Глибока і затяжна економічна криза 1929-1933 рр. різко перервала тривалий період економічного процвітання, спровокувавши масове банкрутство, безробіття, зниження національного доходу та рівня життя населення, а існуючі на той час постулати стимулювання економічного розвитку виявилися недієвими [1, с. 158]. Це продемонструвалонедієздатність «класичної ринкової економіки»дати пояснення економічним процесам, що відбувалися в суспільстві, та зумовило необхідність перегляду закономірностей економічного зростання.
Як відповідь на потреби того часу сформувалася кейнсіанська теорія економічного зростання (заснована Дж. М. Кейнсом), яка, насамперед, була пов’язана із пошуком механізмів подолання економічної кризи та створення умов для подальшого піднесення.
Дж. М. Кейнс наголошував, що вся економічна теорія потребує кардинального оновлення: необхідно було привести теорію у відповідність з новими економічними реаліями, що характеризують капіталізм ХХ сторіччя. Цей задум він втілив у«Загальній теорії зайнятості, відсотка і грошей» (1936 р.) [2, с. 47]. Його метою став пошук можливостей і механізмів, які б дозволили вивести економіку з кризового стану та покращити загальний соціально-економічний стан економічної системи.
Основні пункти ідей Дж. М. Кейнса полягають у тому, що:
1) ринкова (капіталістична) економіка не має здатності до гнучкого та оперативного саморегулювання. Стандартні умови її функціонування на практиці не забезпечують відсутність безробіття та умов для нарощування обсягу промислового виробництва. Більш того, економіка схильна до значних коливань через вплив на поведінку споживачів психологічних мотивів заощадження та інвестування. Відповідно, ці коливання ведуть до падіння випуску промислової продукції і зростання безробіття, а номінальний рівень заробітної плати не є достатньо гнучким для самостійної адаптації до кон’юнктури ринку [2, c. 153]. Це зі свого боку, потребує державного втручання;
2) економічне зростання можливе за умови переходу від вільної ринкової до змішаної економіки, де державна політика виступає інструментом, здатним врегульовувати макроекономічні коливання фінансовими (бюджетно-податковими та грошово-кредитними) важелями –маніпулювання державними доходами і видатками;
3) основним засобом економічного зростання є підвищення сукупного попиту, яке можна досягти шляхом збільшення особистого споживання за рахунок зменшення заощаджень особистих домогосподарств, підвищення інвестиційних витрат промислових виробників та державних витрат. Податки є вирішальним інструментом у стимулюванні розвитку економіки, адже низькиййого рівень призводить до кризових явищ – недостатнього завантаження виробничих потужностей, низьких темпів приросту виробництва або взагалі його простоїв, зростання безробіття та економічної кризи. Проте достатній попит можливий, коли дві його складові – споживання та інвестиції – урівноважені та досягають певного рівня.
4) фіскальна політика стимулює попит й пропозицію в періоди спаду економічної активності шляхом збільшення державних закупівель і скорочення податків [3, c. 18].
Наукові концепції Дж. М. Кейнса про подолання спаду економіки та стимулювання економічного зростання за рахунок державноговтручаннямають досить актуальне значення, особливо в період виникнення і загострення кризових явищ, оскільки державне регулювання економіки дозволяє: активізувати процеси відновлення національного капіталу, якісного зростання продуктивності праці і ефективності виробництва; підвищити рівень суспільного добробуту, ефективного попиту і якості життя населення, що в сукупності може сприяти створенню реальних передумов для економічного зростання та збільшення національного багатства.
Таким чином, на наш погляд, нині, зважаючи нанизку негативних суспільно-економічних впливів, кейнсіанська концепція може бути трансформована у контексті планово-індикативної антикризової моделі, котра може бути застосована у нинішніх глобальних кризових економічних процесах.
Список використаних джерел:
1. Історія економічних вчень: навчальний посібник / За ред. В.В. Кириленка. Тернопіль: «Економічна думка», 2007. 233 с.
2. Афанасьев М.П. «Общая теория» Дж. М. Кейнса: истоки и будущность (к 75-летию со дня первой публикации). Финансовый журнал Научно-исследовательского финансового института. 2011. № 1. C. 151–156.
3. Белова И.А. Эволюция теоретических основ фискальной политики государства. Вестник Челябинского государственного университета: Экономика. Вып. 29. 2010. № 27 (208). С. 17–20.
4. Барщевський Є. Кейнсіанська парадигма макроекономічного розвитку держави на прикладі подолання рівня безробіття в Німеччині в 1933–1939 рр. Дослідження міжнародної економіки : Зб. наук. пр. К.: ІСЕМВ НАН України, 2011. № 1 (66). С. 178-189.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter