Актуальність. На сьогодні достеменно відомо, що функціонування травної системи пов’язане з психічним станом людини. У значної частини пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), попри численні скарги на диспептичні розлади та больовий синдром, при ретельному лабораторному та інструментальному дослідженні патологія не виявляється. Або ж незначні відхилення у дослідженнях не пояснюють вираженість скарг. При цьому роль психоемоційний чинників часто не враховується. Тривалий стрес та тривога не тільки погіршує симптоматику захворювання, знижує якість життя пацієнта, а й зводить нанівець ефективність терапії та перешкоджає настанню ремісії.
Мета: дослідити вплив психосоматичного стану на перебіг захворювання у хворих ГЕРХ із коморбідним ожирінням та хворих на ГЕРХ без супутньої патології.
Матеріали та методи: Дослідження проводилося на базі Харківської міської студентської лікарні. Було обстежено 80 пацієнтів: 48 жінок, середній вік яких становив 22±1,9 років, 32 чоловіка віком 22±2,6 років. В залежності від маси тіла добровольців розподілили на 2 групи: 1-а группа – 40 хворих на ГЕРХ із супутнім ожирінням (ІМТ = 33±1,4), 2-а група – 40 хворих на ГЕРХ без супутньої патології (ІМТ = 21±2,3).
Діагноз ГЕРХ було встановлено на основі МКХ-10, рекомендацій клініки Мейо та Монреальського всесвітнього консенсусу 2006 року, на підставі скарг на печію один і більше разів на тиждень останні півроку, анамнезу захворювання та життя, результатів інструментального обстеження ФГДС, рН-метрії та рентгегографії, даних опитувальника GERDQ.
Психологічний стан оцінювали за результатами співбесіди та опитувальників шкала тривоги Спілбергера, шкала депресії Бека.
Статистична обробка отриманих результатів здійснювалася за допомогою Microsoft Office Excel 2007 та Statistica 6.0.
Результати. Пацієнти обох груп мали психоемоційні скарги різного спектру: дратівливість, порушення сну, пригнічений настрій, зацикленість на хворобі, тривожність.
Згідно з результатами опитування за допомогою шкали Спілбергера у 1-ій групі спостерігався високий рівень тривожності (більше 45 балів) у 78% опитуваних, середній рівень (31-44 бали) - у 16% опитуваних, низький (до 30 балів) у 6%. У 2-й групі високий рівень тривожності спостерігався у 57% пацієнтів, середній – у 25%, низький у 18% відповідно.
Аналіз опитування за шкалою Бека показав, що у 1-ій групі результат тяжка депресія (29—63 бали) був у 17% опитуваних, помірна депресія (20—28 бали) у 43%, легка депресія (14—19 бали) у 25%, немає проявів депресії (до 13 балів) у 15%. У 2-й групі відповідно тяжка депресія у 5%, помірна депресія у 22%, легка депресія у 48%, немає проявів у 25% опитуваних.
В ході дослідження виявлено, що найчастішими скаргами хворих були печія (у 75% 1-ї групи та 89% 2-ї групи), відрижка повітрям (у 63% 1-ї групи, 54% 2-ї групи), регургітація шлункового змісту (у 72% 1-ї групи, 50% 2-ї групи), дисфагія (у 33% 1-ї групи, 23% 2-ї групи). Показники опитувальника GERDQ для першої групи становили 11,4±1,26 балів, для 2-ї групи - 9,2±0,7 балів.
Висновки. В результаті проведеного дослідження виявлено пряму залежність між інтенсивністю соматичних скарг та показниками тривожності та депресії. Також ожиріння являється додатковим обтяжливим фактором у перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.
Список використаних джерел:
1. Liu, Yu, et al. "Association between gastroesophageal reflux disease and depression disorder: A protocol for systematic review and meta-analysis." Medicine, 99.43 (2020).
2. Chen, Jiann-Hwa, et al. "Clinical characteristics and psychosocial impact of different reflux time in gastroesophageal reflux disease patients." Journal of the Formosan Medical Association, 116.2(2017):123-128.
3. Richter, Joel E., and Joel H. Rubenstein. "Presentation and epidemiology of gastroesophageal reflux disease." Gastroenterology, 154.2 (2018): 267-276.
4. Maret-Ouda, John, Sheraz R. Markar, and Jesper Lagergren. "Gastroesophageal reflux disease: a review." Jama, 324.24 (2020): 2536-2547.
5. Chen, Jingtao, and Patrick Brady. "Gastroesophageal reflux disease: Pathophysiology, diagnosis, and treatment." Gastroenterology Nursing, 42.1 (2019): 20-28.
__________________
Науковий керівник: Опарін Олексій Анатолійович, доктор медичних наук, професор
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter