу цін та прийняття інвестиційних рішень саме фундаментальний аналіз, оскільки він сфокусований на стратегічному аспекті та не бере до уваги тимчасові перепади ціни, базуючись на прогнозі фундаментальних чинників та їх впливу на ціну, тоді як спекулянти застосовують технічний аналіз, беручи до уваги лише короткострокові технічні коливання цін [2]. Основна відмінність полягає в природі інформації, яка використовується для здійснення прогнозу: в технічному аналізі – це послідовність значень ціни певного інвестиційного об’єкту в часі, тоді як в фундаментальному – сукупність макроекономічних показників, що характеризують галузь в цілому, а також фінансові та виробничі показники підприємства. Очевидно, що фундаментальний аналіз вимагає обробки величезних обсягів різноманітної інформації. Так, У. Баффет свого часу опрацьовував до тисячі (!) сторінок звітної інформації в день [3].
Однією з невирішених проблем фундаментального аналізу є складність його формалізації – тобто відсутність чітких причинно-наслідкових зв’язків між макроекономічними, виробничими, фінансовими показниками і ціною [4]. Це спричиняє неоднаковість інтерпретацій його результатів в різних аналітиків та надає аналізу відтінку мистецтва. Саме вміння правильно (а точніше – ефективно) інтерпретувати є основною конкурентною перевагою фундаментального аналітика. Однак удосконалення процесів виробництва значно звужує поле впливу непередбачуваних факторів, що створює умови для застосування сучасних засобів інформаційної обробки в фундаментальному аналізі. До них належать різноманітні економетричні моделі, а віднедавна – нейронні мережі, здатні аналізувати величезні обсяги інформації в короткі терміни. З точки зору інформаційного забезпечення основна відмінність між фундаментальним та технічним аналізом полягає в діапазоні показників, які використовує аналітик: прихильник технічного аналізу – лише динаміку ціни (оскільки він вважає, що цього достатньо), а прихильник фундаментального – макроекономічні, фінансові та виробничі показники (оскільки вважає, що саме вони формують ціну, яка є лише наслідком процесу взаємодії попиту та пропозиції) [5]. Ніщо не заважає на основі вищезгаданих показників побудувати прогнозну модель (просту регресію або ж нейронну мережу), яка зможе миттєво передбачати динаміку ціни в залежності від змін самих показників. Це значно спрощує сам процес здійснення фундаментального аналізу. Насправді, наразі спостерігається ситуація, коли і фундаментальні аналітики застосовують елементи технічного аналізу, і технічні – елементи фундаментального. Саме це є наслідком спрощення процесів аналізу інформації. Виникає ситуація, при якій фундаментальний аналіз дає відповідь на питання «Що купити?», а технічний – «Коли купити (або продати)?». Саме це вказує на недоцільність подальшого розподілу аналізу на фундаментальний та технічний з точки зору ухвалення інвестиційних рішень.
Висновки. Отже, беручи до уваги тенденції до удосконалення виробничих процесів підприємств та інструментарію аналізу інформації, можна стверджувати про недоцільність подальшого смислового розподілу аналізу на фундаментальний та технічний. Можливість автоматичного аналізу великих обсягів інформації робить доступним здійснення фундаментального аналізу майже кожному суб’єкту інвестиційного процесу – чи то інвестору, чи то спекулянту. Фундаментальний аналіз застосовується при виборі самого об’єкту інвестування, а технічний – часу здійснення операції.
Список використаних джерел:
1. Ґрем Б. Розумний інвестор. Пер. з англ. О. Кальнової. Київ: Наш формат, 2019. 544 с.
2. Юркевич О. М. Сутність та необхідність фундаментального аналізу в процесі портфельного інвестування. Формування ринкових відносин в Україні. 2011. № 11 (126). С. 80 – 85.
3. Хагсторм Р. Уоррен Баффет. Как 5 долларов превратить в 50 миллиардов. Простые правила великого инвестора. Пер. з англ. Н. Яцюк. Москва: Манн, Иванов и Фербер; Эксмо, 2015. 352 с.
4. Рибачук Ю. О. Проблеми застосування фундаментального аналізу при прогнозуванні вартості фінансових інструментів. Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського. 2015. Вип. 6. С. 790 – 793.
5. Ліхновський П. М. Фундаментальний аналіз у прийнятті інвестиційних рішень на фондовому ринку. Економічний аналіз. 2014. Вип. 17 (№ 1). С. 215 – 223.
____________________
Науковий керівник: Старіков Олександр Юрійович, кандидат економічних наук, доцент, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter