Функціонування ринку робочої сили вимагає постійного узгодження попиту та пропозиції. Попит визначається потребою виробництва у робочій силі, виявляється у грошовій формі та відбиває купівельну спроможність власників засобів виробництва. Саме потреби виробництва змушують покупців робочої сили звертатися до ринку праці.
Попит на робочі місця більшою мірою залежить від соціально - економічного розвитку суспільства, а не тільки від чисельності працездатного населення, його природного руху, старіння та фізичного стану. Тобто, попит на робочі місця визначається умовами, в яких знаходиться індивід зі своїм соціальним статусом і на основі яких формуються вимоги щодо відповідності оплати праці, максимальної відповідності робочого місця здібностям, знанням та професійному досвіду працівника, перспективам професійного зростання.
Роботодавець на ринку праці висуває альтернативні вимоги до працівників, виходячи насамперед з економічних інтересів виробництва. Формально його не цікавить соціально - економічне становище носія робочої сили, він зацікавлений у якісному, своєчасному та професійному рівні виконання запропонованих робіт.
Таким чином, формування попиту на робочу силу підпорядковане потребам та інтересам роботодавця й може бути здійснено за такими напрямами:
- збереження та модернізація робочих місць, створення нових та ліквідація зайвих чи неефективних;
- створення робочих місць шляхом розвитку підприємництва;
- організація оплачуваних громадських робіт, що означає надання безробітним тимчасової роботи;
- створення робочих місць для осіб з обмеженими можливостями.
Пропозиція характеризує чисельність та склад людей, що потребують отримання роботи, зацікавлених та здатних до праці. У сучасних умовах пропозиція робочої сили визначається попитом населення на робочі місця та формується під впливом економічних, соціально - демографічних і психологічних факторів.
Джерелом пропозиції робочої сили є: навчальні заклади; державний сектор економіки; система підготовки та підвищення кваліфікації кадрів; безробітні; біженці; пенсіонери та інваліди, які бажають працювати.
Чинники від яких залежить пропозиція робочої сили можна розділити на дві категорії. У першому випадку йдеться про «особистісні» фактори трудової мобільності, такі як професійне зростання, недостатній або надмірний рівень кваліфікації, незадоволеність роботою, зміна місця проживання, завершення навчання, досягнення пенсійного віку, переміщення. У другому випадку це є такі фактори, як поява нових ринків або стиснення старих, технічне переозброєння підприємств та цілих галузей, посилення або ослаблення внутрішньої та міжнародної конкуренції.
Формування пропозиції робочої сили виявляє потреби та інтереси працівника, керованого головним мотивом - отримати роботу, що влаштовує за змістом, умовам праці та оплаті. Слід виділити кілька основних напрямів щодо покращення політики формування пропозиції робочої сили:
- підвищення якості робочої сили з боку професійно - кваліфікаційного рівня, вдосконалення та використання індивідуальних здібностей;
- розвиток самозайнятості. Основні можливості у цьому напрямі пов'язані з індивідуальною трудовою діяльністю з виготовлення споживчих товарів та надання послуг, що здійснюється самим працівником з власної ініціативи.
- регулювання тривалості робочого часу;
- регулювання міграційних процесів з метою забезпечення максимального поєднання інтересів та потреб працівників та роботодавців [1].
Реалізація розглянутих напрямів може дати найбільший ефект, якщо державні структури, що контролюють ситуацію на ринку праці, будуть відповідальні за організацію механізму підтримки економічно активної частини населення, здатного за певних умов зайнятися малим підприємництвом.
Слід зазначити, що пропозиція та попит на робочу силу категорії динамічні та взаємопов'язані. Людина, що вперше вийшла на ринок праці в пошуках роботи, має два крайні типи уявлення про роботу, яку він хотів би знайти: «максимальний» відповідний високому рівню споживання й «мінімальний» - відповідний мінімальному рівню потреб. У процесі пошуку роботи, особливо якщо він набуває затяжного характеру, тривале незадоволення матеріальних потреб призводить до трансформації цих понять. Те саме відбувається і з роботодавцем. Висуваючи підвищені вимоги до майбутніх працівників та не знайшовши відповідного співробітника, роботодавець пом'якшує умови прийому на роботу. Тобто, поняття про працівників як виконавців певних виробничих функцій трансформуються. Спрацьовує зворотний попит та пропозиції робочої сили на ринку праці.
Список використаних джерел:
1. Регулювання трудової діяльності персоналу. URL: http://ukrefs.com.ua/page,4,114876-Regulirovanie-trudovoiy-deyatel-nosti-personala.html (дата звернення 20.05.2022).
_________________________
Науковий керівник: Балуєва О.В., д.е.н., професор, Маріупольський державний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter