Державний борг є важливою складовою фінансової системи. Він виступає дієвим інструментом у механізмі макроекономічного регулювання, забезпечення додатковими ресурсами і засобом реалізації економічної стратегії держави. Управління та обслуговування державного боргу є важливим завданням економічної, боргової політики, умовою стабільності її фінансової системи, особливо в сучасному періоді розвитку України. Граничний обсяг державного і гарантованого державою боргу, граничний обсяг державних гарантій визначаються на кожен рік законом про Державний бюджет України [1].
Відповідно до Бюджетного кодексу України, загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України. Це положення не застосовується у випадках: введення воєнного або надзвичайного стану в Україні (в окремих її місцевостях), або проведення на території України антитерористичної операції [1].
Основними причинами виникнення державного боргу України є: постійний дефіцит державного бюджету, перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів, залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти.
В 2020 році в Україні рівнь боргу до ВВП становив 60,8%. Таким чином, сам борг не є шкідливим і небезпечним для держави та суспільства. Важливим є не тільки розмір боргу щодо ВВП, але і його структура, вартість залучення та механізм використання. Протягом 2016-2020 років усі показники державного та гарантованого державою боргу демонстрували стійку тенденцію до зростання у гривні та валюті. У гривневому еквіваленті загальний борг за період з 2016 по 2021 роки зріс на 38%. За період з 2013 по 2021 рр. борг України зріс майже в 4 рази. Тенденція до зниження спостерігалася лише у 2019 році.
Таблиця 1. Показники державного та гарантованого державою боргу України
З 2014 року боргове навантаження перевищувало встановлену межу в 60% ВВП, досягнувши піку в 81% у 2016 році. Це пов'язано з тим, що темпи зростання боргу перевищують темпи зростання ВВП. Основна причина зростання боргу України (а саме зовнішнього) у цей період пов’язана зі стрімкою девальвацією гривні, що припала на 2014 та 2015 роки. Також у цей період НБУ пояснював зростання боргу нарощуванням запозичень в секторі держуправління на 3,7% (1,29 млрд. дол. США) – до 35,89 млрд. дол. США, а також самим Нацбанком, на 13,2% до 6,57 млрд. дол. США.
Починаючи з 2017 р. почалося економічне зростання та стабілізація боргу. У 2020 році зростання боргу знову випередить ВВП, причиною цього є стала криза, спричинена поширенням COVID-19. Зростання бюджетного дефіциту загострило необхідність здійснення державних запозичень. Несприятлива політична ситуація у країні вплинула на відносини із міжнародними фінансовими організаціями, а також обмежений доступ до зовнішніх ринків призвели до рекордного продажу короткострокових та середньострокових ОВДП у 4 кварталі поточного року, який у грошовому еквіваленті склав 73 млрд грн [3]. Але в 2021 борг знизився з 60,8% до 48,9% ВВП.
Аналізуючи структуру державного боргу України протягом 2016–2021 років, можемо спостерігати, що зовнішній борг складає основу державного боргу України (табл. 2). Проблема зростання боргового навантаження країни обумовлена стрімким зростанням зовнішньої складової державного боргу, яка в результаті спричиняє зростання валютних витрат з обслуговування боргових зобов’язань та створює додаткові загрози для девальвації національної грошової одиниці [4]. При здійсненні зовнішніх запозичень перевага віддається борговим цінним паперам, облігаціям зовнішньої державної позики, та кредитним угодам.
Таблиця 2. Структура державного та гарантованого державою боргу України
Станом на 31 грудня 2021 року державний та гарантований державою борг України становив 2 672,02 млрд грн або 97,95 млрд дол. США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг – 1 560,42 млрд грн (58,40% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 57,20 млрд дол. США; державний та гарантований державою внутрішній борг – 1 111,60 млрд грн (41,60%) або 40,75 млрд дол. США [1]. Внутрішній борг, як правило, є більш вигідним і менш небезпечним, ніж зовнішній. Оскільки сплата відсотків за внутрішнім боргом залишається в межах своєї країни та в умовах помірних відсоткових ставок він не є тягарем у майбутньому [5].
Найбільший обсяг кредитування серед міжнародних фінансових організацій Уряд України отримує від Міжнародного банку реконструкції та розвитку, а саме 149,66 млрд. грн. (11,88% зовнішньої заборгованості). Значні обсяги фінансування країна отримала також від Європейського Співтовариства, а саме 132,36 млрд. грн. (10,51% зовнішньої заборгованості). Третім найбільшим кредитором є Міжнародний Валютний Фонд, борг перед яким ставить 119,57 млрд. грн. (9,50% зовнішнього боргу) [1]. Сьогодні зовнішні позики держави спрямовані переважно на покриття бюджетного дефіциту та погашення попередньої заборгованості, що призводить до збільшення боргового тягаря та погіршення добробуту населення.
Наразі в Україні впроваджується новий підхід до управління державними запозиченнями, а саме - створення Агентства з управління державним боргом України, відповідну постанову ухвалено у лютому 2020 р. [6]. Створення боргового агентства є однією з умов реалізації Стратегії управління державним боргом. Моделі управління державним боргом через спеціалізовані державні органи функціонують у країнах Європейського союзу, зокрема Австрії, Бельгії, Нідерландах, Німеччині, Швеції, і забезпечують позитивні результати в управління державним боргом [7]. За рахунок вдосконалення боргової політики держави, формування нових підходів до управління державним боргом, поступового наближення боргового навантаження до економічно безпечного рівня з часом очікується скорочення боргу та оздоровлення економіки України.
Список використаних джерел:
1. Міністерство фінансів України. Державний борг та гарантований державою борг. URL: https://mof.gov.ua/uk/derzhavnij-borg-ta-garantovanij-derzhavju-borg.
2. Бондарук Т. Г., Бондарчук О.С., Мельничук Н.Ю. Державний борг України та видатки бюджету на його обслуговування // Статистика України. 2018. № 1. С. 30–39.
3. Офіційний сайт міністерства фінансів України. ОЗДП. URL: https://www.mof.gov.ua/uk/ozdp.
4. Батракова, Т., Денисенко А. Структура, динаміка та сучасні тенденції зовнішньої державної заборгованості України. Економіка та суспільство.2021. №26. URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-17.
5. Карапетян О.В. Управління державним зовнішнім боргом: методологія оцінки боргової стійкості // Наука молода. 2008. №10. С. 101-109.
6. Дем'янчук М.А., Коба О.С. Дослідження впливу державного боргу і дефіциту бюджету на національну економіку // Фінансові аспекти розвитку держави, регіону та суб'єктів господарювання: сучасний стан та перспективи. Одеса, 2016.
7. Омеляненко М.О. Модернізація політики управління державним боргом України. URL: http://www.investplan.com.ua/ ?op=1&z=5867&i=8
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter