У нинішній період економічного розвитку, Азія є одним із регіонів, що відрізняється найбільшим динамічним розвитком і потенціалом. Чисельність населення регіону становить понад 1,6 млрд осіб, що дорівнює 22% від усього світового населення. Вклад Азії в світовий економічний розвиток упродовж останніх років перебільшує 50%. Країни Азійсько-Тихоокеанського регіону забезпечили 2018 р. понад 40% світового ВВП, на них припадає третина світового експорту товарів, вони споживають більше 40% виробленої світової енергії [1] й надалі ці показники зростають. Тому вивчення досвіду економічного розвитку азійських країн на основі дієвої промислової політики має високий рівень актуальності з огляду на можливість його імплементації та адаптації до українських реалій.
З метою виявлення ключових чинників, які сприяли економічному зростанню азійських країн (Китаю, Сінгапуру, Гонконгу та Південної Кореї) упродовж ХХ ст. і початку ХХІ ст., проведено кореляційно-регресійний аналіз залежності стану розвитку економіки від низки макроекономічних показників.
Для аналізу обрано наступні змінні: валовий внутрішній продукт у поточних цінах, млрд дол. США (у); експорт товарів і послуг, % ВВП (х1); частка промисловості у ВВП, % (х2); рівень інфляції, % (х3); залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ), % від ВВП (х4); валові заощадження, % до ВВП (х5); частка страхових та фінансових послуг у експорті, % (х6) (табл. 1).
Таблиця 1
Параметри моделі визначення кореляційного зв’язку між ВВП країн Азійського регіону і факторами впливу
Джерело: складено автором за даними [2].
* тут і далі в таблиці: дані за відповідний рік відсутні.
Здійснений аналіз (табл. 2) дозволив виявити, що для різних країн, яку було розглянуто, важливими у економічному зростанні, вираженому у ВВП в поточних цінах, мають різні показники.
Таблиця 2
Результати кореляційно-регресійного аналізу (ймовірність α < 0,05, N = 13)
Джерело: власні розрахунки автора.
Зокрема, на ріст ВВП різних країн у період 1960–2020 рр. істотний вплив мали:
1) Китай – валові заощадження, що спрямовані на розвиток внутрішнього попиту.
2) Сінгапур – залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) та експорту страхових та фінансових послуг у експорті. Це підтверджує положення про можливість стрімкого росту економіки Сінгапуру за рахунок іноземних інвестицій та орієнтації на розвиток нематеріального виробництва, зокрема сфери фінансових та комерційних послуг.
3) Гонконг – можливість росту економіки, згідно з моделлю, обумовлена зростанням експорту товарів і послуг, промисловості, залучення прямих іноземних інвестицій, валових заощаджень та частка страхових та фінансових послуг у експорті.
4) Південна Корея – зростання економіки визначається обсягами експорту товарів і послуг, валових заощаджень. Разом із тим, вона досить чутлива до інфляційних процесів, які негативно впливають на ріст ВВП.
Таким чином, швидкий економічний розвиток досліджуваних азійських країн пов’язаний із гнучкістю державної політики щодо структурної перебудови економіки на високотехнологічній основі, розвитком зовнішньої торгівлі, заснованому на експортно-орієнтованій економіці, а також створенні сприятливого клімату для іноземних інвестицій та розвитку фінансового сектору економіки, а також формування достатніх заощаджень, які за сприятливого інституційного середовища трансформуються в інвестиції, сприяючи подальшому економічному росту.
Список використаних джерел:
1. Несененко П.П., Поліщук В.О. Сучасний стан, місце та роль КНР у світовій економіці. Вісник соціально-економічних досліджень. 2020. № 1 (72). С. 191–202.
2. The World Bank data. URL: https://data.worldbank.org/indicator/
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter