Агресивна, жорстока поведінка підлітків в Україні набула останнім часом масового характеру і вивела це в центр уваги педагогів, психологів, соціальних працівників, працівників правоохоронних органів. Разом з тим, як свідчить аналіз публікацій з проблеми дослідження, на сьогодні ступінь сформованості державної політики стосовно дитячої злочинності та проявів насильства в дитячому середовищі залишається на недостатньому рівні.
Нами було проведено дослідження юридико-психологічних детермінант психологічного насильства в підлітковому середовищі, за результатами якого можна зробити наступні висновки.
Психолого-юридичною характеристикою підліткового віку виступають такі ознаки: відмінності у спілкуванні між хлопчиками та дівчатками підліткового віку, бажання бути членом підліткової групи, готовність до самопізнання, інтимно-особистісний вид спілкування та досить високий рівень навіюваності, хитке бажання вчитися та інші ознаки. Слід зазначити, що саме в підлітковому віці зростає рівень агресії в наслідок зниженої самоповаги під час пережитих життєвих невдач.
Основними юридико-психологічними детермінантами психологічного насильства в підлітковому середовищі виступають: значне послаблення дії моральних норм; низька правова культура населення; «розвинутий» правовий нігілізм та система подвійних стандартів (в залежності від наявності грошових коштів); значна кількість колізійних правових норм; недостатній рівень правової взаємодії між службами охорони прав дітей, освітніми закладами, правоохоронцями, родиною, суспільством; негативний моральний та емоційний клімат у сім’ї, конфліктність та відчуженість батьків від дітей, агресивні стилі виховання дітей; негативне найближче соціальне оточення; об’єднання підлітків в агресивні групи з негативною психологічною атмосферою, де прояви агресивної поведінки стосовно не членів групи схвалюються їх представниками. Слід відмітити і негативний вплив на особу і засобів масової інформації, в яких насильство, вбивства та знущання над людиною займають значне місце.
Проведене емпіричне дослідження показало, що, на жаль, учні та персонал школи, навіть батьки, часто сприймають ситуації психологічного насильства як цілком «нормальні» і навіть неминучі. Зокрема, педагоги схильні помічати переважно ті форми насильства, повз які вже неможливо пройти, заплющуючи очі на складні для ідентифікації явища або на те, де часто почуваються безсилими.
За результатами проведених психодіагностичних методик можна зробити висновки, що серед психологічних особливостей підлітків досліджуваної групи домінують тривожність, невпевненість в собі, сором’язливість, демонстративність, імпульсивність, агресивність, егоїзм, нетерплячість та ін. Відмічається наявність дискомфорту у власній родині (52 % респондентів), причини цьому діти називають різні: непорозуміння, незадоволеність спілкуванням, відсутність бажання витрачати час на дитину, перенос власних недоліків та недосягнень на дитину, виконання домашньої брудної роботи, лайка, фізичні покарання та ін. Просліджується гендерна різниця у агресивних проявах: у хлопчиків перше місце за рівнем виявлення посідає фізична агресія, друге – вербальна, третє – негативізм, четверте – роздратованість, п’яте – непряма агресія. У дівчаток перше місце посідає вербальна агресія, друге – роздратування, третє – фізична агресія, четверте – негативізм, п’яте – непряма агресія. У дівчаток порівняно з хлопчиками меншою мірою виявляються фізична агресія і негативізм, а більшою – непряма агресія та роздратованість. В процесі дослідження форм ворожнечі було виявлено, що рівень підозрілості та образ у дівчаток значно вищий, ніж у їхніх однолітків-хлопчиків.
Звертає на себе увагу показаний респондентами низький рівень почуття провини. На нашу думку, він свідчить про наявність різноспрямованих тенденцій. З одного боку, можна спостерігати тенденцію до реагування агресивними діями на зовнішні подразники, якими виступає середовище, інші підлітки, батьки. У цьому випадку почуття провини саме по собі може стати потужним джерелом агресії щодо них. З іншого ж боку, прояви агресії щодо інших супроводжуються спрямуванням її частини на себе (покарання себе за внутрішню слабкість, за неможливість стриматися, невміння повністю контролювати себе, нездатність знайти спільної мови з оточенням тощо). У цьому разі почуття провини виконує певні позитивні функції (стримування, противаги тощо). Крім того, це може свідчити про певну імпульсивність опитуваних, а з іншого – про те, що вони докладають значних зусиль для самоконтролю. Не виключено, що демонстрація такого рівня почуття провини є бажанням створити позитивне враження про себе. Подібне припущення підтверджується і достатньо високою схильністю до різкості та грубості у разі появи найменших для того підстав.
Такі форми агресивної поведінки, як фізична та непряма агресія не мають великого вираження за результатами тестів, це можна пояснити тим, що підлітки повинні в школі постійно дотримуватись установлених норм поведінки, що в свою чергу змушує їх стримуватись.
Той факт, що самі підлітки відзначають досить високий рівень прояву психологічного насильства, яке здійснюється групою дітей, свідчить про те, що їх об’єднання у групи і функціонування самих груп відбувається без належного контролю з боку дорослих, що сприяє становленню девіантних форм поведінки в соціумі.
У досліджуваних класах учнів виявлені напруження в міжособистісниму спілкуванні дітей, відсутність емоційних взаємин у колективі та його несформованістю, підвищенний рівень вербальної агресивності. Домінуючими формами прояву психологічного насилля в цих колективах є: приниження; образи; використання прізвиськ; навішування ярликів; кривдження; сварки; бойкот.
Основними методами соціально-профілактичної роботи з підлітками можна назвати такі, на наш погляд: соціально-психологічні, спрямовані на внутрішній світ підлітка, які передбачають певну корекцію його системи цінностей і орієнтацій; соціально-педагогічні, які дають можливість підвищити освітній і інтелектуальний рівень підлітка, сформувати адекватну оточуючим його умовам систему ціннісних орієнтацій і уявлень; соціально-правові, що включають в себе заходи, спрямовані на формування правосвідомості підлітків; соціально-економічні, які спрямовані на вирішення проблем матеріального благополуччя особи і сім’ї; соціально-групові, що дозволяють соціальним працівникам й іншим спеціалістам вести роботу з соціальним оточенням підлітків.
Окрім цього, під час реалізації превентивних заходів доцільно керуватися наступними принципами: превентивність, гуманізм, довірча взаємодія, суб’єктивність взаємодії, послідовність у взаєминах, заохочення позитивних змін, розумний компроміс, гнучкість, індивідуальний підхід, системність.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter