ORCID: 0000-0001-5654-3512 (Свідерська Галина Мирославівна)
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), майже 96% жителів Землі хоча б один раз в житті прокрастинували, а для 52% цей феномен є серйозною щоденною проблемою. Як свідчить статистика, серед прокрастинаторів найбільшу кількість займають студенти. Згідно з дослідженнями зарубіжних психологів, від 80% до 95% студентів закладів вищої освіти іноді прокрастинують, а приблизно 75% з них вважають себе хронічними прокрастинаторами і майже 50% студентів відкладають важливі справи систематично [3]. Відтак сучасні реалії студентського життя актуалізують проблему діагностики та корекції прокрастинації у вищій школі.
Розвиток і становлення сучасних студентів відбувається у доволі непростих умовах. Ставши студентом вузу, колишній школяр ступає на власний шлях особистісного та професійного розвитку. Університетське навчання стає підґрунтям для розкриття численних можливостей молодої людини: інтелектуальних, моральних, комунікативних, лідерських. Проте цей тернистий шлях ускладнюється різноманітними бар’єрами, перешкодами, складними завданнями, тільки подолавши які хлопці та дівчата зможуть отримати відповідний результат. У цьому мали б допомогти вміння планувати, організовувати і вчасно виконувати власну діяльність. Та сьогодні маємо можливість спостерігати серед студентів таку звичку, як накопичення великої кількості невиконаних завдань, несвоєчасне їх виконання, здача заліків чи екзаменів по другій відомості, звичка писати наукову роботу у суворих межах дедлайну тощо.
Наукові спроби дослідити даний вид відтермінування начальних завдань - академічну прокрастинацію - були здійснені С.Бабатіною, Дж.Буркою, М.Дворник, В.Дуб, Н. Карловською, Т.Колтунович, К. Мей, Н.Мілграмом, С.Світенко, Р.Феррарі, А. Шиліною, М. Шиманською та ін. Як наголошують вказані вчені, синдром прокрастинації не стає перешкодою, якщо має тимчасовий характер і, навпаки, переростає в проблему, якщо має хронічні ознаки. Хронічна прокрастинація найчастіше спостерігається серед тих студентів, які несвідомо обрали фах та навчальний заклад, їм нецікаво вчитися, нецікаво відвідувати пари, тому вони тягнуть до останнього і намагаються виконати неприємні для них завдання в переддень заліків чи іспитів.
На думку С.І.Бабатіної та С.В.Світенко, студентська прокрастинація виникає найчастіше в ситуаціях і справах, пов'язаних з інтелектуальною напругою, недостатньою мотивацією, необхідністю взаємодії з людьми, які викликають негативні емоції. Проявляючись у межах домінуючої поведінки, прокрастинація у студентів виступає як поєднання емоційно-орієнтованого копінгу і копінгу, орієнтованого на уникнення [1]. Тобто, чим більше людина схильна звертатися до прокрастинації, тим частіше вона використовує раціоналізацію як механізм психологічного захисту для її виправдання.
Якщо говорити про фактори, які обумовлюють прокрастинацію в студентському середовищі, то до них відносять психологічні (підвищену особистісну тривожність, неадекватну самооцінку, порушення вольової сфери, невміння організувати себе та час, відсутність мотивації до навчання, загальну поведінкову ригідність, страх перед успіхом, перед невдачею і перед критикою, зайву самовпевненість), соціально-психологічні (соціальні та сімейні проблеми, авторитарність батьків; недостатність комунікації з оточенням, відволікаючі фактори вузівського середовища), педагогічні (надмірну вимогливість або відсутність вимог від викладача, брак керівництва і консультацій з боку викладачів) та психофізіологічні (темперамент, імпульсивність, нейротизм, стан здоров’я, втому, хворобу, низький життєвий тонус тощо).
Для деяких студентів проблемою є ситуації, коли їх повинні оцінювати, бо вони прагнуть уникнути напруги, що пов’язана з виконанням діяльності, яка їм неприємна, нецікава або складна. Також причиною може стати намагання молодої людини протистояти встановленим ззовні правилам і строкам. Студент, порушуючи термін здійснення необхідної діяльності, створює для себе ілюзію доказу своєї незалежності. «Бунтарський дух» дуже властивий цьому віку, як і максималізм – «все або нічого».
О.П.Безносюк вказує, що академічна прокрастинація має в своїй основі три компоненти: емоційний, когнітивний та поведінковий, ї їх розуміння дає змогу виокремити особливості поведінки студента на кожному із них [2]. Так, на емоційному рівні навчальна прокрастинація супроводжується відчуттям дискомфорту, через який може виникати стресовий стан, тривога, страх, паніка. Наслідками відтермінування на емоційному рівні є виникнення почуття розчарування, пригнічення, провини, сорому, байдужості, злості, зневіри, фрустрації, незадоволеності собою та різними сферами власного життя. На когнітивному рівні з’являються сумніви у своїх силах, і студенти-прокрастинатори починають переконувати самих себе, що від них нічого не залежить, вони не зможуть виконати це завдання, звинувачують себе: «Зі мною завжди таке трапляється» тощо. Таке мислення впливає на емоційний стан, породжує відчуття безнадії та пригніченості, формує неправильні установки та ірраціональні переконання у власній неспроможності.
Щодо поведінкового компонента, то тут прокрастинація може мати адаптивний і дезадаптивний варіанти. Адаптивний є мобілізаційною стратегією, коли студент під дією стресу та обмежених часових термінів все-таки виконує завдання вчасно, отримуючи за це позитивне підкріплення – винагороду хорошою оцінкою. Дезадаптивний варіант проявляється у нерішучості щодо дій, у відкладанні виконання навчальної діяльності на невизначений термін. Дана стратегія супроводжується зниженням фізичного та психоемоційного благополуччя студента, вона формує в нього почуття незадоволеності собою, сприяє негативним тенденціям на шляху до самореалізації.
Як бачимо, усі компоненти - когнітивний, емоційний та поведінковий - пов’язані між собою причинно-наслідковими зв’язками, а розуміння вказаних складових прокрастинації дає змогу усвідомити особливості прояву механізму зволікання та його наслідків для особистості, її психологічного благополуччя та ефективності професійної підготовки.
Оскільки прокрастинація в індивіда не є вродженою, а є набутою поведінкою, то з симптомами її прояву можна боротися різними психологічними прийомами і заходами. Ефективними у подоланні прокрастинації є техніки управління часом та формування навичок планування. Серед студентської молоді важливо проводити профілактичні та просвітницькі бесіди, тренінгові заняття з формування у них часової компетентності, поінформованості щодо прийомів та методів ефективної самоорганізації, планування діяльності та управління часом життя. Адже академічна прокрастинація, яка найчастіше спостерігається саме у студентів, є деструктивною формою поведінки особистості відносно організації ними власного часо-простору [1]. Відтак своєчасна психологічна профілактика і психокорекція академічної прокрастинації студентів дозволить запобігти зниженню рівня їх навчальної успішності та сприятиме розвитку особистісних і професійних якостей, які дозволять майбутньому фахівцеві бути конкурентоспроможним на професійному ринку.
Список використаних джерел:
1. Бабатіна С.І., Світенко С. В. Вивчення особистісних чинників схильності до прокрастинації осіб юнацького віку. Інсайт: психологічні виміри суспільства, 2019. Вип. 1. С.7-14.
2. Безносюк О.П. Вплив прокрастинації на навчальну діяльність студентів ЗВО. Дипломна робота. Національний авіаційний університет, 2022. 70 с.
3. Steel P. Arousal, avoidant and decisional procrastinators: Do they exist? Personality and Individual Differences. 2010. № 48. P. 926–934.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter