ORCID: 0000-0001-7405-2020 (Берест Роман Ярославович)
ORCID: 0000-0001-6141-4678 (Берест Ігор Романович)
Унікальним феноменом в історії вітчизняного та світового профспілкового руху стали професійні спілки, що виникали та діяли на галицьких землях у дорадянський період. Поява професійних спілок в Східній Галичині була зумовлена низкою чинників економічного, соціального, виробничого та іншого характеру. Саме виробничий, суспільно-політичний, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток краю сприяв не тільки появі та поширенню робітництва, але й виникненню і розвитку перших професійних товариств. Згодом професійні організації стали прикладом для робітництва, селянства, інтелігенції не тільки для земель імперії, а й багатьох інших держав [1, с. 86–89].
Тематика появи та діяльності професійних спілок Східної Галичини поки що не знайшла належного висвітлення у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Перші публікації появилися в середині 90-х рр. минулого століття. Вони були пов’язані з унікальними відкриттями Романа Береста в галузі створення перших профспілок в Галичині, відомостями про перші профспілкові часописи, що знайшло відображення у низці статей та кількох монографіях дослідника [2; 3]. В першій чверті ХХІ ст. помітно пожвавилася робота з вивченням біографії галицьких профспілок, що, перш за все, було пов’язано з наближенням 200 – літнього ювілею від часу появи першої професійної спілки у Львові. На особливу увагу заслуговує фундаментальна монографія Ігора Береста “Історія профспілок України (Східна Галичина 1817 – 1918 рр.)”[4], а також низка аналітичних статей, які відображають багатогранність діяльності профспілок. Багато наукових праць опубліковано одноосібно та у співавторстві. Значне їх число вийшло іноземними мовами у високорейтингових вітчизняних та зарубіжних наукових виданнях [7, 8; 9; 10; 11; 12]
Першу професійну організацію робітництва на галицьких землях під назвою “Стоваришування робітників друкарської справи”, яка за мету своєї діяльності поставила проблему соціального захисту, було створено 6 листопада 1817 року у Львові в приватній поліграфічній фірмі Антонія Піллера [2, с. 7]. Її засновником був тодішній керівник виробництва друкарні німець Єжи Леонард Руль. Саме він у вище зазначений день зробив свій благочинний грошовий внесок у створену спілкову Касу добровільних пожертв для хворих робітників [3, с. 88].
Метою заснування професійної спілки була потреба соціального захисту робітників друкарні, що найбільш радо підтримало просте робітництво, яке, незважаючи на свою поліетнічність, гуртувалося навколо товариства. Згодом на сторінках першої профспілкової газети львівських поліграфістів “Czcionka” (1872 р.) акцентовано, що це була перша професійна спілка не тільки в територіальних межах Галичини, але й усієї Австрійської імперії [4, с.110].
В особливостях формування та діяльності професійних спілок Галичини у першій половині ХІХ ст. тісно перепліталися економічні, політичні, соціальні, етнокультурні, національні, релігійні та інші чинники, які доповнювалися звичаями й традиціями місцевого населення, що нерідко ускладнювало суспільний феномен професійних спілок. Тому не випадковим є те, що професійні спілки акумулювали в собі суперечності періоду та виступали важливими суб’єктами суспільного життя [2, с. 106].
У порівнянні з іншими організаціями в середовищі профспілок дуже рано поширилося нове явище – робітнича соціальна солідарність [4, c.112], яка виражала єдність інтересів, цілей, побутуючих стандартів, взаєморозуміння. Саме на базі соціальної солідарності в діяльності низки професійних товариств Галичини простежується організація духовного життя, шляхом створення при спілках різних мистецьких, культурно-освітніх, спортивних, релігійних та інших гуртків, товариств тощо.
Проте в другій половині ХІХ ст. (радше після революції 1848 року) під переважаючим впливом політичних та національних чинників галицькі профспілки стали чіткіше розмежовуватися за етнічними, релігійними й фаховими ознаками [5, с. 5–8].
Важливе місце в культурному житті галицьких поліграфістів та інших профспілок займали газети “Рękodzielnik” (“Рукодільник”), “Czicionka” (“Буква”- “Літера”) та інші, які наприкінці 60-х та упродовж 70-х рр. ХІХ ст. у Львові виходили польською мовою. На сторінках профспілкової преси не тільки публікували новини з робітничого життя, але й велику увагу відводили культурно-освітній роботі.
Серед багатьох професійних та взаємодопомогових організацій Галичини другої половини XIX ст., які виникли під впливом діяльності спілки друкарів, на особливу увагу заслуговує студентське товариство взаємодопомоги Вищої Крайової школи рільництва (1869 р.), що знаходилась поблизу Львова в містечку Дубляни. Незважаючи на те, що основною метою товариства була економічна підтримка його членів, культурно-освітня робота отримала дуже важливе значення. Поважне місце у бібліотеці відводили історичним працям, котрі допомагали студентам у вивченні історії, географії, культурної спадщини Східної Галичини. У культурно-освітній роботі вагоме значення мала організація та проведення вистав, хореографічних виступів, літературно-музичних вечорів, різних святкувань, приурочених пам’ятним роковинам, відомим діячам, подіям тощо [6, c. 347–350].
Наприкінці ХІХ - початку XX ст. одним із важливих культурно-освітніх центрів Галичини було українське професійне ремісниче товариство “Зоря”. Великі заслуги у заснуванні та підтримці діяльності товариства належать відомим галицьким громадським і політичним діячам: В. Нагірному, Ю. Романчуку, К. Левицькому та ін. Члени Товариства проводили широку національно-культурну, мистецько-пізнавальну та суспільно-політичну діяльність, закликали “вести будову нашого відродження на пожиток нашої матері України, прямуючи до її самостійності і незалежності” [6, с. 165–166].
Організація культурного дозвілля нерідко передбачала різноманітні культурно-мистецькі заходи, піші мандрівки історичними місцями краю. В умовах чужоземного панування це мало надзвичайно важливе значення. Товариство сприяло розвитку української промисловості, реалізовуючи заклик "свій до свого", підтримувало діяльність бюра посередництва праці, відстоювало фахові інтереси членів товариства, займалося національним вихованням української фахової молоді, залучаючи шпальта професійних часописів “Молоді робітники”, “Новітній ремісник”, “Добробут”, “Фаховий вісник”, “Наш прапор”.
Крім українських професійних спілок велику культурно-освітню роботу в Східній Галичині в зазначений період проводили польські, німецькі (австрійські), єврейські та інші профспілки, що може стати предметом окремої наукової розвідки. Зокрема, 9 квітня 1873 р. в місті Стрий виникло Польське товариство взаємодопомоги християнських міщан “Gwiazda” (“Зірка”). Воно мало читальню, бібліотеку, займалося організацією та проведенням аматорських театральних виступів, влаштовувало вечори поезії, підтримувало проведення вокальних та танцювальних виступів, відзначення релігійних свят [14, арк. 38]. Серед єврейських профспілок найбільше значення в культурній та освітній роботі належало професійній спілці єврейських артистів, яку створив у Львові в 1920 р. Ісидор Бамбах. Спілка мала свої філії в Дрогобичі, Кракові та Львові [2, с.52].
У 1922 p. у Золочеві на базі місцевих професійних спілок залізничників, лісових та сільськогосподарських робітників виникло міжспілкове культурно-освітнє товариство “Поступ”. Культурно-освітні товариства при профспілках використовувались не лише для самоосвіти робітництва, а й для пропаганди національно-культурного надбання. Таку роботу плідно вела Культурна ліга, яка виникла при професійній спілці деревообробних робітників у Ковелі. Завдяки Культурній лізі профспілка деревообробників перетворилася на головну у місті в питаннях культурного життя і вела за собою усі професійні спілки повітового містечка [2, с. 52].
Висновки. Загалом, у порівнянні з польськими, німецькими, австрійськими, єврейськими професійними спілками українське робітництво перебувало у значно гіршому становищі, що отримало відображення на культурно-освітній діяльності. Перш за все, українці не мали підтримки державних установ та значно програвали в конкурентній боротьбі. Тому лише на хвилі національного самоусвідомлення намагалися пізнати й показати самобутність української історії та культури.
Cписок використаних джерел:
1. Берест Р. Stowarzszyszeniа wzajemnej pomocy czlonków sztuki drukarskiej–прообраз перших профспілок на землях України // Вісник Академії праці, соціальних відносин і туризму. Київ. Вип.1. 2018. С. 86–89.
2. Берест Р. Нариси історії профспілкого руху в Західній Україні (1817 –1939 рр.) / Роман Берест. Дрогобич: Відродження, 1995. 128 с.
3. Берест Р.Я. Професійний рух на західноукраїнських землях в австрійський період // Нариси історії професійних спілок України. Київ, 2002. 731 с.
4. Берест І. Історія професійних спілок України. (Східна Галичина 1817–1918 рр.) / Ігор Берест. Львів: Левада, 2017. 768 с.
5. Берест Р. Перші профспілки: початок біографії // Профспілки України, 1995. С.5–8.
6. Берест І., Берест Р. Дорадянські професійні спілки Східної Галичини та їх діяльність в галузі культури, освіти та дозвілля робітництва // Збалансований розвиток туристичних регіонів: національний і світовий досвід. Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції (25 – 26 квітня 2013 року). Львів: Ліга-Прес, 2013. 460 с.
7. Berest R., Berest I. Travels, Leisure and Education in the Activities of the First Trade Unions of Eastern Galicia in the ХIX Century // Zeszyty Naukowe Wyższej Szkoły Turystyki i Ekologii 8 (t. 16, nr 2). S. 94–107.
8. Berest І., Berest R. Relations of the East Galicia state institutions with professional unions of educators in the legal period (1868-1914) // Problem space of modern society: philosophical-communicative and pedagogical interpretations. Part II. 2019.
9. Берест И.Р., Берест Р.Я., Пасечник М.С., Савчук Г.Н., Олейник Н.А. Анализ устава и первого года деятельности Львовского Общества галицких врачей («Towarzystwo lekarzow galicyjskich»). // Медичні перспективи. Вип. 25 (2). С.168–176.
10. Berest І., Berest R., Pasichnyk M., Zachepa A., Zubko N. Pedagogical Ideas and System of Eastern Galicia in the Second Half of the Xixth Century on an Example of the Professional Activity of Towarzystwa Pedagogicznego we Lwowie // Journal of Complementary Medicine Research 11 (1), S.373–373.
11. Берест І.Р., Берест Р.Я., Пасічник М.С., Пасічник С.М., Савчук Г.М. Еволюція лікувально-оздоровчого напряму діяльності профспілок Галичини ХІХ – початку ХХ ст. // Медичні перспективи. Вип. 26 (3). С. 197–204.
12. Berest I., Berest R. The role and influence of “Pedagogical society in Lviv” on the consolidation of Galician society in the sekond half of the ХІХ century // Актуальні питання у сучасній науці. Вип.5. 2022. С.8–20.
13. Пасіцька О.І. Українська національна ідея в контексті діяльності професійних товариств міжвоєнного Львова // 300 років Конституції Гетьмана Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Львівський державний університет внутрішніх справ. – Львів, ЛьвДУВС. 2010. 296 с.
14. Центральний державний Історичний архів України у Львові, ф.146 (Галицьке намісництво), оп.25, спр.18 (Справа про затвердження Статуту товариства взаємодопомоги “Гв’язда” в Стрию. 46 арк.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter