У сучасних умовах розвитку України для трансформації національної правової системи та її складових мають виключне значення конституційні цінності, пріоритети верховенства права, демократизму, визнання людини найвищою соціальною цінністю. Реалізація цих завдань є основним орієнтиром, що зумовлюють сутність та спрямованість розвитку сучасного суспільства на основі конституційної модернізації.
Особливістю польського конституціоналізму є та обставина, що в цій країні в різні історичні часи приймалися конституції, які базувалися на різних доктринальних підходах. До їх числа належать конституції ХІХ ст. Тому проаналізуємо особливості змісту та причини прийняття конституційних актів протягом цього історичного періоду.
Розглянемо особливості конституційних інститутів та побудови Конституції Великого Герцогства Варшавського 1807 р. та причину підготовки цього основного закону стало бажання Наполеона Бонапарта створити на польських землях союзну Франції державу. З метою реалізації цього завдання французьким імператором було створено Велике Герцогство Варшавське, на землях його діяв колегіальний орган – Управлінська комісія на чолі зі Станіславом Малаховським. Згідно з Указом Наполеона від 14 січня 1807 р. на неї покладалися функції законодавчого та виконавчого органу. В подальшому почалися кодифікаційні роботи зі створення Конституції Герцогства Варшавського, а за зразок було взято французьку Конституцію 1799 р., Кодекс Наполеона та частково положення Конституції 3 травня 1791 р. На зміст Конституції Герцогства Варшавського вплинули доктринальні погляди стосовно устрою держави, запропоновані М.Ф. Вольтером, Ж.Ж. Руссо, Ш.Л. де Монтеск’є, а також британські традиції верховенства права, свободи людини, втілені у теоріях Т. Гоббса та Дж. Локка. За результатами роботи Комісія підготувала проєкт Основного Закону, до якого було внесено доповнення, написані особисто Наполеоном, після чого документ було затверджено 22 липня 1807 р.
Оприлюдненню Конституції передував Маніфест, в якому вказувалося, що прийняття основного закону гарантує свободу та незалежність Польщі, згідно чого зберігається правляча династія саксонських королів та всі громадяни отримають рівні права. Зазначалася виключна роль французів та польської армії, які за допомогою зброї, показуючи зразки хоробрості, звільнили території країни від окупантів.
Основним завданням Конституції Герцогства Варшавського було впровадження системи управління державою відповідно до французького зразка, при цьому у ній було поєднано польські традиції з новими формами та принципами правління. Розгляд тексту конституції показує, що вона складалася з 12 розділів, 89 артикулів, а загальна кількість знаків складала 17 360. Згідно з проведеними розрахунками найбільша кількість знаків припадає на розділ «Про воєводські ради та збори» – 3531 зн., що складає 20% від загальної кількості знаків. На другому місці розділ «Про палату депутатів» – 3282 зн, що складає 18,9%, а найменші показники містить розділ, присвячений питанням релігії – 371 зн, чи 2,1 %, тобто, основна увага авторів документа була присвячена питанням проведення воєводських виборів та діяльності цих рад.
Показуючи процес реалізації положень Конституції у Герцогстві Варшавському супроводжувався постійними кризами та зловживаннями посадовців, що викликало незадоволення населення. З метою виходу з цієї ситуації великий герцог Варшавський Фрідріх Август створив узгоджувальну Комісію, до складу якої увійшли сім представників Державної Ради, сім високопосадовців та Державний Міністр. За результатами її роботи було підготовлено звіт, в якому вказувалося на необхідність внесення змін до Конституції стосовно впорядкування фінансової системи, зменшення витрат та збільшення доходів держави. З метою обговорення доповнень до Основного Закону у грудні 1811 р. відбулося засідання парламенту, який прийняв звернення до Фрідріха Августа, де вказувалося на необхідність проведення конституційних реформ. У результаті поразки наполеонівських військ навесні 1813 р. територію Великого Герцогства Варшавського було окуповано росіянами, а дію Конституції 1807 р. припинено.
Розглянемо чинники, характеристику Конституції Царства Польського 1815 р., що вплинули на процес підготовки та прийняття цього Основного Закону. Сюди відноситься і та обставина, що після поразки Франції у травні 1815 р. на Віденському Конгресі було прийнято рішення, згідно з яким Герцогство Варшавське змінило свою назву на Царство Польське і увійшло до складу Російської імперії. З метою закріплення імперської влади, Олександр І видав наказ щодо розробки Конституції Царства Польського, яку було затверджено 15 березня 1815 р. на засіданні Польського Сейму у Варшаві. Основні положення, які увійшли до змісту Конституції доцільно розділити на три групи: 1) реалізація ліберальних перетворень Олександра І; 2) закріплення російської окупації; 3) встановлення у Польщі основ суспільного ладу, органів державної влади та судової системи.
Правовою основою підготовки Конституції став Маніфест Олександра І від 9 травня 1815 р., який обґрунтовував приєднання до Росії Герцогства Варшавського. В одному з пунктів цього документа вказувалось на те, що Російська імперія встановлює у Польщі порядок, заснований на вірі, благополуччі, справедливості та захисті прав населення, а також Маніфест вказував на необхідність збереження громадського порядку, недопущення насильства та беззаконня. Текст Конституції складався з семи розділів (титулів), 165 статей, які налічують 27429 зн., при цьому розділ ІІІ поділявся на п’ять глав, а розділ IV – на шість. Тобто структура основного закону відрізнялась складною та непропорційною побудовою. При цьому найбільша увага (майже третина тексту документу – 33,4%) надавалась питанням проведення виборів до Сейму, Сенату та сеймиків. Згідно п. 1 Царство Польське назавжди приєднувалось до Російської імперії, а Корона царства Польського переходила тільки до представників імператорського російського дому. У змісті Конституції вказувалося, що Царству надавалося особливе управління, власне цивільне та кримінальне законодавство та зберігалися норми звичаєвого права.
Відразу після прийняття Конституції почались постійні порушення її положень російською владою. Так, у 1820 р. другий Сейм відхилив законопроект щодо скасування діяльності судів присяжних, але, незважаючи на таке рішення законодавчих зборів, Олександр І своїм Указом затвердив цей закон, який вступав у протиріччя з положеннями Конституції. Згідно п. 95 Конституції гарантувалась публічність проведень засідань Сейму та Сенату, однак у 1825 р. імператор видав Указ, згідно з якими ці положення припинили свою дію. Багато порушень Конституції пов’язано з намісником – Великим князем Костянтином Павловичем, який постійно втручався у фінансові справи Царства та використовував гроші на свій розсуд. Нові порушення Конституції почались після приходу до влади Миколи І, який після своєї коронації у Варшаві призначив нових Сенаторів всупереч її положенням.
Порушення Польської Конституції разом з підйомом національно-визвольного руху призвели до революції 1830 р. При цьому військові сили Російської імперії за рівнем підготовки, кількістю військ, артилерії, воєнного досвіду значно перевищували сили повстанців, що призвело до їх поразки. В результаті таких подій Конституція Царства Польського була відмінена Маніфестом від 14 лютого 1832 р. імператора Миколи І, а замість цього Польщі було надано «Органічний статус», згідно з якими країна перетворювалась в одну з провінцій Російської імперії.
Причинами прийняття Органічного Статуту Царства Польського 1832 р. стали революційні події 30-х років ХІХ ст., метою яких було відродження Речі Посполитої. Правовою основою введення Органічного Статуту було прийняття Маніфесту Миколи І від 14 лютого 1832 р., в якому польські революціонери називалися зловмисниками, що хотіли відокремити Польську державу від Російської імперії.
Органічний Статут 1832 р. мав перехідний характер, оскільки встановлював законодавчі засади інкорпорації польських земель до складу Російської імперії. Практичне введення в дію Органічного Статуту покладалося на Голову Департаменту справ Царства Польського І. Ф. Паскевича, а з 1835 р. до складу цього органу увійшов М. М. Сперанський, на якого було покладено завдання зі створення Зводу Законів Польських.
Царство Польське поступово втрачало свою автономію шляхом ліквідації його митного кордону з Росією, введенням російських грошей, російських загальних стандартів та одиниць вимірювання.
В результаті поразки та зречення від престолу Наполеона I у вересні 1814 р. у Відні було скликано мирний конгрес, на якому було прийнято рішення про створення Краківської Рспубліки.
Основним доктринальним підходом, який було покладено в основу Конституції 1815 р., Конституції 1818 р. та Конституції 1833 р. було забезпечення функціонування правової, економічної та соціальної держави. Основні закони встановлювали демократичну форму політичного режиму, забезпечували зв’язок правового регулювання із суспільством та громадянами республіки. Загальна демократизація системи права знайшла відображення у закріпленні повноважень трьох гілок влади, побудованих на ідеї демократичного устрою, суспільного життя республіки та демократичного характеру органів і посадових осіб публічної влади. При цьому Конституція 1833 р. значно обмежила обсяг повноважень Асамблеї, Сенату, зменшила їх кількість, збільшила період їх діяльності, скасувала місцеві вибори та закріплювала можливість втручання іноземних держав у суспільно-політичне життя республіки.
Зазначемо, що Конституція 1815 р. складалася з 24 статей без їх поділу на розділи та глави та налічувала в себе 19 038 знаків. Розподіл кількісних показників даного акта показує, що на першому місці знаходиться стаття, яка регламентувала питання обрання Сенаторів, війтів, суддів та складалася з 2238 зн. або 11,8 % від загальної кількості матеріалу. З метою систематизації змісту Конституції було виділено 5 основних блоків: релігійні питання, виконавча влада, законодавча влада, порядок проведення виборів та проведені розрахунки кількості знаків по кожній з цих частин.
Розгляд Конституції 1818 р. показує, що документ за своєю структурою був подібний до попередньої Конституції, але найбільша кількість знаків 11,8%, припадала на діяльність судової гілки влади. В обох Конституціях знайшов відображення принцип поділу влади, забезпечення прав місцевого самоврядування, свободи друку та віросповідання.
У 1830-1831 рр. на території Царства Польського вибухнуло повстання проти російської влади, але польських революціонерів було розбито значно більшою за чисельністю російською армією. З метою запобігання новим революціям під тиском Австрії у 1833 р. було прийнято нову Конституцію, яка значно обмежувала повноваження Парламенту, скорочувала термін її дії та обсяг прав.
Список використаних джерел:
1. Зашкільняк Л. О., Крикун М. Г. Історія Польщі : від найдавніших часів до наших днів. Львів : Вид-во Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2002.
2. Луферчик Е. Г. Конституция Великого Гергоцства Варшавского. Научные стремления – 2010 . Минск : Беларус. навука, 2010. Ч. 2.
3. Патлачук В.Н. Польський конституціоналізм: історико-правовий дискурс. Дис. – Національна академія внутрішніх справ, Харків, 2021.
4. Роснер А. Історія політичної системи Польщі у ХІХ ст. URL: https://dzieie.pl/aktualnosci/dr-anna-rosner-konstytucia-ksiestwa-warszawskiego-tworzyla-nowoczesny-system-rzadow.
5. Патлачук В.Н. Польський конституціоналізм: історико-правовий дискурс. Дис. – Національна академія внутрішніх справ, Харків, 2021.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter