Професійно-технічна освіта радянської доби передбачала декілька видів навчальних закладів: школи фабрично-заводського учнівства, навчально-курсові пункти, навчально-виробничі комбінати, училища. З перелічених закладів, саме училища вважались найбільш практичним та ефективними закладами професійної технічної освіти (ЗПТО). Виходячи з таких міркувань, з початку 1960-х років школи фабрично-заводського учнівства та навчально-курсові пункти поступово реорганізовувались в училища.
Училища професійно технічної освіти (УПТО) також поділялись на декілька типів: міські професійно-технічні училища (МПТУ), які готували фахівців робітничих спеціальностей для міста; сільські професійно-технічні училища (СПТУ), які готували фахівців сільськогосподарських професій і робітничі кадри для села; технічне училище (ТУ) та професійно-технічне училище (ПТУ), які здійснювали підготовку фахівців робітничих спеціальностей, проте не були повноцінними самостійними навчальними закладами, а розташовувались на базі тих чи інших виробничо-технічних установ, здебільшого заводів і фабрик [1, с. 150]. Мережа професійно-технічної освіти Волинської області у 60-70-ті роки ХХ ст. була представлена усіма вищезазначеними типами УПТО.
На середину 60-х років ХХ ст. мережа УПТО Волинської області підпорядковувалась Львівському міжобласному управлінню професійно-технічної освіти, оскільки в області не існувало власної управлінської установи в галузі професійно-технічної освіти [2, арк. 1]. У вересні 1964 р. мережа УПТО Волинської області складалась з семи училищ, з яких два МПТУ (Луцьке МПТУ № 18 та Нововолинське МПТУ № 20), чотири СПТУ (Володимир-Волинське СПТУ № 7, Оваднівське СПТУ № 8, Луківське СПТУ № 12, Колківське СПТУ № 17) та одного ПТУ – Маневицьке ПТУ № 66. Наведена кількість УПТО не могла забезпечити потреби області у працівниках робітничих спеціальностей, а тому в 1965 р. було відкрито чотири МПТУ (Торчинське МПТУ № 52, Камінь-Каширське МПТУ № 55, Любешівське МПТУ № 56 і Ковельське МПТУ № 58). У 1966 р. було відкрито Луцьке МПТУ № 59 і на базі Луцького автомобільного заводу – Луцьке ТУ № 10, а у 1967 р. освітню діяльність розпочали Ковельське МПТУ № 57 і Любомльське МПТУ № 63. Отож, станом на кінець 1967 р. в області функціонувало 15 УПТО [3, арк. 3–5].
20 жовтня 1965 р. розпочав свою діяльність навчальний заклад Любешівське міське професійно-технічне училище №56 для підготовки кваліфікованих робітників будівельних професій виключно для базових підприємств «Кримводбуд» та «Волиньводбуд». Новий етап в житті навчального закладу розпочався в 1968 році, коли Любешівське МПТУ-56 було перейменоване в Любешівське сільське професійно-технічне училище №14. У 1968 році закладом випущено 59 малярів-штукатурів та 57 мулярів-монтажників. В 1970 році Любешівське СПТУ-14 було перейменовано в Любешівське сільське професійно-технічне училище №5 (СПТУ-5) [4]. Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 240 від 2 квітня 1969 р. «Про заходи щодо подальшого покращення підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах системи професійно-технічного навчання» передбачалося надання УПТО статусу «середнього училища», учні якого одночасно здобували б робітничий фах і повну середню загальну освіту. Першим УПТО у Волинській області, яке отримало такий статус, було Луцьке МПТУ № 18 (1969 р.). Впродовж 1970-х років ще дев’ять УПТО отримали статус «середнього училища» [5, арк. 182].
Список використаних джерел:
1. Розквіт народної освіти в Західних областях України / Д. А. Яремчук, Л. Г. Баїк, В. К. Санивець та інші; Упорядкування і заг. редагуваня Б. І. Тихоміна. Київ: Радянська школа, 1979. – 192 с.
2. Держархів Волинської області. Ф Р-3150, оп 1, спр. 9, арк. 1.
3. Держархів Волинської області. Ф Р-3150, оп 1, спр. 11, арк. 3-5.
4. Любешівський технічний коледж Луцького НТУ. URL: http://www.ltklntu.org.ua/%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1 (дата звернення: 21 липня 2022 р.).
5. Держархів Волинської області. Ф Р-3150, оп 1, спр. 836, арк. 182.
|