Професія телеведучого від початку ХХ століття зазнала суттєвих змін. Серед найважливішого – змінились завдання медійника: людина, що перебуває в кадрі, повинна бути конвергентною, адже вона не лише обличчя тої чи тої програми, але й той, хто її створює, тобто автор. Актуальність теми зумовлена потребою вивчити процес створення авторських програм та окреслити значення телевізійного ведучого (як автора проєкту). Мета – з’ясувати роль ведучого у підготовці авторської телепередачі.
Авторська програма на телебаченні – телевізійна програма, концептуально розроблена та реалізована як авторський проєкт – від оригінального задуму до керівництва та контролю на всіх етапах колективного програмно-телевізійного виробництва [1]. В основі авторської телевізійної програми лежить оригінальний авторський задум проєкту. Зміст випусків залежить від обраної теми та формату телепередачі, дотримання етичних стандартів журналістики. В авторській програмі цінується нестандартна та компетентна інтерпретація фактів, що залежить від обізнаності й таланту автора, уміння оперативно реагувати на події, представляти героя, організовувати дискусію, імпровізувати.
Із початком незалежності України авторські телепроєкти представили О. Герасим’юк, К. Гнатенко, М. Вересень, О. Ткаченко, Ю. Макаров та ін. До розвитку цього телевізійного формату долучилися також І. Пелих, А. Куликов, Т. Щербатюк, Т. Цимбал, А. Безулик, Д. Гордон, К. Стогній, інші знані українські медіапостаті. Розрізняють такі види авторських програм: 1) інформаційно-аналітична («Факти тижня з Оксаною Соколовою», «ТСН тиждень»); 2) публіцистична («Шустер live» Савіка Шустера, «Люди. Hard Talk» Наталії Влащенко); 3) розважально-ігрова («Світське життя з Катериною Осадчою», «Світ навиворіт з Дмитром Комаровим»).
Авторською телевізійна програма вважається тоді, коли початкова ідея її створення та концепція надходить безпосередньо від ведучого програми: ведучий самостійно виносить на розгляд редакції вже сформовану ідею телепрограми; більшу частину концепції телевізійної програми пропонує саме її вже заздалегідь обраний редакцією ведучий програми, яка ще не була розроблена та обговорена. В інших випадках, якщо ведучого обирають під вже сформовану концепцію програми або автором ідеї виступає хтось із редакції, авторською така програма вважатися не може.
Д. Мой та М. Ордольфф, аналізуючи можливості та межі для тележурналістів, зауважують, що «відеожурналіст може ліквідувати фізичну відстань між іноді громіздкою знімальною групою та дійовими особами. Ця близькість часто дозволяє відеожурналістові створювати особливу емоційність у своїх кадрах» [2, с. 189].
Отже, завдання ведучого авторського телепроєкту – бути посередником між глядачем та гостем програми, зуміти вловити те, що буде цікаве аудиторії, але не забувати про важливе: показати гостя програми таким, яким він є насправді. Автор-ведучий є творцем концепції програми, яку втілює в оптимальному телевізійному форматі, доцільному, з огляду на завдання телекомпанії і запити аудиторії. Здебільшого, концепцію і формат програми, яку пропонує автор, переглядають на засіданні творчих груп телеканалів, аби переконатися, що проєкт збезпечить каналу високі рейтинги, фінансову вигоду.
Список використаних джерел
1. Довженко О. Як підготуватись до інтерв’ю. 2018. URL: https://medialab.online/news/questions/
2. Мой Д., Ордольфф М. Телевізійна журналістика / за заг. ред. В. Ф. Іванова; Пер. з нім. В. Климченка. Київ: Академія української преси, Центр вільної преси, 2019. 234 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter