На сьогодні на державному рівні визнається необхідність формування цифрової економіки та суспільства в Україні, а цифрові технології розглядаються як один із ключових драйверів сталого розвитку всіх сфер виробничої діяльності. Розбудова цифрової економіки актуалізує багато питань державної політики, які необхідно не лише чітко ставити, а й системно вирішувати. Одним із таких питань є розуміння наслідків переходу на цифровий формат для сталого розвитку аграрної сфери та аграрного виробництва. Дедалі більшої уваги заслуговує феномен просторових відмінностей, що входить до пріоритетів розв’язання гострих проблем нерівномірного розвитку аграрного виробництва.
Україна є аграрною державою – 65 відсотків території держави займають чорноземи, тому логічним є те, що саме зернове сільгоспвиробництво займає перше місце по прибутковості.
Цифрова трансформація агропромислового виробництва розглядається як один із основних шляхів диверсифікації національної економіки, її переорієнтації з сировинної моделі експорту на постачання продуктів із високою доданою вартістю. зниження витрат на виробництво аграрної продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності на основі ефективного використання ресурсів і науково обґрунтованих підходів – це головне завдання цифровізації сільського господарства [3, c. 127].
Аграрний сектор уже видозмінюється під впливом біотехнології, завдяки якій відбувається виведення нових сортів; застосуванню трекінг техніки та контролю за використанням палива; електронним картам і журналам обліку; супутниковому моніторингу полів та застосуванню інших методів аерофотозйомки; технологіям управління поливом; системам паралельного водіння; авто пілотування тощо [1].
Розвиток цифрових технологій та їхній вплив на трансформаційні процеси в аграрному секторі економіки зумовлюють необхідність поглиблення досліджень в окресленому напрямі.
Пріоритетною метою цифровізаційних процесів в економіці є трансформація виробничого процесу в більш гнучке та адаптоване до вимог сучасних реалій поняття, що сприяє зростанню конкурентоспроможності національної економіки в «цифровому світі». Саме цифровізація вже сьогодні є інструментом отримання бажаного соціально-економічного ефекту, що стає платформою забезпечення потреб соціуму та надприбутків власниками вітчизняного бізнесу.
Вже сьогодні цифрові технології змінюють бізнес, зокрема бізнес аграрного сектору, тому розглянемо різні напрями цифровізації, які поширюються в сучасному аграрному бізнесі, та доцільність використання цифрових технологій.
Останнім часом спостерігається значне зростання темпів розвитку розумних технологій.
Так, певні проєкти вже успішно використовуються в практиці роботи вітчизняних аграрних підприємств:
1) комплексне управління технікою;
2) системний облік палива – встановлюються системи, які на апаратному та програмному рівні ведуть облік витрат палива, з похибкою максимум 1%.
3) облік виконання робіт – відстеження якості робіт, що виконуються: установка системи контролю починається з оснащення техніки, потім до програмного забезпечення вносять карти і створюють робочі плани агрегатів. Таким чином диспетчер веде облік, контролює швидкість проведення операцій та відстежує порушення.
4) точне землеробство – система, яка дає змогу значно підвищити урожайність сільськогосподарських культур та заощадити ресурси: установка системи розпочинається з приготування техніки та обладнання, далі формуються аналітичні дані для побудови карт завдань, відбувається підбір програмного забезпечення і кваліфікованих фахівців (або навчання вже наявних працівників). Машини оснащуються GPS-трекерами, комбайни – датчиками врожайності, вологості, бортовим комп’ютером. Складання карт здійснюється за допомогою супутникового моніторингу. У той же час, точне землеробство ґрунтується на процесному підході та передбачає не тільки збір даних з певних пристроїв, але й накопичення інформації про всі операції, що відбуваються в сільськогосподарському підприємстві.
5) розумне землеробство являє собою процес застосування інформаційних технологій та технологій Big Data з метою оптимізації складних систем землеробства. Отже головним є не стільки точне вимірювання або визначення відмінностей у структурі полів, скільки доступ до даних та їх застосування під час управління агровиробництвом.
6) цифрове землеробство, до якого інтегруються розумне та точне землеробство, сутність його полягає у створенні цінності з отриманих даних, що дозволяє покращити виробничі процеси за рахунок автоматизованого збору та цілеспрямованого аналізу даних з метою підвищення рівня прозорості та покращення оцінки поточної ситуації, створюючи нові можливості для операційного управління [2, с. 50, 19, с.71].
Штучний інтелект (AI) дає змогу автоматизувати процеси, прогнозувати й пропонувати товари та послуги, важливі для конкретного покупця. Застосування штучного інтелекту дає можливості звільнення ресурсів, необхідних для реалізації витратних завдань, а технологія допомагає обґрунтувати та прийняти найкраще рішення [5].
«Цифрове» (точне) землеробство – це принципово нова стратегія менеджменту в агрономії, що базується на застосуванні «цифрових» технологій, нових технічних засобів, а також передбачає вжиття технологічних заходів з вирощування рослин з урахуванням просторової неоднорідності поля. Це новий етап розвитку агросфери, пов’язаний з використанням геоінформаційних систем, глобального позиціонування, бортових комп’ютерів, управлінських та виконавських механізмів, здатних диференціювати способи обробітку, норми внесення добрив хімічних меліорантів та засобів захисту рослин.
До ключових чинників переходу виробників аграрної продукції на «цифрове» землеробство належать такі.
1) Ресурсні та економічні чинники. Згідно зі зведеними даними точне землеробство зменшує потребу в добривах та засобах захисту рослин на 30-50%. У сучасних умовах, коли за рівнем застосування агрохімікатів Україна відкинута на 30-40 років, впровадження точного землеробства стане важливим заходом інтенсифікації землеробства без значних додаткових витрат (тільки завдяки перерозподілу та більш точному внесенню добрив).
2) Екологічні чинники. Зменшення рівня хімізації землеробства за одночасного підвищення ефективності господарювання означає більш повне використання засобів хімізації та обмеження їхньої міграції за межі верхнього шару ґрунту. Це відіб’ється на зменшенні забруднення ґрунтів, літо-, атмо-, гідро- та біосфери загалом.
3) Охороно-оздоровчі чинники. Продукція стає чистішою від хімікатів, що впливає на стан здоров’я споживачів, викликає так званий ефект природнього оздоровлення (їжа, яка має лікувати, а не тихо «вбивати»).
4) Соціальні та суспільні чинники. Впровадження «цифрових» технологій сприятиме підвищенню привабливості праці в агросфері, поступово перетворить агронома на сучасного менеджера, підвищить рівень економічної
культури й екологічної свідомості в сільській місцевості.
Отже, точне землеробство – це ресурсозбережувальна, ґрунтозахисна, інноваційна та конкурентоздатна технологія, яка сприятиме структурно-технологічній перебудові агросектору та нарощуванню економічного потенціалу України.[4].
Поступово цифрові технології проникають в сільське господарство, допомагаючи оптимізувати і спростити багато виробничих процесів, підвищити прибутковість і рентабельність бізнесу.
Список використаних джерел:
1. Аграрные диалоги... Как инновации переворачивают образование вверх ногами. URL: http://agroportal.ua/
publishing/agrarnye-dialogi/agrarnye-dialogi-kak-perevernut-
obrazovanie-vverkh-nogami/# (дата звернення: 01.11.2020).
2. Ласло О. О. Впровадження технологій точного землеробства в Україні. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2011. № 1. С. 49-50.
3. Руденко М. В. Вплив цифровізації на розвиток агросфери. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 2019. с. 127–129.
4. Шабатура Т.С. Перспективи розвитку аграрного сектору економіки України в контексті цифрових технологій. URL: http://pev.kpu.zp.ua/journals/2019/3_14_uk/23.pdf.
5. Як ІТ врятує агросектор. Agronews : головні аграрні новини. URL: https://agronews.ua/node/87784 (дата звернення: 09.02.2018).
|