У сучасній лінгвістиці великий інтерес викликає проблема мовної клішованості. Сучасні дослідження вчених свідчать, що це явище викликає деяку неоднозначність у думках. Клішовані мовні одиниці мають деякі подібні ознаки, які визначають статус даних одиниць. Головною ознакою клішованих мовних одиниць є їхня відтворюваність у мові.
Мовні кліше, як і всі відтворювані мовні одиниці, можна розглядати всередині фразеологічної системи мови. При широкому розумінні фразеології, у якому її склад включаються як одиниці з переосмисленими компонентами, а й обороти і висловлювання у своїх прямих значеннях, які мають критерієм відтворюваності, подібне включення не викликає сумнівів. Найбільш послідовно цей підхід до визначення складу фразеології розроблений В. Телія [1], яка виділяє у фразеології сім різних розділів. Таким чином, В. Телія розрізняє: Фразеологію-1, що вивчає повністю ідіоматичні поєднання. слів; Фразеологію-2, що вивчає лексичні колокації з аналітичним типом значення; Фразеологію-3, що досліджує кліше, близькі до поєднань, що досліджується Фразеологією-2 за ознакою стандартизованості; Фразеологію-4, що вивчає газетні та літературно-публіцистичні штампи; Фразеологію-5, що досліджує приказки та прислів'я; Фразеологію-6, що вивчає крилаті вирази. Таким чином, мовному кліше відводиться далеко не останнє місце в ієрархії фразеологічних одиниць, оскільки саме перші чотири розділи фразеології В. Телія відносить до власне лінгвістичних.
Визначення кліше у словнику також констатує наявність у кліше фpазеологічного початку: «застиглі висловлювання, усвідомлювані як невільні (тобто відтворювані повністю) всіма носіями мови» [2]. Дійсно, застигла форма є ніщо інше, як прояв лексичної стійкості, а відтворюваність у мові всіх носіїв мови свідчить про стійкість вживання, що є показником того, що ця фразеологічна одиниця є одиницею мови, суспільним надбанням у цьому мовному співтоваристві, а чи не індивідуальним одиничним оборотом.
Імпонує розуміння кліше у Н. Вишневської, які вважають, що кліше є одним із типів відтворюваних у готовому вигляді та ситуативно пов'язаних висловлювань [3]. На наш погляд, ситуативність – це важлива ознака, що відрізняє мовні кліше від інших типів кліше.
Як зауважує Н. Сологуб, кліше – це «фразеологізми плюс ще щось», і лише визначивши це «щось», ми виявимо специфіку кліше [4]. У зазначеній роботі науковця пропонуються досить точні критерії виділення кліше в окремий клас лексичних одиниць. Це 1) відтворення кліше в промови, 2) їх поява в конкретних умовах мовного акту, у типових ситуаціях-контекстах, 3) реалізація семантики кліше виключно у реальному контексті, 4) деяке ослаблення їх синтагматичних зв'язків із рештою висловлювань. Дані критерії, зокрема третій, дозволили затверджувати вигук клише, які, висловлюючи реакції співрозмовників, мають спільне з вигуками «емотивне значення». Проте, слід зазначити, що у разі вживання кліше емотивне значення часто є супутнім, але з провідним.
У зарубіжних роботах термін «кліше» майже завжди використовується як синонім терміна «ідіома», який є досить багатозначним. Англійські дослідники використовують його, не проводячи жодних відмінностей між лексичними та граматичними рівнями, для позначення груп слів, значення яких важко чи неможливо вивести із значення цих самих слів поза ідіомою. Наприклад, іноземні вчені під терміном «ідіома» розуміють мовні аномалії, які порушують або правила граматики, або закони логіки [5]. У словниках «Longman Dictionary of English Idioms» і «Cambridge Intemational Dictionary of Idioms» під ідіомами розуміється стійка група слів, має значенням, відмінним від значень їй компонентів, тобто. Знову основний акцент робиться на переосмисленням значень компонентів ідіоми. Автори М. Халідей та А. Кермакова в посібнику з вивчення англійських стійких виразів, розглядаючи ідіоми, зауважують, що “цей термін поєднує у собі як власне фразеологізми, а й словосполучення, типові для англійської мови, як in earnest, what’s it all about, at the latest.
Отже, теоретичний огляд дозволяє охарактеризувати мовленнєві кліше як стійкі, граматично неоднорідні, регулярно відтворювані блокові, стандартні репліки у типових мовних ситуаціях; відбивають стереотипи мислення комунікантів, дозволяють що говорить успішно досягати поставленої комунікативної мети, сприяють загальнозрозумілості та інформативності текстів. Дане трактування кліше дозволяє нам стверджувати незамінність кліше у створенні умов успішної комунікації усім його етапах.
Список використаних джерел:
1. Teliya V.N. Phraseological Entities as a Language of Culture (Methodological Aspects) // Europhras 95. Europäische Phraseologie im Vergleich: Gemeinsames Erbe und kulturelle Vielfalt. Bochum: Universitätsverlag Dr. N. Brockmeyer, 1998. S. 783–794.
2. Філософський енциклопедичний словник / ред. кільк. : В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. - К.: Довіра, 2002. - 744 с.
3. Вишневська Н. Ю. Кліше як мовна одиниця : проблеми кліше у мовознавстві / Н. Вишневська // Наукові записки університету імені Миколи Гоголя Філологічні науки: зб. наук. пр./відп. ред. Г. В. Самойленка. -2013. - Кн. 3. – С. 33–36]
4. Сологуб Н. М. Кліше / Н. М. Сологуб // Українська мова. Енциклопедія. - К.: Укр. енциклопедія, 2000. - С. 237.
5. Martin Everaert, Erik-Jan van der Linden, Andr‚ Schenk, Rob Schreuder, Robert Schreuder. Idioms: Structural and Psychological Perspectives Psychology Press, 2014. p 336.
_______________
Науковий керівник: Кокнова Тетяна Анатоліївна, доктор педагогічних наук, професор, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter