Сучасні теорії управління розглядають комунікації як найважливішу умову виникнення та існування організацій, як основу розвитку соціальних систем. [1]
Комунікативна взаємодія, взаємне прийняття ролей, досягнення згоди і розуміння створюють організаційну структуру, можливість кооперації і управління. Комунікація забезпечує реалізацію всіх основних функцій управління - планування, організації, керівництва та контролю. Ефективні комунікації сприяють підвищенню показників діяльності організації та рівня задоволеності працівників роботою, формування почуття причетності до роботи компанії. Менеджер значну частину свого часу витрачає на спілкування, збір, обробку та передачу інформації. За деякими даними, керівник вищої ланки до 70% робочого часу витрачає на виконання інформаційних ролей і комунікаційних функцій. [2, c. 53]
Відомий американський дослідник менеджменту Г. Мінцберг, вивчивши, що в дійсності роблять менеджери, виділив 10 управлінських ролей, які згрупував у три сфери: міжособистісна (охоплює зв'язки, які менеджер має з іншими людьми), інформаційна (менеджер збирає, поширює і передає інформацію) і управлінська (менеджер виступає як особа, яка приймає рішення, як ініціатор змін, розподільник ресурсів і організатор переговорів). Половина з цих ролей - сполучна ланка, приймач інформації, розповсюджувач інформації, представник і ведучий переговорів - пов'язана безпосередньо з виконанням комунікаційних функцій. [3, c. 119]
Термін «комунікація» використовується багатьма науками, і частіше за все мається на увазі спілкування, передачу інформації від людини до людини, що здійснюється головним чином за допомогою мови. Елементарна схема комунікації, передбачає наявність не менше трьох учасників: суб'єкт, який передає інформацію (комунікатор); об'єкт, який потрібно передати (повідомлення); суб'єкт, який приймає інформацію (реципієнт).
«Ідеальна система комунікації така, - на думку американських фахівців Е. Роджерса і Р. Агарвал-Роджерс, - при якій потоки повідомлень, принаймні, частково обмежені і її структура така, що інформація досягає тих і тільки тих, кому вона найбільш необхідна». [4, c. 98]
Налагодження ефективних інформаційних потоків в організації передбачає вирішення чотирьох проблем: а) інформаційне навантаження, б) спотворення та втрата інформації, в) брак інформації в каналах негативного зворотного зв'язку, г) низька швидкість інформаційних потоків.
Інформація, що передається передавачем приймачеві, проходить через чотири фільтри: фізичний, семантичний, аксіологічний та прагматичний. Результати дослідження показують, що необхідна службова інформація не завжди доводиться до адресата. Інформаційні «перебої» виникають найчастіше через надмірно великий обсяг вхідної інформації, недбалого ставлення до процесу передачі інформації, а також через нечітке розуміння того, яка саме інформація потрібна з боку керівника.
Успішній комунікативній взаємодії заважають також бар'єри комунікації. Їх аналіз дозволив провести таку класифікацію:
а) перцептивно-інтерпретаційні бар'єри: «презумпція взаємності», «припущення про подібність», «негативна асиметрія початкової самооцінки», «внутрішньогруповий фаворитизм», ігнорування інформаційної цінності, статусні помилки, схильність на користь свого Я, хибна унікальність, самовпевненість.
б) семантичні бар'єри: погано сформульоване повідомлення, відмінність інтерпретації символів, фальсифікаційні помилки;
в) інструментальні бар'єри: невербальні перепони, режимні, фізичні бар'єри;
г) емоційні бар'єри: передчасна оцінка, емоційна несумісність;
д) процесуальні бар'єри: невміння слухати, втрати інформації в комунікативних циклах.
Одна з важливих проблем комунікативної взаємодії в організації - проблема підвищення комунікативної компетентності керівників організацій. Комунікативна компетентність визначається як уміння встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. Вона забезпечується відповідними здібностями, якостями.
Методи оптимізації інформаційних потоків спрямовані на: усунення (зменшення) інформаційних перевантажень; усунення інформаційних втрат та спотворень; усунення нестачі інформації в каналах негативного зворотного зв'язку; підвищення швидкості інформаційних потоків. Методи подолання бар'єрів комунікації спрямовані на: смислову оптимізацію; перцептивну оптимізацію; емоційну оптимізацію; інструментальну оптимізацію та процесуальну оптимізацію.
Таким чином, існує необхідність аналізувати та вдосконалювати сферу управління комунікаціями в організаціях, підвищувати комунікативні компетенції персоналу.
Список використаних джерел:
1. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. - М.: Дело, 1996. - 690 с.
2. Ньюстром Дж. В. Организационное поведение / Дж. В. Ньюстром, К. Дэвис. - СПб.: Питер, 2000. - 448 с.
3. Саймон, Г.А. Менеджмент организации / Г.А. Саймон, Д.У. Смитбург, В. Томпсон. — М.: Экономика, 1999. - 368 с.
4. Роджерс Э. Коммуникация в организациях / Э. Роджерс, Р. Агарвала-Роджерс. -М.: Изд-во Экономика, 1980. — 320 с.
___________________
Науковий керівник: Грись Антоніна Михайлівна, доктор психологічних наук, професор кафедри психології, ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter