Індустріальна революція, безумовно, є однією з найважливіших віх в історії людства, ця подія стала першим етапом становлення великого машинного фабрично-заводського виробництва. Здебільшого вона розглядається як позитивний економічний фактор, який призвів до розвитку і прогресу в усіх галузях життя суспільства, набагато рідше в її характеристику вводяться які б це не були негативні риси.
Ми усвідомлені про найвідоміші, як для громадян України, так і для, фактичного, кожного жителя сучасного глобалізованого світу, негативні наслідки індустріальної революції, хоча, варто зауважити, що для певної частини представників соціуму сьогодення означена проблема не має настільки предметного характеру, більшості побічні ефекти індустріалізації відомі як «автогенні» або ж «антропологічні» фактори. Для нас вони не менш важливі, ніж ті про які буде йти мова у подальшому, і сьогодні вони на часі або ж були розповсюджені у інформаційному полі попередньо, тому зосередимося на менш помітних, менш висвітлених і менш очевидних аспектах.
Для кращого розуміння нашої позиції на рахунок технологій, як основного наслідку індустріальної революції, варто окреслити саме поняття «технологічного прогресу». Технологічний прогрес можна розуміти у 2 значеннях: як збільшення росту різноманіття технічних засобів, або ж як вдосконалення сучасних технічних засобів у порівнянні з попередніми варіантами.
З першим варіантом трактування ми погоджуємося, технології будуть поширюватися на всі сфери життя усіма можливими способами. Другий варіант, на нашу думку, є суперечливим, так як сучасні технічні засоби не можуть вважатися більш досконалими, ніж попередні, тому що обтяжені більш ніж значною кількістю супутніх негативних чинників. «Головним аргументом на користь технологій є ідея, що вони роблять життя легшим з кожним новим винаходом. В реальності, людина домінує на Землі з того часу, як вона обточила першу кам’яну сокиру, і наше життя стало неприродньо і безнадійно комфортабельним» [1; 98].
Технології, які беззаперечно стали одним з головних наслідків промислової революції - це лише частина системи яка підминає людину під себе, для якої людина - лише шестерня. Ці шестерні сьогодні склалися у складний механізм, елементи якого не можуть мати багато свободи руху, тому що чим складніша є система, тим складніше їй підлаштовуватися до кожного окремого елемента. Як зазначає Ернст Заграва: «Система має пристосуватися до узагальненого елементу, а елемент повинен ставати «узагальненим». Той, хто не вміє ставати «узагальненим», відкидається системою як бракований» [2; 4].
Сучасний світ сприймає технології як безумовне надбання, фундамент розвитку, лайфхаки, інструмент і спосіб покращення й полегшення умов як щоденного життя, так і вирішення менш ординарного характеру. Володіння технологіями стало одним з головних критеріїв сучасної цивілізації загалом і одним із прагнень окремого індивіда. Цей аспект піддає критиці Пеннті Лінкола: «Віра в технологію не має абсолютно нічого спільного з розумом або мудрістю: це релігія – безглузда, некритична, безапеляційна. Технологія - основа самої антиінтелектуальної та антирелігійної культури західної цивілізації, і всього світу» [1; 97 - 98].
Технології призводять до зменшення, а подекуди знищення «потуги», і відповідне нав’язування, на сьогоднішній день абсолютно нормалізованої «сурогатної діяльності». Теодор Качинський наступним чином описує сурогатну діяльність: «Ми послуговуємося поняттям «сурогатна діяльність» щоб означити рід занять, спрямованих на досягнення штучної мети, що людина ставить перед собою, просто для того, щоб мати хоч яку небудь мету» [2; 13 - 14]. Наслідками сурогатної діяльності і незмоги втілити свою потугу стають поширені психічні і соціальні проблеми. Після індустріалізації ріст сурогатної діяльності набирає настільки стрімких обертів, яких людство не бачило ніколи раніше. Відбувається глобальна заміна основних потреб і цінностей, знищення значущості усіх фундаментальних людських занять.
Технологія і система яка вона будує навколо людства є неминуче такою, що обмежує свободу індивіда, втрачається його значущість для суспільства, люди стають взаємозамінні, праця і знання перестають нести за собою цінність, а отже це і призводить до знецінення і самого життя. «За допомогою своїх технічних винаходів і великих інновацій, людина зробила себе безкорисною» [1; 99].
Якщо цю глобальну проблему і далі опускати, не звертати на неї відповідної уваги, в майбутньому вона набуде страхітливих розмірів. Влучну позицію-погляд у майбутнє взаємодії людини і машини сформулював Біл Джойс, зазначивши: «Людство може легко дозволити собі опуститися до стану такої залежності від машин, не залишивши собі практичного вибору окрім як лише прийняти всі рішення машин», і «Врешті - решт, можна досягти такого рівня, коли рішення, необхідні для управління системою, будуть настільки складними, що людство виявиться нездатним їх розумно виконувати. На такій стадії ефективне управління переймуть машини. Люди не зможуть навіть вимкнути їх, тому що будуть настільки залежними від них, що вимкнення буде рівноцінне самогубству» [3].
У природі фактично кожного явища закладений аспект самознищення, і тому цим аспектам варто протидіяти ще на першопочатках їх реалізації та прояву. У світі і соціумі, які глобалізуються все швидше, викликає занепокоєння якого вигляду досліджуване явище може набути вже у найближчому майбутньому. Дослідивши сутність індустріальної революції та специфіку її впливу на окремого індивіда і суспільство загалом, ми спробували висвітлити ті негативні чинники, до яких вона призвела. Безумовно, це один із викликів для суспільства сьогодення, і наша мета - уникнути сценарію, за якого індустріальна революція в контексті непривабливих наслідків її реалізації стане викликом для суспільства майбутнього, для прийдешніх поколінь, які визначені резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй та указом президента України і викладені в Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна» пріорітетами глобальних цілей сталого розвитку сучасними демократичними правовими державами до 2030 року.
Список використаних джерел:
1. Linkola P. Can Life Prevail? Kali Yuga, 2009. 138 с. URL: https://ia801905.us.archive.org/35/items/can-life-prevail-pentti-linkola_202009/Can%20Life%20Prevail%20-%20Pentti%20Linkola.pdf
2. Качинський Т. Маніфест Унабомбера. Київ : Центр учб. літ., 2021. 100 с.
3. Joy W. N. Чому майбутнє нас не потребує? Ethictech. URL: https://ethictech.lvbs.com.ua/chomu-majbutnye-nas-ne-potrebuye/
________________________
Науковий керівник: Щирба Мар’яна Юріївна, доктор юридичних наук, доцент, Волинський національний університет імені Лесі Українки
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter