В Україні сформовано національну модель регуляторно-організаційного забезпечення нефінансового звітування визначених типів підприємств в частині складання та оприлюднення звітів про управління. На рівні із зазначеною формою звітування, як показує практика вітчизняних підприємств в країні також сформовано неформальний інститут складання добровільних нефінансових звітів, найбільш поширеними формами яких є інтегрована звітність, звітність зі сталого розвитку, екологічні та соціальні звіти [1]. При складанні згаданих звітів підприємства керуються положеннями загальновизнаних міжнародних рекомендацій (GRI, GCI). Разом із тим необхідним є подальше удосконалення існуючої моделі регуляторно-організаційного забезпечення нефінансового звітування через розроблення документу, спрямованого на надання допомоги підприємствам, організаціям та іншим юридичним особам усіх форм власності (крім банків, бюджетних установ, мікропідприємств та малих підприємств) при складанні ними звіту про управління. Враховуючи рекомендаційний характер та добровільний формат застосування положень такого документу, форматом для згаданих рекомендацій може бути обрано документ «керівні настанови». Аналіз існуючої нормопроектувальної техніки в Україні показав, що термін «настанова» може бути визначений як: «нормативний документ, що рекомендує практичні прийоми чи методи» [2]. Практичним прикладом створення документу рекомендаційного характеру у форматі керівних настанов можуть слугувати Керівні настанови щодо розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників, розроблені Державною службою фінансового моніторингу України.
Проект документу «Керівні настанови щодо складання звіту про управління» повинен містити рекомендації щодо принципів, змісту та порядку складання звіту про управління, переліку показників, які охоплюють економічні, екологічні, соціальні та управлінські аспекти діяльності підприємств, з опорою на існуючі рекомендації міжнародних документів. Разом із тим, відповіддю на проблеми невизначеності функціонування підприємств в умовах зовнішніх викликів непереборного характеру, зокрема військової агресії проти України, стане включення до розробленого проекту орієнтовного переліку показників, що відображають її вплив на діяльність суб’єктів звітування.
Очікуваний результат від запровадження проекту Керівних настанов щодо складання звіту про управління полягає у можливості надати допомогу підприємствам щодо розкриття високоякісної фінансової та нефінансової інформації різним групам стейкхолдерів, зокрема власникам, інвесторам, кредиторам, бізнес-партнерам, робітникам та державним органам [3].
Наступним напрямом удосконалення чинної моделі регуляторно-організаційного забезпечення нефінансового звітування є розбудова механізму збору та консолідації даних нефінансових звітів підприємств через створення національного репозитарію відповідних звітів підприємств.
Краща світова практика функціонування глобальних та національних репозитаріїв нефінансових звітів демонструє такий алгоритм збору даних в умовах застосування електронного формату подання звітності:
1) створення реєстру даних у вигляді репозитарію;
2) визначення координатора репозитарію на законодавчому рівні;
3) збір та агрегування даних нефінансових звітів підприємств;
4) розроблення організаційно-методичного забезпечення подання звітності до репозитарію (створення таксономії нефінансової звітності в контексті застосування електронного формату XBRL; алгоритм перевірки даних за формальними ознаками відповідності звітності чинному законодавству).
Напрямами використання даних репозитарію є:
- оцінка стану дотримання підприємствами норм законодавства в частині складання звіту про управління (контроль за своєчасністю подання звітів);
- агрегування даних за галузями діяльності підприємств;
- формування Добровільних національних оглядів країни щодо досягнення Цілей сталого розвитку (далі – ЦСР) в частині оцінки внеску підприємств.
Застосування наведених пропозицій щодо удосконалення чинної регуляторно-організаційної моделі нефінансового звітування в Україні дозволить підвищити рівень прозорості діяльності підприємств в частині поширення інформації про корпоративну соціальну відповідальність; посилити цінність звітів про управління та інших форм добровільної нефінансової звітності як джерел даних про досягнення ЦСР.
Список використаних джерел:
1. Олійник Я. В. Практика нефінансової звітності підприємств добувної галузі України / Я. В. Олійник, М. В. Кучерява, А. Г. Зінченко , Л. П. Коритник // Наукові праці НДФІ. - 2020. - № 4. - C. 95-105.
2. ДСТУ 1.1:2015 «Стандартизація та суміжні види діяльності. Словник термінів». URL: https://quality.nuph.edu.ua/wp-content/uploads/2017/11/dstu_1_1_2015.pdf (дата звернення: 24.03.2022).
3. Єфименко Т. І. Практичний коментар щодо складання звіту про управління та розкриття впливу пандемії COVID-19 / Т. І. Єфименко, Л. Г. Ловінська, Я. В. Олійник, М. В. Кучерява // Фінанси України. - 2021. - № 6. - C. 7-28.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter