Для проведення діагностики готовності студентів до здійснення ділової взаємодії на суб’єктній основі відносин між учасниками освітнього процесу закладу передвищої освіти та специфічних особливостей підготовки майбутніх фахівців можна обрати відповідні критерії й показники [1, с. 26-34] :
– характер прояву студентами пізнавальної активності в навчальній роботі: стійка; ситуативна; майже не виражена;
– рівень сформованості комунікативних умінь студентів: високий (завжди сприймає й адекватно інтерпретує сигнали від партнерів по комунікації, адекватно використовує вербальні й невербальні засоби спілкування); достатній (у цілому спроможний організовувати комунікацію з іншими людьми, але не завжди адекватно сприймає вербальні й невербальні сигнали від своїх партнерів; низький (не вміє спілкуватися з людьми, іноді проявляє на їх адресу грубощі й неповагу);
– рівень сформованості знань, необхідних для розвитку суб’єктності студента: високий (знання ґрунтовні, характеризуються повнотою й системністю); достатній (знання характеризуються недостатньою повнотою й системністю); низький (знання розрізнені, неповні);
– рівень сформованості рефлексивних умінь: високий (систематично проводить самопізнання, самоаналіз своїх психічних проявів і станів, самоконтроль процесу діяльності); достатній (періодично проводить самопізнання, самоаналіз своїх психічних проявів і станів, самоконтроль процесу діяльності, але не завжди адекватно оцінює її результати); низький (не здійснює самопізнання, самоаналіз своїх психічних проявів і станів, не контролює процес свої діяльності, не вміє правильно оцінювати її результати);
– характер сформованості особистісних якостей, необхідних для розвитку суб’єктності студента: стійкий; ситуативний; майже не виявляється.
На підставі визначених критеріїв і показників можна виокремити три рівні готовності майбутніх фахівців до здійснення ділової взаємодії на суб’єктній основі: високий, достатній, низький [3, с. 29-33].
Так, високий рівень цієї готовності у студентів засвідчить, що вони проявляють стійку пізнавальну активність у навчальній роботі, спроможні організовувати взаємодію з іншими її учасниками на основі прояву поваги до думок і почуттів іншої людини, практично завжди стримують негативні реакції на думки опонентів, сприймають й правильно інтерпретують їхні сигнали в комунікативному процесі, можуть за зовнішніми ознаками виявити характер переживань і психологічний стан людини, демонструють їй розуміння, співпереживання й співчуття, адекватно використовують вербальні й невербальні засоби спілкування, чітко висловлюють свою позицію з тієї чи іншої проблеми та знаходять переконливі аргументи на її користь, демонструють ґрунтовні, повні й системні знання, необхідні для розвитку суб’єктності особистості, систематично проводять самопізнання, самоаналіз своїх психічних проявів і станів, самоконтроль процесу діяльності, характеризуються сформованістю таких особистісних якостей, як самостійність, цілеспрямованість, ініціативність, самокритичність, наполегливість, відповідальність.
Про середній рівень готовності майбутніх фахівців до здійснення ділової взаємодії на суб’єктній основі можна говорити в тому випадку, коли вони ситуативно проявляють пізнавальну активність в навчальній роботі, в цілому спроможні організовувати комунікацію з іншими людьми на основі прояву поваги до їхніх думок і почуттів, але не завжди адекватно сприймають вербальні й невербальні сигнали від своїх партнерів, в деяких випадках не стримують негативні реакції на думки опонентів, не завжди чітко висловлюють свою позицію з тієї чи іншої проблеми та знаходять переконливі аргументи на її користь, їхні знання про розвиток суб’єктності особистості характеризуються недостатньою повнотою й системністю, вони періодично здійснюють самопізнання, самоаналіз своїх психічних проявів і станів, самоконтроль процесу діяльності, причому не завжди адекватно оцінюючи її результати, вказані особистісні якості проявляють епізодично.
Низький рівень готовності майбутніх фахівців до здійснення ділової взаємодії на суб’єктній основі характеризувався тим, що студенти практично не проявляють пізнавальну активність у навчальній роботі, не вміють спілкуватися з людьми, нерідко проявляють на їхню адресу грубощі й неповагу, не спроможні правильно інтерпретувати отримані від партнерів по комунікації вербальні й невербальні сигнали, нездатні за зовнішніми ознаками визначити характер переживань і психологічний стан людини, чітко висловити свою позицію з тієї чи іншої проблеми та знайти переконливі аргументи на її користь, мають неповні й розрізнені знання про розвиток суб’єктності особистості, практично не здійснюють самопізнання, самоаналіз своїх психічних проявів і станів, самоконтроль діяльності, не вміють правильно оцінити її результати, в них практично не проявляються визначені вище особистісні якості (самостійність, цілеспрямованість, ініціативність, самокритичність, наполегливість, відповідальність).
Організація формування суб’єктних відносин у процесі підготовки майбутніх фахівців включає констатувальний, формувальний і контрольний етапи[5, с. 112-121]. На констатувальному етапі вирішуються такі завдання: визначити характер прояву пізнавальної активності в навчальній роботі; діагностика рівня сформованості комунікативних умінь; встановлення вихідного стану сформованості в майбутніх фахівців знань, необхідних для розвитку суб’єктності особистості; визначення вихідного рівня сформованості у студентів рефлексивних умінь; аналіз характеру сформованості особистісних якостей, необхідних для розвитку суб’єктності особистості; визначення загального рівня готовності студентів до ділової взаємодії на суб’єктній основі.
Метою формувального етапу є перевірка визначених педагогічних умов формування суб’єктних відносин у фаховій підготовці майбутніх фахівців у закладі передвищої освіти. На основі аналізу навчальних програм і планів відбувається процес вивчення студентами фахових дисциплін.
Під час проведення контрольного етапу відбувається зіставлення динаміки змін. Для визначення достовірності отриманих результатів використовують методи математичної статистики та якісного аналізу одержаних даних.
Список використаних джерел:
1. Дзюблюк О. Особливості підготовки фахівців банківського профілю у системі вищої економічної освіти / О. Дзюблюк, Р. Михайлюк // Вища школа. – 2009. – №10. – с. 26-34.
2. Колбіна Т. В. Формування міжкультурної комунікації майбутніх економістів: монографія / Т. В. Колбіна – Х.: ВД «Інжек», 2008. – 392 с.
3. Лебедик Леся. Вимірники педагогічної компетентності викладачів закладів вищої і передвищої освіти / Леся Лебедик // Імідж сучасного педагога. – 2020. – № 1 (190). – с. 29-33. http://isp.poippo.pl.ua/article/view/194075
4. Прокопенко І. Ф. Педагогічні технології: навч. посібник / І. Ф. Прокопенко, В. І. Євдокімов АПН України, Хар. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди.: Колегіум, 2005 – 224 с.
5. Стрельніков В. Ю. Дослідження розвитку суб’єктності студента в процесі професійної підготовки / В. Ю. Стрельніков // Педагогічний процес : теорія і практика. Зб. наук. пр. – 2004. – № 4. – с. 112-121.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter