У сучасних умовах проблеми, пов’язані з захистом журналістів в умовах конфліктів і тиску, набувають особливої актуальності.
Метою статті є принципи, що стосуються захисту журналістів в умовах конфліктів і тиску.
Засоби масової інформації – важливий суспільний інститут, який посідає важливе місце у правозахисному механізмі, їх свобода є показником розвитку демократії, в умовах конфліктів є посередником їх деескалації шляхом збирання та поширення неупередженої інформації. Зазначається, що «роль гарної роботи журналіста полягає в наданні громадськості можливості приймати усвідомлені рішення» [2, с. 65]. Журналістика є професією з високими ризиками у звичайних, неконфліктним ситуаціях, а в умовах збройних конфліктів журналісти стикаються з набагато більшими труднощами. Вони працюють у атмосфері страху та погроз, а також в умовах, коли конфронтуючі сторони постійно прагнуть встановити контроль над ЗМІ. Однак саме при виявленні конфліктів гарна журналістика має ключове значення. Для надання громадськості повної, правдивої та неупередженої інформації у конфліктних ситуаціях - вирішальне значення має роль засобів масової інформації. Відповідні підходи та методи журналістики, віднесені з висвітленням конфліктів, дозволяють засобам масової інформації надавати громадськості більш повну, об’єктивну та достовірну інформацію про конфлікти.
Основними принципи, що стосуються захисту журналістів за умов конфліктів і тиску є: принцип запобігання, принцип страхування та принцип гарячі лінії [3].
ЗМІ, журналісти та професійні організації можуть вжити важливих заходів для захисту фізичної безпеки журналістів. Щоб правильно підготуватися до виконання небезпечної роботи в умовах конфлікту та тиску, необхідно врахувати такі заходи. надання практичної інформації та навчання всім штатним і незалежним журналістам за допомогою досвідчених журналістів, спеціалізованих органів та установ, таких як поліція та збройні сили; широке розповсюдження існуючих «посібників з виживання» серед представників цієї професії; широко поширювати інформацію про наявність відповідних засобів захисту серед представників цієї професії.
ЗМІ, журналісти, професійні організації, органи влади та спеціалізовані органи держав-членів повинні діяти єдино у разі запитів на інформацію та навчання, виходячи з того, що вони несуть головну відповідальність за такі заходи.
Журналісти, які працюють в умовах конфлікту та тиску, повинні мати відповідне страхове забезпечення на випадок хвороби, тілесних ушкоджень, репатріації чи смерті. ЗМІ мають забезпечити, щоб страхування відбувалося до відправлення журналістів, які працюють у них, на небезпечні завдання. Самозайняті журналісти повинні укладати договори страхування особисто.
Засоби масової інформації та професійні організації в державах-членах мають висловити свою думку щодо створення фонду солідарності для компенсації журналістам або їхнім родинам збитків, заподіяних у випадках, коли страхування є недостатнім або відсутнім [1, с. 46].
Надзвичайна «гаряча лінія» за підтримки Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) була неоціненною у пошуках зниклих журналістів. Інші організації, такі як Міжнародна федерація журналістів (IFJ) та Міжнародна біржа за свободу вираження поглядів (IFEX), мають власну гарячу лінію, де звертають увагу на випадки порушення фізичної безпеки журналістів та їхніх журналістських свобод. Засоби масової інформації та професійні організації слід заохочувати до вжиття заходів для підвищення популярності гарячих ліній серед представників професії. Держави-члени повинні підтримувати такі ініціативи.
Журналістам, які працюють в умовах конфлікту та тиску, слід розглянути можливість конфіденційного інформування місцевих представництв Міжнародного Комітету Червоного Хреста про своє місцезнаходження, тим самим підвищуючи ефективність «гарячої лінії» у пошуку журналістів та вжиття заходів, спрямованих на посилення їх розташування. безпеки
Як зазначає, Тарасовська Ю.Ю, «роль ЗМІ полягає саме в тому, щоб розібратися у конфлікті, пояснити його, повідомити обставини та відшукати інші точки зору, а не просто в тому, щоб звернутися до тих самих старих джерел і повторити ті самі причини невдоволення» [4, с.276]. Журналісти повинні розуміти, чого прагнуть сторони конфлікту, які можливі варіанти деескалації, компромісу чи навіть вирішення конфлікту. Конфліктна журналістика дає кореспондентам готувати професійне висвітлення конфліктів, не підливаючи масла у вогонь. Конфліктна журналістика - це те, де ми готуємо докладні репортажі, висвітлюємо погляди сторін і надаємо їм можливість обговорювати всі аспекти конфлікту.
Комітет міністрів Ради Європи засвідчує, що всі журналісти, які працюють в умовах конфліктів і тиску, мають право на повноцінний захист, передбачений чинним міжнародним гуманітарним правом, Європейською конвенцією з прав людини й іншими міжнародними документами з прав людини.
Список використаних джерел:
1. Безпека журналістів : зб. документів Ради Європи. Страсбург : Рада Європи, 2017. 48 с.
2. Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації: Посібник рекомендацій для працівників ЗМІ. К.: «Компанія ВАІТЕ», 2020. 118 с.
3. Рекомендація № R (96) 4 «Про захист журналістів за умов конфліктів і тиску». Електронний ресурс. Режим доступу: https://cedem.org.ua/library/rekomendatsiya-r-96-4-pro-zahyst-zhurnalistiv-za-umov-konfliktiv-i-tysku/
4. Тарасовська Ю.Ю. Актуальні проблеми правового захисту журналістів // Матеріали ХХ Ювілейної міжнародної звітної конференції юних юристів, студентів, аспірантів і молодих вчених, присвяченої 20-річчю Національного університету "Одеська юридична академія" та 170-річчю Одеської школи права (Одеса, 12 трав. 2017 р.) : у 3 т. Т. 1. С. 276-277.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter