Анотація. У статті проаналізовано способи відновлення психологічного здоров’я в умовах воєнного стану. Розкрито вплив воєнного стану на способи відновлення психологічного здоров’я в умовах воєнного стану. Психологи на сучасному етапі розвитку української держави покликані віднайти способи відновлення психологічного здоров’я сучасного суспільства.
Ключові слова: психологічне здоров’я, психологи, воєнний стан, сучасне суспільство, українська держава.
Актуальність вивчення психологічного здоров’я в умовах воєнної агресії стає все більш нагальною потребою. Пошук нових способів відновлення через підтримку, збереження і відновлення психологічного здоров’я різних верств населення. Щодня зростає необхідність своєчасного і компетентного психологічного втручання у підготовку населення до зустрічей з численними випробуваннями.
Метою статті – виокремлення способів відновлення психологічного здоров’я в умовах воєнного стану.
Виклад основного матеріалу.
Наукові дослідження свідчать про те, що більшість людей може самостійно, навіть без спеціальних професійних втручань кризових психологів слідкувати за тим, щоб бути в певному психоемоційному стані рівноваги, відновлювати свою саморегуляцію. Однак за час війни до психологів було безліч запитань. Більшість практикуючих психологів відмічають питання, які люди ставлять майже на кожній консультації. Основні з них:
1. Людина взагалі може звикнути до війни?
Так, людина звикає до всього, до війни також. Приблизно за місяць людина звикає і почитає адаптуватися до нових обставин життя. Це допомагає нам вижити [2, c. 24].
2. Які емоції під час війни нормальні, а які ні?
У стані сильного стресу будь-які емоції є нормальними. Незвичною є їхня відсутність. Але важливо правильно спрямовувати свої емоції, наприклад, агресія і роздратування – це потужна емоція, яку можна направити в позитивне русло, а саме: захист своїх прав. Також важливо не дозволяти впадати в апатію, депресію та істерику. У цих станах людина не контролює себе [4, c. 54].
3. Щось дивне відбувається з емоційним станом: піднесений настрій змінюється повним небажанням щось робити. У мене проблеми?
Коливання настрою – це нормальна річ в умовах війни. Слід зауважити, що зараз прояви емоцій загострюються, саме це нас і лякає: замість радості людина відчуває ейфорію, а замість суму сприймає новину з жахом. Важливо виганяти всі ці емоції: хочеться поплакати – плачте, хочеться посумувати – посумуйте. Тільки дайте собі для цього певний час [1, c. 62].
4. Як зрозуміти, що мені час звернутися до психолога?
Якщо людина пів дня має неконтрольований сміх чи сльози і нічого не може робити – це і є «червона лінія», яка свідчить про необхідність терміново звертатися по допомогу до спеціаліста. Пам’ятайте, поки ви можете контролюватися свій психічний стан, ви маєте ресурс, щоб допомоги собі самостійно [2, c. 27].
5. Чи можна допомогти собі у стані стресу до моменту перетину «червоної лінії»?
Для цього людині треба переміститися у стан «тут і зараз», адже мозок намагається охопити велику кількість інформації. Наприклад, людина сидить у безпечному місці та уявляє, як в окупованих містах помирають та страждають люди, відповідно, мозок створює подібні зображення, підвищуючи рівень стресу. Щоб цього не відбувалося, необхідно сконцентруватися на реальності навколо себе. Подивіться, де ви є, коли ви є, що відбувається навколо, опишіть п’ять предметів, щось помацайте. Важливо тактильно відчути, де ви є, і усвідомити, що ви можете робити, щоб покращити ситуацію [1, c. 65].
Перш за все ми знаємо, що на наш психоемоційний стан впливають негативні новини. І якщо слідкувати за обсягом вживання цих новин, і знати вже межу за якою втрачається контроль, то треба ці новини дізнаватись в мінімальному обсязі.
Наслідки тривалої воєнної травматизації доцільно аналізувати у повному діапазоні від негативних (ПТСР, зниження рівня психологічного здоров’я особистості) до позитивних (посттравматичне зростання, активізація життєтворення). Негативні наслідки проявляються на соціально-психологічному рівні як зменшення схильності до співробітництва, здатності співпереживати, падіння довіри до світу; на ціннісно-смисловому рівні як втрата здатності до пошуку нових життєвих перспектив, погіршення осмислення досвіду, зниження можливості отримувати задоволення від повсякдення; на індивідуально-психологічному рівні як переживання розщепленості, порушення цілісності, деструктивні зміни ідентичності, зменшення потреби у самореалізації, зниження збалансованості, адаптивності [3, c. 24].
Відповідно основною умовою збереження психологічного здоров’я є готовність особистості до творчого конструювання власного життя. Способом відновлення психологічного здоров’я є соціально-психологічна реабілітація як комплексний процес активізації життєтворення та підвищення суб’єктивного благополуччя. Здатність особистості керувати власним життям передбачає відновлення готовності до самотрансформацій та реалізацію оновлених проектів майбутнього у сімейній, особистій, професійній сферах [5, c. 114].
Реабілітація передбачає варіативність інтервенцій з урахуванням життєвої історії особистості, її ресурсів та характеру травми, можливостей відновлення частково втрачених функцій, попередження ускладнень.
Ефективність відновлення психологічного здоров’я забезпечується такими способами реабілітаційної роботи як спрямованість на досягнення стійкого самоприйняття, відновлення самоефективності, здатності до ціннісно-смислового оновлення та підвищення рівня комунікативної компетентності.
Війна є надзвичайним психологічним подразником для людини та суспільства. Ми не маємо природного імунітету, здатного захистити від стресу, що спричиняють бойові дії. Втім, існують правила і практики, які дозволяють навчитися спокійніше сприймати ситуацію. І цим зберегти фізичне здоров’я та душевну рівновагу. Своє, і тих, хто перебуває поруч [1, c. 68].
Аналізуючи практичних психологів та дослідників психології, можна виокремити основні способи відновлення психологічного здоров’я в умовах воєнного стану.
По-перше, обов’язково потрібно дозувати новини, тому що їх багато і звідусіль, зараз вони не надто приємні. Якщо постійно спостерігається негативний фон, психіка дуже швидко дестабілізується і привести її до адекватного стану важко. Тобто зранку можна почитати, побачити новини, трохи вдень, перед сном не читати новини. Дотримуйтеся офіційних повідомлень щодо повітряної тривоги, перебувайте в укриттях. Але більше, ніж пів години-година сумарно на добу в інформаційній просторі не перебувати [4, c. 58].
По-друге, не забувати про обов’язкові побутові справи. Паніка вмикається тоді, коли ми абсолютно не займаємося тим, до чого звикли. Тому перемикатися потрібно на ті справи, які робили до війни. Якщо Ви маєте можливість працювати, намагайтеся працювати. Зрозуміло, що може бути не той емоційний фон, щоб повністю поринути в роботу, але намагайтеся виконувати свої функціональні обов’язки [3, c. 29].
По-третє, якщо Ви перебуваєте поруч із людьми зі слабкою психікою, із дітьми, які не можуть ще керувати своїми емоціями, то, як би Вам не було страшно, переповнювала злість чи агресія, намагайтеся керувати своїми емоціями [5, c. 124].
При необхідності психологічної підтримки досить великих груп населення, не готових до індивідуальних втручань, важливим способом відновлення психологічного здоров’я стає практика розповідей особистих історій на публіку в обмеженій групі. Завдяки участі у такій групі самопочуття людини покращується, зростає віра у себе і власні сили. Складні життєві ситуації внаслідок знаходження оповідачем нових зв’язків між пережитими подіями та емоційного відреагування набувають більш конструктивної інтерпретації, травматичний досвід переосмислюється і інтегрується, здатність підтримувати конструктивні стосунки з оточенням відновлюється [2, c. 32].
Групове відновлення забезпечується завдяки формуванню нової динамічної мережі взаємообміну досвідом учасників, зростанню самоусвідомлення спільноти, покращенню її самоорганізаційних і регулятивних процесів. У цьому процесі важливу роль відіграє так звана наративна ретикуляція, що передбачає розкриття, розмикання індивідуальних наративів людей та встановлення різноспрямованих нових зв’язків між ними [5, c. 126].
Висновки. Отже, враховуючи вищезазначені способи відновлення психологічного здоров’я в умовах воєнного стану (обов’язкове дозуваня новин, не забуваємо про обов’язкові побутові справи, намагаймося керувати своїми емоціями та групове відновлення), ми можемо зробити такі висновки: головною умовою збереження психологічного здоров’я є готовність особистості до творчого конструювання власного життя, а способом відновлення – реабілітаційний процес, що сприяє активізації життєтворення, підвищує рівень суб’єктивного благополуччя у сімейній, особистій, професійній сферах.
Ефективність відновлення забезпечується врахуванням індикаторів, критеріїв, векторів, змістових мішеней реабілітаційних інтервенцій. Не менше значення має також поетапна специфікація реабілітаційних впливів, можливості цільового включення спільнот у системну підтримку своїх членів, командний підхід з боку спеціалістів різного профілю.
Отже, відновлення психологічного здоров’я особистості відбувається через намагання розслаблятися, через заняття хобі, те що зараз доступне: співи, прослуховування музики, малювання, коли немає світломаскувального режиму, фізичні вправи, зарядка, гімнастика, перегляд фільмів ваших улюблених жанрів; спілкування з рідними не тільки на тему війни і обміну новинами, але й на нейтральні теми, обговорення планів на найближче майбутнє – все це розвантажує нервову систему.
Cписок джерел:
1. Гундертайло Ю. Д. (2017) Арт-терапевтичні технології надання психологічної допомоги внутрішньо переміщеним особам // Способи підвищення соціально-адаптивних можливостей людини в умовах переживання наслідків травматичних подій : Кропивницький : Імекс-ЛТД, С. 61–69.
2. Малхазов О. Р. (2018) Технології емоційної стійкості осіб, що переживають наслідки травматичних подій // Психологічні науки: проблеми і здобутки : зб. наук. ст. Київського міжнар. ун-ту й Ін-ту соц. та політ. психології НАПН Україн. К. : КиМУ, Вип. 11. С. 22–32.
3. Мирончак К. В. (2018) Стратегія відновлення самоефективності особистості при переживанні втрати // Наук. студ. із соц. та політ. психол. : зб. статей / НАПН України, Ін-т соц. та політ. психол. Вип. 41 (44). С. 84–92.
4. Савінов В. В. (2018) Використання плейбек-театру в роботі з внутрішньо переміщеними особами // Простір арт-терапії : зб. наук. праць / К. : Золоті ворота, Вип. 1 (23). С. 53–65.
5. Чернявська М. О. (2018) Технології подолання відчуження в учасників бойових дій // Наук. студ. із соц. та політ. психол. : зб. статей / НАПН України, Ін-т соц. та політ. психол. Вип. 41 (44). С. 114–126.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter