Регламентація обліку є певною уніфікацією його особливих принципів. Перші спроби державної регламентації проведені в ХІІІ ст. у Кастілії (Іспанія), де було встановлено певний порядок заповнення облікових книг. Від початку ХІХ ст. вона поширилася тією чи іншою мірою в усіх країнах. Державна регламентація може здійснюватись у вигляді законів, постанов, інструкцій та інших документів. Цьому сприяє суперечливість інтересів груп, які мають відношення до господарської діяльності. Так, акціонерам необхідно мати гарантії від несумлінності адміністрації підприємства; фінансові органи повинні бути впевнені, що сума прибутку, яка показана для оподаткування, достовірна; кредиторам і банкам треба бути впевненими, що виданий ними кредит має достатнє забезпечення і т. д. Зрозуміло, що держава зобов’язана забезпечити інтереси всіх зацікавлених сторін. У зв’язку з цим виникло питання про ступінь регламентації бухгалтерського обліку [1].
Нині в світі склалися кілька організаційних моделей обліку, яким властива певна його регламентація:
- британо-американська;
- інтернаціональна модель;
- континентальна модель обліку;
- південноамериканська (її ще називають змішаною).
Більш детально розглянемо континентальну модель. Ця модель застосовується у більшості країн Європи та в Японії. Континентальна модель характеризується сильним зв'язком із банками, в основному через те, що фінансування компаній відбувається не через фондові ринки, а банківським сектором, яким керує держава. Крім того, держава контролює процеси ведення бухгалтерського обліку та формуванням звітності, пояснюється пріоритетністю завдання держави щодо збирання податків. У країнах, де функціонує континентальна модель, переважає високий рівень конфіденційності фінансової інформації бухгалтерського обліку, залежно від ступеня розкриття якого, державою передбачені певні каральні заходи [2].
Членство в ЄС вимагає підпорядкування директивам та зміни законодавства відповідно поставлених вимог. Наприклад, за директивою 2013/34/ЄС, компанії повинні надавати звіт керівництва, в якому наводиться об’єктивний огляд розвитку і результатів діяльності компанії та її позиції відповідно до розміру й складності бізнесу. У ньому слід надати опис основних ризиків і невизначеностей, з якими стикається компанія, аналіз екологічних і соціальних аспектів [3]. В Україні ж, тим часом, серед видів фінансової звітності не передбачено консолідованого звіту керівництва.
До переліку обов’язкових документів, що входять до складу річної звітності, відносять баланс, звіт про прибутки і збитки, операційний звіт, коментарі та звіт внутрішніх аудиторів, звіт про рух грошових коштів, звіт про рух капіталу, звіт президента компанії та інше [2]. Також характерний консерватизм стандартів, великий вплив податкового законодавства. Глибина розкриття інформації при цьому незначна, адже головна ціль – відображення податкових стягнень. Це стає коренем проблеми, що притаманна Україні: звітність ведеться компаніями перш за все з метою задоволення вимог законодавства, а не отримання інформації, що посприяє розвитку компанії та полегшить керування нею.
Щодо міжнародних стандартів, то завдяки глобалізації система організації обліку в різних країнах прагне загальної уніфікації та стандартизації. В Україні міжнародні стандарти були запроваджені у 2012 році, але наразі таку звітність зобов’язані подавати лише ті компаній, які підпадають під критерії, визначені в ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Усі інші компанії подають звітність за стандартами МСФЗ за власним бажанням та при умові, що проінформували про це центральний орган виконавчої влади[4]. Причина, за якої для України мають бути важливі міжнародні стандарти – це інвестиції. Потрібно з суворим контролем ставитися до стандартів, адже зниження довіри до вимог за якими ведеться бухгалтерський облік може стати перешкодою для руху капіталу.
Також Україні слід серйозно підійти до перегляду програми навчання бухгалтерів, адже станом на 2021 рік далеко не всі університети, що проводять навчання за спеціальністю 071 «Облік і оподаткування», передбачають наявність дисципліни «Міжнародні стандарти фінансової звітності» [4].
Тим не менше, проблема, якою можна підсумувати все сказане вище – це тінізація економіки. Не можна сказати на 100%, що вона завдає виключно шкоду країнам, оскільки завдяки їй деякому прошарку населення вдається вижити за допомогою “конвертів”. Але її відсоток занадто великий в Україні. Ці 30% ВВП, які недоотримує держава, могли б піти у критичні інфраструктури – медицину та освіту, на які постійно не вистачає фінансування [4].
З проведеного дослідження було визначено, що Україні слід звернути увагу на такі питання:
– детальне вивчення вимог МСФЗ, а також директив ЄС для успішної гармонізації стандартів;
– введення на законодавчому рівні спеціальних норм регулювання аутсорсингових послуг;
– зміна підходу до мети надання звітності та переорієнтація на задоволення потреб інвесторів та підприємців, а не тільки держави;
– покращення якості освіти;
– запровадження заходів щодо зменшення тіньової економіки.
Отже, континентальна модель використовується в країнах зі стабільною політичною системою, розвинутою економікою і має такі особливості: фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб банків, облікові регістри регламентуються законодавчо, облікова практика зорієнтована на задоволення потреб уряду, зокрема показників макроекономічного рівня. Також важливо відзначити, що в силу глобалізації більшість країн намагаються зблизити правила обліку і цим призвести до єдиного знаменнику стандарти бухгалтерської звітності. Україна має можливості для розвитку. При долученні до міжнародних стандартів, перед українським бізнесом буде відкриватись все більше та більше можливостей, однак актуальним буде залишатись аналіз досвіду інших країн, їх успіху та помилок.
Список використаних джерел:
1. Зарубіжний досвід обліку зносу ( амортизації ) основних засобів. URL:https://vuzlit.com/203420/zarubizhniy_dosvid_obliku_znosu_amortizatsiyi_osnovnih_zasobiv (дата звернення 06.09.2022).
2. Сторожук Т.М., Дойонко А.М. Особливості складання фінансової звітності в країнах «Великої сімки». Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2019. № 2(19). С. 398–403.
3. Грибинюк Н. Перенесення вимог директиви ЄС № 2013/34/ЄС щодо консолідованої фінансової звітності до національного законодавства України. URL: https://conf.ztu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/04/277.pdf (дата звернення 07.09.2022).
4. Іванова Д.А., Буртова А.О., Лободзинська Т.П. Аналіз моделей бухгалтерського обліку Італії та Японії. Перспектива застосування їх принципів в Україні. Економіка та суспільство. 2021. №32. URL: http://www.market-infr.od.ua/journals/2018/25_2018_ukr/137.pdf (дата звернення 07.09.2022).
__________________
Науковий керівник: Гуріна Наталія Валеріївна, к.е.н., доцент, доцент кафедри обліку та консалтингу, Державний податковий університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter