Беручи до уваги те, що математика як навчальний предмет є системою визначень, теорем і правил, в якій кожне нове визначення, теорема та правило витікають із попереднього, раніше доведеного та вивченого, така зв’язність, взаємозалежність та доповнюваність всіх розділів предмета обумовлює необхідність залучення значних розумових зусиль, наполегливості, волі та інших якостей особистості, що може ускладнювати вивчення учнями початкової школи цієї дисципліни. Внаслідок цього може виникати втрата інтересу до предмета, зниження мотивації до навчання загалом. Тому нині для таких учнів, які не виявляють інтересу до математики, доцільно та необхідно шукати нові рішення, проводити уроки в цікавій формі, використовувати нові методи навчання, спрямовані на активізацію пізнавальної діяльності та розвиток мотиваційної сфери. Важливу роль у вирішенні цього питання відіграє ігрова діяльність.
Зокрема, свій внесок у вирішення проблеми використання ігрової діяльності на уроках математики в початкових класах зробили такі вчені, як: Н. Алендарь, Л. Білецька, Р. Білецький, А. Бортник, О. Волинець, О. Гандзюк, С. Лисенко, О. Митник, В. Новоселецька, Н. Салань та ін. Про використання в навчальному процесі ігор для розвитку мотиваційної сфери учнів початкових класів йдеться в роботах таких вчених, як Ю. Бабаян, Т. Війчук, Т. Гладиш, Т. Губа, М. Лук’янова, О. Лущинська, А. Рацул, Л. Чосік та ін.
Проте аналіз наукових розвідок з проблеми дослідження показує, що питання про застосування ігрової діяльності на уроках математики в початковій школі в науковій сфері представлено не досить широко. У практиці роботи сучасних шкіл можливості гри недостатньо використовуються в освітньому процесі, не приділяється достатньо уваги розробці організаційних умов їх проведення на уроках математики в початкових класах.
Здійснивши теоретичний аналіз проблеми розвитку мотиваційної сфери у здобувачів освіти на уроках математики, ми можемо зробити наступні узагальнення. Так, мотивацією є система мотивів або стимулів, яка спонукає людину до конкретних форм діяльності, підтримує на певному рівні поведінкову активність. Розвиток мотиваційної сфери у освітній діяльності є дуже важливим завданням, адже відсутність мотивації призводить до появи неуспішності та інтелектуальної пасивності, відхилень у поведінці. При цьому зауважуємо, що уроки математики є найважливішою складовою початкової освіти, адже в межах цієї дисципліни в учнів формується вміння вчитися, прийоми різної розумової діяльності, розвиток мислення тощо. Саме тому вчителю необхідно розвивати в дітей інтерес та мотивацію до математики і прагнути до того, щоб засвоєння навчального матеріалу приносило радість кожному, хто навчається.
Як зауважує А. Рацул, зацікавленість до предмета чинить значний вплив на мотивацію його вивчення, покращує результати як на даний момент, так і в подальшому навчанні. Позитивні емоції, які викликає певна дисципліна в учнів початкової школи, – це запорука успіху в навчанні та в активізації мотивації навчальної діяльності [4, с. 270]. Ефективною у цьому контексті є ігрова діяльність. Адже використання ігрових методик на уроці сприяє внутрішній мотивації до навчання, формування стійкого інтересу до вивчення предмета. Включення до уроку ігрових моментів робить процес навчання цікавим і захоплюючим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу.
Зважаючи на це, значна увага в навчальному процесі має приділятися саме ігровій діяльності. Зокрема, згідно з дослідженнями Л. Чосік та С. Мандзюк, підвищити рівень позитивної динаміки всіх психічних процесів дитини, що сприяє успішній результативності в навчанні, допоможе дидактична гра. Педагоги також наголошують на тому, що гармонійне поєднання навчальної діяльності та дидактичної гри в початкових класах, коли діти переживають період адаптації та зміну провідних видів діяльності – ігрової на навчальну, сприятиме пришвидшенню цього процесу та полегшить засвоєння навчального матеріалу [6, с. 42].
Для ефективного використання дидактичних ігор на уроках математики у початкових класах педагогу необхідно дотримуватись низки правил, зокрема – зберігати чітку структуру ігрової діяльності. Як наголошує О. Савченко, ця структура передбачає наявність таких компонентів: спонукального – потреби, мотиви, інтереси, прагнення, що визначають бажання дитини брати участь у грі; орієнтувального – вибір засобів і способів ігрової діяльності; виконавчого – операції, що допомагають реалізувати ігрову мету; контрольнo-оцінного – корекція і стимулювання активності ігрової діяльності [5, с. 87].
Цікавою є позиція педагогині Української інженерно-педагогічної академії С. Лисенко, яка розглядає ігрову діяльність на уроках математики у початковій школі як інструмент для формування синергетичного мислення, яке є «основою прийняття швидких, ефективних, раціональних, оригінальних, оперативних рішень у процесі навчання» та сприяє розвитку мотиваційної сфери молодших школярів. На думку вченої, розвиток синергетичного мислення сприяє активізації мотивації до навчання, формування навчальних інтересів та прагнення до здобуття знань молодшими школярами. При цьому педагогиня переконує, що саме гра на уроках математики дозволяє закласти в молодших школярів такі основні характеристики синергетичного мислення, як: критичність; абстрактність і абстрагованість у поєднанні з умінням встановлювати взаємозв’язки між ідеальною моделлю й реальним процесом; доказовість, логічна суворість, аргументованість у поєднанні з готовністю розглядати альтернативну позицію; прагнення до дослідження сутності математичних понять і явищ; масштабність, орієнтація на виявлення у ході гри глибинних зв’язків і взаємозалежностей у математичних завданнях; різнобічність розгляду проблеми; єдність свідомого й підсвідомого, розумного й емоційного, раціонального та інтуїтивного тощо [3, с. 408–409].
На думку Н. Алендарь, важливо використовувати ігрові технології саме у початкових класах, щоб активізувати науковий пошук та мислення молодших школярів. При цьому різні типи математичних завдань мають органічно поєднуватися і «вплітатися» в різні види ігор на уроках математики [1, с. 25].
Отже, як свідчить сучасний педагогічний досвід, у початковій школі застосування ігрової діяльності як елементу проведення уроку набуло значного поширення. Можемо виокремити такі принципи її проведення, як:
1. Гра не повинна проводитися як звичайна вправа з використанням наочних посібників.
2. При виборі правил гри враховуються індивідуальні особливості дітей.
3. Гра не повинна суперечити загальним цілям уроку, а навпаки – сприяти їх реалізації.
4. Обов’язково підбивати підсумки гри та виявляти переможця.
5. Розумові операції в грі мають бути дозованими.
Під час власної педагогічної практики з учнями молодших класів ми використовуємо певну модель ігрової діяльності, яка складається з різних ступенів для формування та розвитку в них мотиваційної сфери, а саме:
1. Перший ступінь забезпечує орієнтацію в досліджуваному змісті, його зв’язку з наявними знаннями та вміннями, у тому числі й в інших галузях наук, виділяє ціннісний компонент знань та умінь, якими належить опанувати учневі. Цей рівень передбачає насамперед активізацію мотиваційної сфери особистості.
2. Другий ступінь забезпечує оволодіння основними спеціальними вміннями, методами вирішення типових завдань.
3. Третій ступінь забезпечує вдосконалення пізнавальних умінь молодшого школяра, розвиток ідей, логіки та методів вирішення завдань, створення умов для творчої діяльності; для рівнів диференціації, що визначається ступенем складності та труднощів для певного учня запропонованих завдань.
4. Четвертий ступінь забезпечує оволодіння методами самоконтролю, самоаналізу своєї розумової діяльності, потребує рефлексивної особистісної функції.
Використовуючи ігрові технології на уроках математики у початкових класах, ми спираємось на те, що:
1) математика як навчальний предмет – це інтелектуальна гра, в якій математичні знання є її правилами та успіх у цій грі визначається інтелектуальними здібностями гравців (учнів), їх прагненням до перемоги над складним завданням;
2) фабула гри повинна охоплювати логічно завершену частину матеріалу (тему, розділ) та мати свій розвиток;
3) фабула гри повинна забезпечувати заміщення традиційних складових навчального процесу уявними, підпорядковувати дидактичні цілі уявним цілям ігрового задуму, орієнтувати молодшого школяра на перемогу шляхом наполегливої навчальної діяльності;
4) конструювання ігрового задуму передбачає складання довгострокової стратегії гри. На першому етапі учні забезпечують собі теоретичну та практичну базу для отримання реальних шансів на перемогу; на другому – учень робить свій внесок у командну першість;
5) у здійсненні ігрової діяльності на уроках математики активну участь мають брати самі учні.
Також потрібно зважати на те, що успішне керівництво ігровою діяльністю в початкових класах передусім передбачає відбір та продумування програмного змісту уроку, чітке визначення завдань, визначення місця та ролі гри в цілісному виховному процесі. Це можливо лише за правильної побудови уроку, дотримуванні основних принципів навчання, таких як активність, доступність, принцип наочності, цілеспрямованості, проблемності та інших. Вони мають бути спрямовані на розвиток пізнавальної активності, мотиваційної сфери, ініціативи дітей.
Потрібно зважати також на те, що підвищення розумового навантаження на уроках математики змушує замислитися над тим, як підтримати в учнів інтерес до предмета, що вивчається. Послуговуючись ігровими формами навчання під час уроків математики навіть пасивні учні долучаються до гри, докладаючи всіх зусиль. Таким чином, ігрові форми навчання на уроках математики у початкових класах створюють можливості ефективної організації взаємодії вчителя і учнів, продуктивної форми спілкування з властивими їм елементами змагання, безпосередності, непідробного інтересу. Окрім цього, у грі закладено величезні виховні та освітні можливості, вона розвиває спостережливість та здатність визначати властивості предметів, виявляти їх суттєві ознаки. Включення в урок ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим та захоплюючим, формує в дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу, розвиває мотиваційну сферу, впливає на розумовий розвиток дітей, удосконалюючи їх мислення, увагу, творчу уяву.
Список використаних джерел:
1. Алендарь Н. Застосування ігрових технологій на уроках у початкових класах. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2017. Вип. 1 (350). С. 24-29.
2. Білецька Л. С., Білецький Р. Р. Особливості використання ігрового методу навчання математики у початковій школі. Збірник наукових праць «Педагогічні науки». 2019. Вип. 87. С. 45-51.
3. Лисенко С.А. Гра як метод активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів початкової школи з математики. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2014. № 3. С. 405–412.
4. Рацул А. Мотивація навчальної діяльності учнів початкової школи у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського. Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер. : Педагогічні науки. 2013. Вип. 123(1). С. 269–273.
5. Савченко О. Я. Діагностика і дидактичні умови формування у молодших школярів мотивації уміння вчитися. Український педагогічний журнал. 2015. № 1. С. 85–98.
6. Чосік Л., Мандзюк С. Використання дидактичних ігор з метою активізації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів з математики. Науковий вісник СНУ імені Лесі Українки. Серія : Педагогічні науки. 2017. № 2(351). С. 40–44.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter