В умовах адміністративної реформи питання фінансової незалежності місцевого самоврядування стає все більш актуальним. Під фінансовою незалежністю зазвичай розуміють надання власних джерел доходів, які здебільшого ототожнюються з податками та зборами.
Місцеві податки та збори являють собою невід’ємну частину системи податків і зборів України, із загальними принципами та характеристиками. Проте статус органів місцевого самоврядування та їхні повноваження у сфері оподаткування зумовлюють їх певні особливості в питаннях порядку встановлення податків; порядку їх запровадження; порядку надсилання до бюджету; обов'язковості введення [3].
Місцевим бюджетом, до якого спрямовуються місцеві податки та збори, є бюджет територіальної громади.
Місцеві податки та збори в повному обсязі зараховуються до місцевого бюджету та формують загальний фонд місцевого бюджету, збалансовують дохідну частину бюджету та забезпечують першочергові потреби місцевого бюджету громади.
Кошти з їх надходжень забезпечують функціонування установ, спрямовуються на благоустрій територій громад, програми соціально-економічного розвитку.
Мета державного регулювання місцевих податків і зборів [1]:
- упорядкувати механізм їх сплати відповідно з чинним законодавством;
- встановити доцільні та обґрунтовані розміри ставок;
- визначити порядок нарахування та строки сплати;
- забезпечити додаткові надходження;
- зменшити податкове навантаження на окремі категорії громадян;
- удосконалити систему оподаткування.
Процедура регулювання місцевих податків і зборів розділена на два етапи – загальнодержавний та місцевий. Держава на першому етапі визначає перелік податків, необхідні елементи їх правової структури, надає органам місцевого самоврядування повноваження вводити їх.
Органи місцевого самоврядування надалі здійснюють надані державою повноваження, встановлюючи та регулюючи механізми податків і зборів, а також введення їх у дію відповідно до пунктів 12.3 та 12.4 cтатті 12 Податкового кодексу України.
Органи самоврядування повинні встановити ставки місцевих податків і зборів у межах ставок, встановлених Податковим кодексом, визначити перелік податкових агентів відповідно до статті 268 Податкового кодексу, прийняти рішення про зміну ставок, об’єкти оподаткування, порядок стягнення або надання податкових пільг.
Висновки
Місцеві податки є одним із ефективних механізмів нарощування фінансової спроможності органів місцевого самоврядування та відносяться до джерел соціально-економічного розвитку території.
Правове регулювання місцевих податків визначає їх особливе значення у забезпеченні належного розвитку територій, задоволенні потреб населення на цих територіях.
Список використаних джерел:
1. Вікторчук М. В. Адміністративно-правове регулювання місцевих податків і зборів в Україні в умовах євроінтеграції : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Харків, 2016. 18 с.
2. Скоробагач В. І. Правове регулювання місцевих податків і зборів: дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.07. Харків, 2015. 207 с.
3. Хомутиннік В. Ю. Загальні засади встановлення податків та зборів : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Харків, 2015. 193 с.
|