В останні десятиліття стрімко збільшилась кількість досліджень щастя, що призвело до появи нових емпіричних знань про механізми, шляхи, особливості та процеси, які сприяють особистісному щастю та благополуччю. В умовах світової пандемії, спричиненої коронавірусом SARS - COV-2, війни в Україні, спричиненої нападом країни агресора, більшість людей опинилися у незвичних для них умовах, що вплинуло на зміну стилю та способу життя кожного. Людству довелося шукати нові шляхи забезпечення та реалізації власного благополуччя та благополуччя Інших.
Щастя – одне з найбільш бажаних станів сьогодення, а також, одне із найбільш поширених наукових феноменів вивчення. Проблема щастя, благополуччя, задоволеності життям – одна із найбільш актуальних потреб людства, особливо сьогодні, у період постійних змін, відсутності стабільності, невизначених умов життя людини.
Феномен щастя був і залишається предметом вивчення низки авторів-дослідників. Зокрема, фундатором дослідження щастя вважається Е. Дієнер, який одним із перших вивчав суб’єктивне благополуччя як компонент психологічного благополуччя – щастя. Щастя, як суб’єктивне благополуччя вивчали Кахнеман Д., Дієнер Е., Шварц Т., Кейс С., Шмоткін Д., Риф С. Д. Щастя з позицій з філософських традицій – гедонізму та евдемонізму вивчали Брадборн Н., Ватерман А. С., Риф С., Десі Е. Л., Раян К М.
Феномен щастя у роботах різних авторів описано, як баланс між позитивними та негативними емоціями, що накопичуються впродовж життя (Брадборн Н.); суб’єктивне благополуччя, що складається з трьох основних компонентів – задоволення, комплекс приємних та неприємних емоцій (Дієнер Е.). Індикатори вимірювання благополуччя описано Самманом Е.
Щастя як концепт вивчається дослідниками у різних аспектах: зв’язок між благополуччям та здоров’ям людини (Дієнер Е., Пресман С. Д., Любомірськи С., Чан М. Я., Чіда Я., Чохен С.); зв’язок суб’єктивного благополуччя та матеріального забезпечення (Люхман М., Счімак Ю, Еід М., Дієнер Е., Лукас Р. Е.); зв’язок суб’єктивного благополуччя та адаптації до життєвих подій (Headey B., Wearing A. J., Howell R T., Kern M. L., Lyubomirsky S., Luhmann M., Hawkley L. C., Eid M., Cacioppo J. T., Luhmann M., Hofman W., Eid M., Lucas R. E., Sarracino F., Piekałkiewicz M.).
Сучасні дослідження зосереджуються на концептуалізації щастя через призму міжособистісного аспекту, підкреслюючи, тим самим, необхідність гармонії та зв’язку з іншими людьми (Baranski E., Gardiner G., Lee D., Funder D., Zhuravlova L.).
Різні конструкти, пов’язані з благополуччям, вивчалися та використовувалися різними дослідниками. Так щастя вивчали з таких аспектів:
- щастя (W. Wilson, N. Bradburn, M. Argyle, Еd Diner, І. А. Джидарьян, D. Kahneman, Ed Diener, N. Schwarz, S. Lyubomirsky, L. King, Ed Diener);
- психічне здоров’я (M. Jahoda);
- задоволеність життям (N. Bradburn, F. M. Andrews, S. B. Withey, Ed Diner, J. S. Larsen, S. Levine, R. A. Emmons, І. А. Джидарьян);
- задоволеність у конкретних сферах (Ed Diener, U. Schimmack);
- якість життя (A. Campbell, D. P. Crowne, D. А. Marlowe);
- благополуччя (N. Schwarz, G. L. Clore, R. M. Ryan, E. L. Deci, H. T. Reis, R. M. Ryan);
- психологічне благополуччя (N. Bradburn, C. Riff, Chan Mei Fen, A. S. Waterman; D. Kahneman; М. Seligman, С. Карсканова, Е. Лознякова, О. С. Ширяєва, Ю. М. Олександров, С. А. Водяха, Г. С. Хафізова, Ю. Б. Дубовик, Р. З. Шарапова, О. С. Ширяєва, А. Сирцова, Л. М. Яворською, Г. С. Філоненко, Я. І. Павлоцька);
- суб’єктивне благополуччя (Ed Diner, P. T. Costa, R. R. McCrae, J. S. Larsen, S. Levine, R. A. Emmons, М. W. Fordyce, K. Magnus, E. Sandvik, W. G. Pavot, S. Oishi, Р. М. Шаміонов, U. Schimmack, M. Eid, Л. Куликов, М. Дмитрієва, О. Доліна, М. Розанова, Т. Тимошенко, Н. С. Нахабич, A. B. Bakker, Н. В. Усова, М. О. Батурін, С. О. Башкатов, Н. В. Гафарова, Т. В. Бескова, Р. М. Шаміонов, Е. Е. Бочарова, М. В. Григор’єва, Д. О. Леонтьєв, С. К. Летягіна, Г. Л. Пучкова, М. В. Соколова, С. В. Яремчук, Л. В. Карапетян, Н. В. Підбуцька, А. Г. Зуєва, Т. В. Данильченко, Е. Бенко).
Означена проблема в умовах сьогодення залишається актуальною з позиції відчуття щастя жінками, зокрема, у лімінальний період. Проблема лімінального досвіду розкривається через філософське та антропологічне обґрунтування понять «межі» та «переходу» (В. Тьорнер, Г. Бейтсон, А. Заколзаї). Феноменологія трансформації, як руху через лімінальність вивчається такими авторами, як К. Мялкі, Л. Грін, Дж. Бергер, А. Р. Дамасіо.
Дослідження психологічних особливостей переживання щастя жінками у лімінальний період реалізоване шляхом виконання наступних завдань: здійснити категоріально-понятійний аналіз феномену щастя та узагальнити результати досліджень щодо його переживання жінками; емпірично дослідити психологічні особливості переживання щастя жінками у лімінальний період.
У результаті критичного аналізу теоретичного матеріалу, припускаємо, що рівень благополуччя особистості визначається рівноцінною активізацією та спроможністю реалізувати наступні виміри (сфери) благополуччя, а саме: духовну, особистісну, соціальну, матеріальну, фізичну. Реалізація та рівноцінність активізації вказаних сфер благополуччя можлива, за умови наявних ресурсів особистості (рис. 1).
Рис. 1. Теоретична модель психологічного благополуччя жінки у ламінальний період
Таким чином, визначальними елементами психологічного благополуччя жінки у ламінальний період є субʼєктивні (духовні, особистісні) та обʼєктивні (соціальні, матеріальні, фізичні) чинники благополуччя, які, своєю чергою, є сферами психологічного благополуччя загалом. А також, особистісні ресурси, які є рушійною силою до розвитку визначених вимірів (сфер) психологічного благополуччя.
Емпіричне дослідження психологічних особливостей переживання щастя жінками у лімінальний період передбачає застосування низки методів, зокрема: теоретичних (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, теоретичне моделювання) – для уточнення сутності базових понять досліджуваної проблеми; емпіричних (спостереження, бесіда, анкетування, опитування, тестування) – для отримання кількісних показників вираженості досліджуваного явища; розвивальних (психологічний тренінг) – для підвищення рівня суб’єктивного благополуччя та щастя у жінок; методи математичної статистики.
Психодіагностичний комплекс методик склали: методика «Шкала психологічного благополуччя» (К. Ріфф; в адаптації Т.Д. Шевелєнкової та П.П. Фесенко) – для вивчення основних компонентів психологічного благополуччя (позитивне ставлення, автономія, управління оточуючим середовищем, особистісне зростання, цілі в житті, самоприйняття); методика «Шкала задоволеності життям» (SWLS) – для визначення загального показника задоволеності життям.
З метою оптимізації дослідження психологічного благополуччя був застосований онлайн опитувальник «Анкета щастя» (Литвинчук А. І., Можаровська Т. В.).
Перший блок запитань призначено для отримання анкетних даних (вік, стать, сімейний стан, сфера діяльності, місце проживання).
Другий блок визначає субʼєктивне ставлення до щастя (питання типу «Для мене щастя – це…», «Я почуваюсь щасливим(-ою), коли…», «Останній раз я почував(-ла) себе щасливою, коли», «Чи почуваюсь я зараз щасливим (-ою)?», «Остання ситуація, яка викликала у мене сміх була, коли (опишіть її, навіть якщо вона не значна)», У мене є чітка мрія (плани/ціль/мета), «Я живу відповідно до своєї мрії», «15 асоціацій на слово «ЩАСТЯ», «Умови мого життя чудові», «Я задоволений(-а) своїм життям», «Я досягав(-ла) майже всього того, чого хотів(-ла) у житті», «Якби випала змога прожити своє життя ще раз, я б майже нічого в ньому не змінив(-ла)»).
Останній блок – супровідна інформація – передбачає відповіді респондентів на питання, які стосуються особливостей зайнятості, матеріального достатку, проживання, турботи про власне фізичне здоровʼя, особливості проведення дозвілля, хоббі, зустрічей з друзями.
У пілотажному дослідженні взяли участь 44 особи віком від 16 до 65 років.
Найбільше жінок у межах дослідження представлено у віці 41-65 років (36,4%), 22,7% - жінки віком 31-40 років, 15,9% - жінки віком 26-30 років, 13,6% - віком 21-25 років і найменше представниць віком 16-20 років (11,4%).
Сімейний стан досліджуваних також є різним. Так, найбільшу частку досліджуваних складають одружені жінки (43,2%), розлучені – 18,2%, самотні – 15,9%, такі, які визначають себе не заміжніми – 11,4%, не визначилися зі своїм сімейним станом 9,1%. Найменшу частку складають ті, хто перебувають у громадянському шлюбі.
Серед опитаних жінок 57,1% - працюючі, 20,0% - мають власну справу, не працюють – 5,7%, займаються домогосподарством/фрілансери – 2,9%, 11,4 – не визначилися зі своєю зайнятістю.
Найбільша кількість досліджуваних проживають, як у місті (84,1%), решта – у сільській місцевості (15,9%).
Таким чином, дослідженням охоплено різні категорії досліджуваних жінок за віком, місцем проживання, сімейним станом та професійною зайнятістю. Такий широкий діапазон критеріїв досліджуваних дозволяє зробити глибокий аналіз показників, отриманих у результаті проведеного дослідження.
Вивчення психологічного благополуччя жінками у лімінальний період передбачає застосування методів та методик, які призначені для вимірювання субʼєктивного відчуття щастя жінками у різний віковий період на різних етапах життєвого розвитку.
Важливим для нашого дослідження було визначити суб’єктивне відчуття щастя жінками. У результаті онлайн-опитування (за допомогою опитувальника «Анкета щастя», Литвинчук А. І., Можаровська Т. В.,) було встановлено, що цілком щасливими себе почувають 38,4% опитаних жінок, не впевнені у своїх відчуттях щастя 40,2% (не щастя 17%). Цілком нещасними себе почувають 3,6% опитаних (рис.2).
Рис. 2. Співвідношення відповідей на питання «Чи почуваюся я зараз щасливою?»
Досліджуваним було запропоновано дати 15 слів-асоціацій на стимул «щастя» (рис. 3). У результаті чого встановлено, що найбільше «щастя» проектується у досліджуваних як, «любов», «радість» та «спокій». Також значущими є здоровʼя, кохання, друзі, родина, діти тощо. Отже, щастя у свідомості досліджуваних жінок проявляється у духовному наповненні, внутрішньому усвідомленні власного благополуччя і зовсім не має матеріальних ознак.
Рис. 3. Слова-асоціації на слово-стимул «щастя»
Дослідження психологічного благополуччя жінками у лімінальний період включає дві основні методики: методика «Шкала психологічного благополуччя» (К. Ріфф; в адаптації Т.Д. Шевелєнкової та П.П. Фесенко) та методика «Шкала задоволеності життям» (SWLS) – для визначення загального показника задоволеності життям.
Аналіз отриманих показників доцільно розпочати з визначення загального показника задоволеності життям досліджуваних жінок. Досліджуваним було запропоновано дати відповіді на питання методики, зокрема: «Майже в усьому моє життя відповідає моєму ідеалу», «Умови мого життя чудові», «Я задоволена своїм життям», «Я досягала майже всього того, чого хотіла у житті», «Якби випала змога прожити своє життя ще раз, я б майже нічого в ньому не змінила».
Показники та співвідношення відповідей досліджуваних жінок подано у таблиці 1.
Таблиця 1
Показники та співвідношення відповідей досліджуваних жінок за даними методики «Шкала задоволеності життям» (SWLS)
Провівши відповідні обрахунки було встановлено, що найбільша частина опитаних жінок (38%) майже задоволені своїм життям; 25% - задоволені життям; 22; - майже не задоволені життям; 14% - незадоволені життям; 1% - не визначився. Таких, що вкрай не задоволені своїм життям не виявлено.
Таким чином, переважна більшість жінок є задоволеними або частково задоволеними своїм життям, що означає повне або часткове відчуття щастя та благополуччя.
Дослідження психологічного благополуччя здійснене за допомогою методики «Шкала психологічного благополуччя» (К. Ріфф; в адаптації Т.Д. Шевелєнкової та П.П. Фесенко).
У результаті проведення методики було встановлено, що найбільша кількість респондентів (68%) має високий рівень психологічного благополуччя (Х=374,2), середній рівень виявлено у 18% опитаних (Х=340,6), низький рівень психологічного благополуччя виявлено у 14% опитаних (Х=304,7).
Таким чином, можна зробити висновки про те, що попри усі невизначеності та ризики сучасного життя, життя в умовах війни, українські жінки відчувають задоволеність та щастя. Ці відчуття проявляються у першу чергу у відносинах з родиною, у почутті любові, турботи та радості за своїх близьких, тих, хто поруч.
Список використаних джерел:
1. Горбунова Л. С. Освіта для дорослих: когнітивно-комунікативні стратегії і практики. Дис. док. філос. 09.00.10 – філософія освіти Наук. Київ: Національна академія педагогічних наук України.
2. Каргіна Н. В. Духовний розвиток особистості як умова її психологічного благополуччя. Проблеми сучасної психології особистості: матеріали наук.- практ. конф. молодих учених та студентів (м. Одеса, 14 травня 2015 р.). Одеса: Лерадрук, 2015. Вип. 6. С. 295-300.
3. Каргіна Н. В. Феномен психологічного благополуччя особистості: особливості діагностики. Вісник Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Серія «Психологія». 2015. Том 20. Випуск 4 (38). С. 63-73.
4. Каргіна, Н. В. (2018). Ресурси та чинники психологічного благополуччя особистості. Дис. канд. псих. наук. Одеса: Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського».
5. Можаровська Т. (2021). Психологічне благополуччя: теоретичні підходи до визначення поняття. Психологічні перспективи. 2021. № 37. С. 155-168.
6. Соціально-психологічні засади становлення екологічно орієнтованого способу життя особистості: [Монографія]. Ю. Швалб, О. Вернік, О. Вовчик- Блакитна, О. Рудоміно-Дусятська та ін.; за ред. Ю. Швалба. К.: Педагогічна думка, 2015. 216 с.
7. Титаренко Т.М. Щастя, здоров’я, благополуччя: досягнення недосяжного. Ракурси психологічного благополуччя особистості: збірник тез доповідей всеукраїнського науково-практичного семінару «Ракурси психологічного благополуччя особистості», 9 червня 2017 р., Ніжин. Ред. кол.: Титаренко Т.М. (гол.ред.) та ін. Ніжин: НДУ ім. М.Гоголя, 2017. С. 7-12.
_____________________
Науковий керівник: Можаровська Тетяна Вікторівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Поліського національного університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter