Актуальність. Важливу роль в етіології захворювань вим’я відіграють інтер’єрні характеристики, зокрема вивідна система молочної залози, яка відповідає за накопичення і виведення молока. У віці 4 – 5 місяців елементи молочних протоків оформлюються в морфологічні види, а через 2 – 3 місяці відбувається завершення диференціації її структурних елементів на два типи: магістральний і розсипний. Результати прижиттєвої рентгенографії вивідної системи вим’я у корів на протязі наступних лактацій свідчать про постійність морфологічного типу упродовж усього продуктивного використання тварин [1].
Вивідна система вим’я бере участь у формуванні таких якостей корів, як продуктивність, інтенсивність, повнота і рівномірність молоковіддачі, стійкість до маститу. Ці якості тісним чином пов'язані з морфологічними особливостями молочної залози і визначення цих особливостей дозволяє з високою точністю прогнозувати продуктивні і функціональні властивості молочної залози, і на цій основі з достатньою точністю оцінювати тварину. Це дає можливість розглядати тип вивідної системи вимені як морфологічний маркер стійкості та сприйнятливості корів до маститу [2, 3].
Мета: Дослідити частоту захворювання на мастит і характер патологічних змін у корів при різних типах вивідної системи молочної залози і топографії вим’я.
Матеріали та методи: Вивчення морфології вивідної системи проводили анатомічним препаруванням молочної залози, яке проводилося на свіжому вилученому матеріалі. Препарування свіжого матеріалу не потребує тривалого часу на фіксацію залоз (повна фіксація вимені особливо значного розміру займає декілька місяців). При цьому точність результатів досліджень не поступається аналогічним результатам при препаруванні фіксованих залоз, хоча в останньому випадку складові вивідної системи більш об'ємні. Анатомічне препарування залоз проводилося за методикою в основі якої лежать сагітальні розтини кожної чверті окремо, із наступним препаруванням вихідних молочних протоків. Препарувалася не тільки кожна чверть вимені окремо, але й одночасно робився сагітальний розтин довгим ножом через верхівки дійок однієї половини вимені, тобто відразу дві чверті – передньої і задньої.
Для уточнення діагнозу захворювання застосовувався гістологічний метод досліджень. Проби для гістологічних досліджень відбирали в кожній чверті на трьох рівнях: біля основи вим’я, в середній частині, в області залозистої цистерни. Усього від кожної молочної залози відбирали 12 проб. Дана методика добору проб має перевагу в тому, що тільки в цьому випадку при патології можна визначити характер поширення процесу по тканинах вимені при маститі різної форми, етіології, особливостях патогенетичного характеру.
Зрізи готували на заморожуючому мікротомі. Фарбування зрізів проводили гематоксиліном і еозином по узвичаєній методиці.
Результати. При дослідженні молочних залоз від 83 корів (332 чверті), було виявлено 144 чверті із магістральним і 188 із розсипним типом вивідної системи. При магістральному типі у залозисту цистерну відкривалося 7 - 12 протоків, серед яких виділялася одна (рідше дві) великих магістральних протоки. Середня ширина цистерни була 4 - 6 см, а висота 7 - 10 см. При розсипному типі в цистерну вливається множина рівновеликих протоків середнього калібру. У наших дослідженнях у цистерну відкривалося в середньому 12-17 протоків. Чверті були досліджені на наявність патолого-анатомічних змін, їх характер і ступінь важкості. У більшості випадків (75%) були присутні катаральні і гнійно-катаральні запальні процеси. При гнійно-катаральному маститі в патологічних змінах визначальним були альтерація залозистої тканини, проліферація внутрішньодолькової і міждолькової сполучної тканини, заміщення ділянок паренхіми сполучними елементами. Також було встановлено, що кількість альвеол, розміри (діаметр) їх суттєво відрізнялися в гістологічних препаратах взятих у здорових тварин і від хворих на мастит корів. Значення цих параметрів було нижчим у хворих тварин. У 8-10% взятих зразків зміни мали незворотний характер, у зв'язку з повним або частковим з'єднувально-тканинним переродженням ураженої чверті.
З загального числа досліджуваних чвертей корів різного віку патолого-анатомічні зміни були виявлені в 96 випадках (28,9%), у тому числі з магістральним типом вивідної системи в 17 (11,8%), а з розсипним типом у 79 випадках (42%), тобто серед чвертей із розсипним типом патологічні зміни спостерігалися в 3,6 разів частіше, ніж із магістральним типом вивідної системи.
У корів-первісток патологічний процес у чвертях виявлявся значно рідше, ніж у корів старшого віку ‒ у 15,2%. Серед чвертей із магістральним типом патологія виявлялася в 8,3% випадків, при розсипному типі вивідної системи ураження спостерігалася в 20,8%, тобто майже в 2,5 рази частіше. Ураження молочної залози в корів 2-5 лактації з розсипним типом вивідної системи спостерігалося в 55,2% випадків, патологічні зміни у чвертях із магістральним типом виявлялися лише в 14,3%, що в 4 рази менше, ніж при розсипному. Захворюваність корів на мастит в значній мірі залежить від топографічних особливостей розташування у вимені чвертей із різним типом вивідної системи.
На виникнення і розвиток патологічного процесу впливає не тільки число чвертей з тим або іншим типом вивідної системи, але і топографія вимені. При досліджені молочних залоз від 28 корів з перевагою магістрального типу вивідної системи вимені ураження спостерігалися лише у 8 залозах (28,6%). Навпаки, при досліджені залоз від 29 корів з перевагою розсипного типу вивідної системи вимені патологічні зміни спостерігалися у 11 молочних залозах (37,9%). Найчастіше патологічні зміни відбувалися у корів, із рівним числом різнотипних чвертей.
При досліджені 26 молочних залоз мастит виявлявся у кожній другій залозі (50%). При цьому, у тварин розвиток патологічного процесу частіше мав місце в залозах, у яких чверті з магістральним типом вивідної системи розташовувалися в передній половині: таких випадків було 7 із 10, тобто при такій топографії уражається 70% корів, тоді як при розташуванні в передній половині чвертей тільки з розсипним типом вивідної системи, а в задній тільки з магістральним, число виявлених залоз із патологією було значно менше – 2 із 7 (28,6%). Таким чином, сприятливі умови формування патологічного процесу в залозах із різнотипними по морфології чвертями, просліджуються там, де магістральний тип поданий у передніх чвертях, а розсипний в задніх. Найменш схильні до маститу залози, у яких є тільки магістральний тип вивідної системи, або з одною чвертю, що має розсипної тип, але розташований у передній половині вимені.
Локалізація субклінічного маститу має певні особливості: частіше всього реєструються ураження правих часток чверті (68,3%), дещо рідше мастит виникає в задніх долях (55,7%), передні долі уражувалися у 40,8% і найменше всього залучалися у процес запалення ліві долі вимені (28,3%). Також ретроспективний аналіз показав чіткий взаємозв’язок ступеня розповсюдження маститу у корів з анатомо-морфологічним станом молочної залози. Найрідше мастит виникав з чашоподібною та округлою формами вим’я.
Висновки. Отже, порівняння топографії молочної залози встановлено, що серед чвертей із розсипним типом вивідної системи вим’я патологічні зміни спостерігалися в 3,6 разів частіше ніж із магістральним.
Список використаних джерел:
1. Костенко В.І. Фізіологія лактації. Агроосвіта, 2015. 161 с.
2. Супрович Т.М. Вивчення морфологічних і імуногенетичних показників при захворюваннях молочної залози у корів. Зб. наук. праць: матеріали наук. теор. конф. наук.-пед. праців., аспірантів, науковців за підсумками наук.-дослід. роботи 2012 року. Кам’янець-Подільський: ФОП Сисин Я.І., 2013. С.69–74.
3. Яблонський В.А., Любецький В.Й., Бородиня В.І. Патологія молочної залози. Київ, 2004. 45 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter