Хвороби пародонту, які характеризуються запальними, дитрофічними і атрофічними змінами навколозубних тканин, займають у всьому світі одне із провідних місць серед стоматологічної патології. Це зв’язано, як з дуже високою поширеністю, так і з важкістю наслідків хвороби у виглядів втрати зубів порушення загального стану. Згідно з даними ВООЗ у більшості країни світу хвороби пародонту уражають половину дитячого і майже все доросле населення [4].
Висока розповсюдженість захворювань пародонту серед населення земної кулі зумовлена дією на пародонт безлічі факторів. Вони представлені двома групами: загальні, які сприяють схильності організму до захворювання, і місцеві, які дозволяють її реалізувати. Взаємодія та комбінація цих факторів визначає переважно, як характер, так і особливості клінічного перебігу цієї патології [1,3].
Найпоширенішу групу хвороб пародонту складають запальні: гінгівіт та пародонтит. Питома вага їх в структурі всіх захворювань сягає 94-96%. Ці хвороби мають однаковий причинний фактор. Фактично це дві повністю взаємопов’язані форми захворювання, оскільки запальний процес виникає первинно в тканинах ясен. Запалення виникає як наслідок мікробних скупчень і виділених ними ферментів і токсинів, що сприяють хронічній інтоксикації організму і його сенсибілізації, а також розвитку різних патологічних станів [2,5].
З огляду на це, важливе значення має рання діагностика захворювання, виявлення чинників ризику патології, а також визначення характеру впливу довкілля на тканини ротової порожнини. Ясна та слизова оболонка порожнини рота є своєрідним індикатором впливу антропогенних чинників на організм.
Мета дослідження. Оцінка стану тканин пародонту у дітей, які проживають в умовах комплексного впливу антропогенного навантаження та природних геохімічних умов.
Матеріал і методи дослідження.
З метою оцінки стану тканин пародонту проведено епідеміологічне обстеження 1328 дітей, які проживають на території з високим рівнем забруднення та природним дефіцитом йоду та фтору (м. Яворів, м. Новояворівськ, м. Жидачів). Для контрольних даних обстежено 214 дітей, мешканців м. Львова, який характеризується як умовно "чистий регіон". Оглянуто дітей віком 7, 12 та 15 років згідно рекомендацій ВООЗ. Стан тканин пародонту оцінювали за результатами опитування, огляду порожнини рота і за допомогою пародонтальних індексів та проб (індекс РМА, проба Шіллера-Писарєва). Статистичну обробку матеріалів здійснено на комп’ютері за програмою Excel.
Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз епідеміологічних даних показав, що розповсюдженість захворювань тканин пародонту у обстежених дітей із регіонів з підвищеним антропогенним навантаженням та зниженим вмістом йоду та фтору (екологічно забрудненого регіону) становить в середньому 61,98±1,85 %, що значно вище по відношенню до дітей, які мешкають у місті Львові – 36,99±3,40 %, р<0,01. У дітей з екологічно забрудненого регіону, поширеність захворювань тканин пародонту, за критеріями ВООЗ, відповідає високому рівню, тоді як у дітей групи порівняння характеризується як середня.
Аналіз структури захворювань тканин пародонту показав, що у дітей основної групи хронічний катаральний гінгівіт виявлено у 54,48±1,88% обстежених (р<0,01), гіпертрофічний гінгівіт діагностували 8,32±0,61% (р>0,05). У дітей порівняльної групи хронічний катаральний гінгівіт виявлено у 27,45±3,39% дітей, а гіпертрофічний гінгівіт – тільки у 3,14±0,64% обстежених.
Нами проаналізовано структуру захворювань тканин пародонту в дітей з урахуванням віку. Встановлено, що у мешканців екологічно забрудненого регіону захворюваність на хронічний катаральний гінгівіт вища у всіх вікових групах дітей у порівнянні з відповідними значеннями дітей з екологічно "чистого регіону". Частота гіпертрофічного гінгівіту у дітей основної групи була більшою в усіх вікових групах дітей порівняно з відповідними значеннями у дітей групи порівняння.
У дітей, які проживають в екологічно забрудненому регіоні, легкий ступінь хронічного катарального гінгівіту в середньому виявлено у 49,34±2,78% оглянутих, тоді як у дітей з екологічно чистого регіону значення цього показника є вищим та становить 69,87±3,52% (р<0,05). У дітей основної групи частка хронічного катарального гінгівіту середнього ступеня становить 46,43±2,98%, що перевищує значення у групи порівняння, де даний ступінь гінгівіту діагностовано у 35,29±1,93% оглянутих (р>0,05). Важкий ступінь хронічного катарального гінгівіту у дітей з екологічно забрудненого регіону зустрічався частіше, ніж у їх однолітків з екологічно чистого регіону (8,21±0,63% проти 2,08 ±0,32% відповідно (р>0,05)).
Висновок. У дітей, які мешкають в екологічно забрудненому регіоні, виявлено високу поширеність захворювань пародонту, важкість якої з віком зростає. Разом з тим виявлено, що поширеність захворювань пародонту перебуває у тісній залежності від місця проживання дітей. Отже, природно-техногенне забруднення регіону має значний вплив на ураженість тканин пародонту, що слід враховувати при плануванні лікувальних заходів.
Список використаних джерел:
1. Безвушко ЕВ, Лагода ЛС. Суб’єктивна оцінка стоматологічного здоров’я дітей, які проживають на екологічно несприятливих територіях. Вісник проблем біології і медицини. 2017;2:169-172.
2. Лагода ЛС. Вплив довкілля на стан здоров’я та стоматологічну захворюваність дітей. Вісник проблем біології і медицини. 2018;2:30-34.
3. Лучинський МА. Вплив несприятливих екологічних чинників на стан стоматологічного здоров’я дітей (огляд літератури). Український стоматологічний альманах. 2015;6:76-81.
4. Хоменко ЛО, Біденко НВ, Остапко ОІ, Голубєва ІМ. Дитяча пародонтологія: стан проблем у світі та Україні. Новини стоматології. 2016;3:67-71.
5. Kaur A, Gupta N, Baweja D, Simratvir M. An epidemiological study to determine the prevalence and risk assessment of gingivitis in 5,12 and 15 year-old children of rural and urban area of Panchkula (Haryana). Indian J Dent Res. 2014.25.3:294-299.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter