Як відомо, підроблення документів є поширене суспільно небезпечне явище, що має характерні індивідуальні особливості, що відокремлюють їх від інших злочинних посягань. Поняття «підроблення документів» за змістом охоплює кримінальні правопорушення, сутність яких полягає у фальсифікації офіційних документів чи інших предметних носіїв інформації. Підроблення документів також структурно входить до ряду законодавчо певних діянь, виступаючи, як спосіб вчинення кримінального правопорушення. Звідси важливого значення набуває криміналістична характеристика підроблення документів.
Криміналістика – це наука про закономірності механізму кримінального правопорушення, виникнення інформації про правопорушення і його учасників, а також закономірності збирання, дослідження, оцінки і використання доказів заснованих на пізнанні цих закономірностей засобах і методах розкриття, розслідування та запобігання кримінальним правопорушенням. В нашому випадку важливе значення має криміналістична характеристика підроблення документів, оскільки вона виступає одним з ключових елементів методики розслідування.
Документ в криміналістиці – це матеріальний об’єкт, в якому зафіксовані відомості про які-небудь події або передбачувані факти чи обставини, що мають значення для кримінального провадження.
В Енциклопедичному словнику В. Ю. Шепітько трактує документ з точки зору криміналістики як «матеріальний об’єкт, у якому зафіксовано відомості про які-небудь факти, що відбулися» [1, с. 128].
Деякі вчені класифікують документи залежно від:
1) способу фіксації інформації: письмові (рукописні і виконані з використанням друкованих пристроїв тексти і цифрові позначення); графічні (креслення, схеми, малюнки); фотодокументи; кінодокументи; фонодокументи (магнітофонні записи); відеодокументи;
2) за типом походження: приватні, або неофіційні (особисті листи); офіційні (листування з організаціями);
3) за процесуальною природою: документи – письмові докази (ч. 1 ст. 84 КПК України); документи – речові докази (ч. 1 ст. 81 КПК України);
4) за матеріально-правовою природою: справжні (дійсні та недійсні); підроблені (інтелектуальна і матеріальна фальсифікація) [2; 3].
Питання криміналістичної характеристики підроблення документів в українській правовій літературі активно обговорюється вже давно, втім сучасні питання їх підроблення і засоби, якими здійснюють підроблення науковцями ще мало приділено уваги. Поза, як бурхливий розвиток і реформування економічної діяльності в Україні супроводжується різноманітними неправомірними діями, в тому числі з використанням підробки документів при вчиненні кримінальних правопорушень у сфері економічної діяльності.
Тому сучасна криміналістична сутність підробки документа має стати інформаційним фундаментом при його розгляді дій суб’єкта, спрямованих на досягнення злочинного результату. Втім при такому підході потрібно встановлення динаміки дій суб’єкта (суб’єктів), пов’язаних з підробленими документами, для отримання криміналістичної інформації не тільки про створення, зміну, використання підроблених документів, а й причинний зв’язок дій суб’єкта з наслідками.
Криміналістична характеристика підроблення документів, як наукова абстракція являє взаємозв’язок документальної і поведінкової сторін підроблення, які складаються з декількох елементів. Документальна сторона підроблення включає наступні елементи: об’єкт підроблення; предмет фальсифікації і зміст підроблення (внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, до офіційного документа. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам). Поведінкова сторона підроблення включає такі елементи, як суб’єкт підроблення, адресат підроблення, зовнішній прояв підроблення та конструкцію умислу суб’єкта підроблення.
Такий підхід відображає комплекс дій, пов’язаних з дезінформацією: планування фальсифікації, підготовка підробки, пошук адресата підроблення та використання підробленого документа.
Загалом підробка документів, як криміналістична категорія – це система активних цілеспрямованих умисних і заздалегідь підготовлених, обумовлених обстановкою дій по створенню, зміні і (або) використанню документів, які деформують або приховують певні фактичні обставини, пов’язані з правовідносинами.
Список використаних джерел:
1. Шепітько В. Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський і російсько-український) / В. Ю. Шепітько ; за ред. акад. НАН України В. Я. Талія. X. : Право. 2001. 560 с.
2. Осика І.М. Способи підробки реквізитів паперових документів та їх ознаки. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Громадянське суспільство. 2006. № 735. С. 85-90.
3. Дубська М., Микола О. Фальсифікація документів: види фальсифікації. Матеріали конференцій Молодіжної наукової ліги. 2021. С. 71-78.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter