В умовах становлення ринкової економіки ставляться нові вимоги до методології та методів економічних досліджень. Існує необхідність детального вивчення стану, механізмів формування та використання виробничого потенціалу сільського господарства, агропродовольчого виробництва та його розвитку на основі інвестиційно-інноваційного підходу, а також врахування дії тіньової економіки, прогнозу ризиків та оцінки рівня економічної відповідальності суб'єктів господарювання [1].
Методологія дослідження стану, умов стабілізації та розвитку продовольчого виробництва в сучасних умовах охоплює методи дослідження, які повинні враховувати вплив зовнішнього і внутрішнього середовища, сукупність елементів системи функціонування галузей, їх специфіку та взаємозв'язок, що дозволяє синтезувати їх і дослідити як єдиний цілісний механізм. Слід зазначити, що головне в методології економічних досліджень — це використання тих методик і методів, за допомогою яких можна найповніше дати характеристику природі певного явища чи процесу у взаємозв'язку з галузевими аспектами і з врахуванням особливостей розвитку галузі [2]. Її метою є оцінка сучасного стану продовольчого виробництва — системи управління та організації ведення галузі, виробничого потенціалу, державної політики та ринкового середовища, а також визначення основних напрямів стабілізації та розвитку агропродовольчого виробництва.
Останні події в українській економіці демонструють хиткість і нестабільність національної продовольчої безпеки, її суттєву залежність від внутрішніх і зовнішніх чинників. Велике значення також має: — формування факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, які напряму чи опо¬середковано впливають на виробничий потенціал та ефективність роботи сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах; — оцінка ефективності господарської діяльності; вивчення досвіду управління трудовими відносинами; визначення рівня загально го та окремих ризиків функціонування агропродовольчого виробництва; — дослідження стану та визначення перспектив розвитку інтеграційних процесів і діяльності агропромислових об'єднань; — планування та розробка прогнозів виробництва продукції на перспективу; — підготовка комплексної програми державної підтримки, фінансування і розвитку агропродовольчого виробництва. Для комплексної оцінки, всебічного аналізу та розробки перспектив розвитку галузі в процесі дослідження необхідно використовувати системний підхід [3], який дозволяє здійснювати аналіз продовольчого забезпечення як цілісної системи, в якій будь-яка зміна окремих складових її елементів веде до зміни всієї виробничо-економічної системи. Такий підхід сприяє адекватному розумінню сукупності властивостей явищ, їх можливих трансформацій і наслідків. Тому зміни в соціально-політичних, економічних та продовольчих системах необхідно розглядати цілісно.
В якості пріоритету розвитку методології комплексної оцінки розвитку продовольчого забезпечення необхідно виділити: використання ширшого набору сучасних методів дослідження; актуалізацію наукового пошуку в галузі інформаційних засад дослідження; обґрунтування мінімально значимих рівнів наукового пошуку; проведення ситуаційних досліджень на противагу поширеному хронологічному підходу[4].
Новими напрямами в економічних дослідженнях є оцінка втрачених можливостей недобору виробництва продукції відносно його потенційної продуктивності, методичні підходи до оцінки тіньової економіки галузевого виробництва, оцінка ризиків, методика оцінки рівня економічної відповідальності суб'єктів господарювання. Точніша характеристика сучасних економічних процесів зростання продовольчого виробництва можлива при умові використання удосконалених методичних підходів до оцінки ефективності діяльності підприємств агропромислового комплексу. Цілісне уявлення про трансформаційні процеси в галузі забезпечує використання в дослідженнях соціологічних методів, оскільки вони стосуються основ економічної діяльності, а саме: мотиваційних факторів, системи управління підприємствами та галуззю в цілому [5]. У нових умовах господарювання виникла гостра необхідність розвитку протизатратного механізму та розробки методологічних засад розрахунку втрат продукції, методів визначення та оцінки тіньової економіки в галузі, які до останнього часу практично не здійснювалась. Цілісність системи функціонування продовольчого забезпечення передбачає, що всі її елементи, незалежно від рівня розвитку та характеристик, повинні сприяти стабілізації виробництва в цілому. На сучасному етапі для продовольчого виробництва головною метою є перехід до поступового стабільного розвитку. У системі виробничих відносин продовольчого виробництва переважають функціонально необхідні економічні взаємозв'язки, без яких система існувати не може [6].
До них, на нашу думку, відносяться: тісна залежність виробничих результатів від комплексу природно-кліматичних, сезонних, екологічних факторів; опосередковані зв'язки системи організації та управління фінансуванням, інвестуванням, капіталовкладеннями; специфіка впливу часового фактору. Тому при недосконалості даних взаємозв'язків виникає потреба у формуванні залежностей та зв'язків, які визначають можливість стабілізації та поступового розвитку як підприємств агропромислового комплексу, так і продовольчого виробництва в цілому.
Література:
1. Власов В.І. Методичні підходи щодо оцінки продовольчої безпеки країни / В.І. Власов, В.П. Саблук // Економіка АПК. — 2009. — № 8. — С. 43—45.
2. Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство / [В.М. Геєць, Т.С. Клебанова, О.І. Черняк та ін.]; за ред. В.М. Гейця. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2006. — 240 с.
3. Гойчук О.І. Продовольча безпека: монографія / О.І. Гойчук. — Житомир: Полісся, 2004. — 348 с.
4. Грушко В.І. Фінансова безпека бізнесу: податковий аспект / В. Грушко, С. Лаптєв, Л. Кошембар. — К.: Університет економіки та права "Крок", 2010. — 256 с.
5. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / [Я.А. Жаліло, Я.Б. Базилюк, Я.В. Белинська та ін.]; за ред. Я.А. Жаліла. — К.: НІСД, 2005. — 388 с.
6. Козаченко Г.В. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: [монографія] / Г.В. Козаченко, В.П. Пономарьов, О.М. Ляшенко. — К.: Лібра, 2003. — 280 с
|