Підвищення якості професійно-практичної підготовки серед фахівців усіх сфер діяльність є провідною умовою соціально-економічного розвитку країни. Результативність освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти та коледжах визначається компетентністю учителя. Розглядаючи екологію як інтегрований освітній компонент, необхідно підкреслити особливу роль вчителя в екологічній освіті та екологічному вихованні майбутніх поколінь, а також важливість рівня підвищення професійно-педагогічної екологічної підготовленості. Саме тому питання про основні напрями організації процесу формування екологічних компетентностей здобувачів природничих спеціальностей у педагогічному закладі вищої освіти є актуальною [1; 4].
Концепція конструювання системи екологічної підготовки майбутніх учителів природничих спеціальностей у педагогічних закладах вищої освіти ґрунтується на таких ідеях:
• Ідея безперервної екологічної освіти, забезпечує розвиток особистості в освітньому просторі протягом всього життя, підвищення екологічної освіченості, вихованості, професійної компетентності, кваліфікованості, конкурентоспроможності. Її реалізація виявляється у системі багаторівневої освіти, у наступності освітніх структур, у багатопрофільності та взаємодоповнюваності структур освіти на національному, регіональному та внутрішньо-вузівському рівнях [2].
• Ідея реалізації особистісно-орієнтованого та компетентнісного підходів як шлях до розвитку особистості майбутніх педагогів, що дозволяє створити сприятливе освітнє середовище на цінностях взаєморозуміння, спілкування, мотивації, співпраці, співтворчості, самопрезентації та, сприятиме оволодінню процесом своєї освіти як змістом власної майбутньої професії. Метою наведених підходів до навчання є безпосереднє залучення кожного здобувача в освітній процес; розвиток творчих здібностей до отримання нового досвіду; заміна «авторитарних» відносин між здобувачем і викладачем «партнерськими», які підвищують ефективність навчання [3].
Ідея інтерактивного навчання дає можливість вибору найбільш оптимальних методів навчання та викладання, заснованих на вимогах відповідних освітніх компонентів, які будуть відповідати найвищим стандартам якості для здобувачів і викладачів.
Ідея взаємозв’язку екологічної та педагогічної підготовки, яка забезпечить можливість безперервного освітнього поступу здобувачів у професійному оволодінні базовою предметною областю та розвитку спеціальної професійної компетентності – екологічної.
Основними педагогічними закономірностями, що забезпечують теоретичний базис концепції, є:
– взаємозв’язок сталого розвитку системи «людина–суспільство–діяльність», що відображає якісно нові вимоги до професійно-педагогічної освіти;
– взаємозв’язок розвитку системи «людина–суспільство–природа», що висуває нові вимоги до розвитку екологічної освіти;
– інтеграція природничо-соціальних знань у змісті екологічної освіти та взаємозв’язок наук про освіту у професійній підготовці.
Чинники розвитку та вдосконалення системи екологічної освіти визначаються вирішенням протиріч між рівнем розвитку теорії та практики педагогічної освіти та ступенем їх освоєння в процесі екологічної освіти та професійної підготовки здобувачів.
Методологічними положеннями концепції системи екологічної підготовки майбутніх учителів природничих спеціальностей:
⁕ система екологічної підготовки є дидактичною інтегративно-диференційованою системою з ознаками фундаментальності, універсальності, адаптивності, що виражаються у можливості її використання у педагогічних вузах;
⁕ функціонування та розвиток системи екологічної підготовки базуються на педагогічних закономірностях та принципах, передбачають стійкість взаємозв’язків всіх її складових при зовнішніх і внутрішніх умовах, що змінюються, і зміні функцій системи в ході її вдосконалення при незмінних зовнішніх умовах.
Формування екологічних компетентностей здобувачів реалізується шляхом
підвищення умов ефективності професійно-педагогічної екологічної підготовки, а саме:
- усвідомлення важливості екологічної освіти як умови для соціально-економічний розвиток країни;
- екологізація освітнього процесу шляхом оновлення освітніх програм;
- розробка нових навчально-методичних продуктів;
- контекстне навчання, творчі підходи, інноваційні технології навчання - модульного, комунікативно-розвиваючого, інтерактивного, проблемного, проектного, STEM, комп’ютерного, які забезпечують трансформацію навчальної діяльності студента у професійну діяльність фахівця, а також є ключем до освоєння інформаційного змісту навчального матеріалу. Використання зручних та доступних для здобувачів форм та методів навчання та викладання, основою яких є інтерактивність, мобільність та наставництво сприяють розвитку творчої навчально-пізнавальної діяльності здобувачів та розвитку продуктивного мислення.
Результативність екологічної освіти розглядається у професійно-педагогічних екологічних компетентностях здобувачів, змістом яких забезпечується наступне: розкриття зміни характеру взаємодії людини і природи; розуміти основні екологічні закони, правила та принципи охорони довкілля та природокористування; розуміти закономірності функціонування живої матерії на різних рівнях її організації, взаємозв’язків біологічних систем з компонентами неживої природи; уміти формувати ефективні комунікаційні стратегії з метою донесення ідей, проблем, рішень та власного досвіду в сфері екології; усвідомлювати відповідальність за ефективність та наслідки реалізації комплексних природоохоронних заходів; брати участь у розробці проектів і практичних рекомендацій щодо збереження довкілля [1; 3; 4].
Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів природничих спеціальностей орієнтована на формування екологічних компетентностей розглядається як соціально важлива риса особистості, яка утворена системою екологічних знань, умінь та навичок моделювання практичної екологічної діяльності. Формування екологічних компетентностей є однією з умов підвищення рівня професійно-практичної підготовки майбутнього учителя природничих спеціальностей, а також важлива структурна складова освітнього процесу закладу вищої освіти. Одним із перспективних шляхів підвищення якості освіти в навчальних закладах є впровадження інноваційних освітніх технологій.
Список використаних джерел:
1. Бойченко С.В., Саєнко Т.В. Екологічна освіта – основа сталого розвитку суспільства. Київ: Університет «Україна». 2013. 502 с.
2. Про концепцію екологічної освіти в Україні. Закон України від 20.12.2001 13/6-19. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v6-19290-01#Text
3. Gall М. Discussion method. The international encyclopedia of teachi ng and teacher education. Oxford, 1988. P.232-237.
4. Stetsula N.O., Pavliukh S.B. To the ecological culture through ecological education Acta Carpatica. Rzeszow : Integracja środowisk naukowych obszaru pogranicza polsko-ukraińsritgo. 2015. Vol. 24. Р. 217–222.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter