Досягнення Цілей сталого розвитку до 2030 року потребує значного обсягу інвестиційних ресурсів. Згідно даних ЮНКТАД ця цифра становить понад 2,5 трлн. дол. щорічно [1]. Однак криза COVID-19 внесла свої корективи та поставила під питання виконання Плану 2030 року. За даними Світового банку криза призведе до скорочення світового рівня ВВП на 5% [2], що в свою чергу негативно відіб’ється на зростанні економічного розвитку.
За різними оцінками для економічного зростання інвестиційна забезпеченість має складати 27%-35% ВВП. До прикладу рівень ВВП в Україні за 2020 рік складав 159,549 млрд. дол США, а валові заощадження складають 12% , що явно не забезпечить економічне процвітання. При цьому світовий рівень ВВП - 84,717 трлн. дол.США з валовими заощадженнями в 26%. Найбільший показник ВВП в 20,894 трлн. дол. США мають Сполучені Штати Америки та в 14,722 трлн. дол. США Китай з валовими заощадженнями в 19% та 45% відповідно [3]. Тому для акумуляції та подальшого моделювання стратегій забезпечення економічного росту та забезпечення Цілей сталого розвитку є потреба в розгляді інвестиційного процесу первинної ланки (заощадження).
Згідно отриманої та проаналізованої інформації можна стверджувати про вплив заощаджень не лише на мікрозабезпеченість потреб самих домогосподарств, а й на макророзвиток економічної сталості. Для розуміння стану заощаджень в Україні розглянемо таблицю 2.
Таблиця 2
Сукупні доходи, витрати та заощадження населення України за 2015 -2020 рр.
Джерело: складено автором за даними [4].
Як бачимо на даний час спостерігається негативний скринінг обумовлений низкою причин. Зокрема: нестабільною політико-економічною ситуацією викликаною військовими діями на Сході країни; недовірою до фінансово-банківського сектору - як результат приховування реальних доходів; негативними наслідками кризи Covid-19.
Для досягнення економічного зростання національної економіки та ефективному функціонуванні її на «сталому» рівні, потрібно стимулювати трансформацію заощаджень в інвестиції, знизивши рівень інвестиційних ризиків та підвищити роль фінансових ринків та посередників. Та нажаль як бачимо в Україні майже відсутня державна політика щодо акумуляції заощаджень домогосподарств та трансформація їх в інвестиції для подальшого економічного зростання. Саме держава має взяти на себе роль «провідника» на шляху до сталого розвитку в розрізі інвестування. Тому доцільним є розгляд задач та шляхів їх вирішення державним сектором для акумуляції заощаджень домогосподарств представлена в таблиці 3.
Таблиця 3
Проблематика акумуляції заощаджень домогосподарств та шляхи її вирішення на рівні держави.
Джерело: складено автором на основі [5].
Окреслені задачі є чи не найголовнішими для акумуляції заощаджень та подолання бар’єру недовіри господарств до держави в фінансовому секторі. Це в свою чергу дозволить запустити інвестиційний механізм на початковій ланці.
Список використаних джерел:
1. World Investment Report 2021. Investing in sustainable recovery. UNCTAD. 2021. URL: https://unctad.org/webflyer/world-investment-report-2021.
2. World Bank. 2021. URL: http://dx.doi.org/ 10.1596 / 978-1-4648-1553-9 .
3. World Bank. 2021. URL: https://data.worldbank.org/indicator/NY.GNS.ICTR.ZS?end=2020&start=1960&view=chart
4. Державна служба статистики України. 2022. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.
5. Задоя О. А. Державне регулювання трансформації заощаджень в інвестиції: дис. … канд. екон. наук:08.00.03. ВНЗ «Університет ім.А.Нобеля». Дніпро, 2018. 213 с. URL: https://duan.edu.ua/images/head/Science/UA/Academic_Council/D_08_120_0/22048.pdf
_________________
Науковий керівник: Макаренко Інна Олександрівна д.е.н., доцент, Сумський Державний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter