Сприйняття жінкою свого тілесного образу – важлива складова самооцінки. У практичній діяльності психолог часто стикається з проблемою низької чи заниженої самооцінки у жінок.
Загальна психологія та психологія особистості дає розгорнуте тлумачення поняттю «самооцінка». Воно включає комплекс поведінкових, фізичних, соціальних та психологічних проявів особистості, що пов’язані зі самосприйняттям людиною себе в розрізі даних характеристик [2, с. 73]. Не дивлячись на актуальність питання сьогодення, дієвих методів корекції самооцінки не так багато. Існує безліч практикумів, які ставлять за мету покращення «Я-сприйняття», але значимих довгострокових результатів вони не дають.
Якщо самооцінку розглядати як певний стан людини, якою вона себе вбачає, то в процесі корекції важливо покращити самосприйняття людиною самої себе, свого тіла та образу. У свої роботі ми зробили акцент на корекцію незадоволеності жінки своєю зовнішністю. Наслідками вищезазначеного стану можуть бути як незначні коливання настрою, так і серйозні патологічні процеси та психосоматичні порушення. Це можуть бути і негативні зміни харчової поведінки, різноманітні залежності та навіть депресивні стани.
На даний час є певні наукові розробки й практичні навички застосування фотографії та/чи фотографування в психологічній терапії. Терапевтична робота за допомогою фотографій і фотографування висвітлена у працях Дж. Вайзер [1], А. Копитіна, Дж. Платтса [3]. Вони розглядали методичне і практичне застосування фотографії в якості одного із сучасних інструментів психотерапії. А. Копитін і Дж. Платтс фототерапією називають лікувально-корекційне застосування фотографії, її використання для вирішення психологічних проблем для розвитку та гармонізації особистості [3, с. 9].
У своєму дослідженні ми висунули гіпотезу, що фотографія може застосовуватися не лише як елемент арт-терапії для покращення емоційного стану людини, але й як терапевтичний засіб корекції сприйняття власного Я-образу. Ми припустили наступні гіпотези:
- у процесі фотозйомки нівелюються тілесні «зажими» і відбувається позитивне прийняття власного тіла;
- покращується емоційний стан жінки;
- підвищується самооцінка завдяки погляду «збоку» на своє відображення та здатність навчання свідомо приймати власний тілесний образ;
- під час корекційної роботи з психологом і власними фотознімками ліквідуються негативні установки щодо Я-сприйняття.
В якості досліджуваних були обрані 30 психічно здорових жінок віком від 18 до 55 років. Для порівняння та співставлення отриманих результатів дослідження ми обрали контрольну групу із 30 осіб з однаковим соціальним статусом та віковою категорією, які не брали участі у дослідженні, а тільки проходили тестування на момент здійснення дослідження та при його закінченні.
На початку дослідження були проведені наступні дії:
- інтерв’ювання емоційного стану та очікувань респонденток;
- анкетування жінок з обох груп;
- діагностичне тестування на рівень самооцінки за двома методиками: діагностика образу власного тіла за О.А. Скугаревським [4] та тестування самовідношення за тестом В.В. Століна, С.Р. Пантелєєва [5];
- проведений інструктаж та ознайомлення досліджуваних осіб щодо здійснюваної роботи.
Згідно діагностики контрольної і дослідної груп ми провели аналіз в наступних аспектах:
- глобальну оцінку сприйняття власного тіла;
- емоції і почуття щодо власної зовнішності;
- установки щодо відношення до власної зовнішності;
- наслідки поведінки від сприйняття Я-образу.
У цілому було проведено 5 практичних зустрічей з клієнтками тривалістю 45-60 хвилин. Перші 4 зустрічі включали фотозйомку з результатами від 50 до 100 кадрів, в залежності від поведінки та тілесного розкріпачення жінки. Перші чотири дослідження включали домашню роботу, в якій клієнтка повинна була обрати 3 фотознімки, де вона собі найбільше подобалася, і 3 фотознімки, де найменше. Дослідження складалося з наступних етапів.
1 зустріч. Проведення інтерв’ю, анкетування, два тестування на рівень самооцінки та перша фотосесія. Фотозйомка проводилася без певної підготовки, передбачала образ в повсякденному житті.
2 зустріч. Обговорення попередньої зустрічі, самосприйняття, емоційного стану та вражень. До фотозйомки жінка повинна була підготуватися з опрацюванням власного образу, одягу і макіяжу. Під час фотозйомки відбувалася робота з позуванням та корекцією тілесних зажимів.
3 зустріч. Оцінка проведеної домашньої роботи, аналіз емоційного стану та обговорення вражень. Фотозйомка передбачала чорно-білий портрет з метою подальшого аналізу емоційного стану клієнтки.
4 зустріч. Обговорення змін у емоційному стані, проведеної домашньої роботи та вражень. Фотозйомка передбачала підготовку зі створенням нового зовнішнього образу та роботу з афірмаціями щодо покращення емоційного стану та самосприйняття.
5 зустріч. Проведення повторного анкетування, інтерв’ювання, оцінка вражень та повторне тестування за двома вищезазначеними тестовими методиками на рівень самооцінки.
В процесі проведеної роботи ми отримали такі середні значення щодо кожної з груп, що наведені в таблиці:
Як бачимо, показники контрольної групи суттєво не змінилися. Середнє значення показника за опитувальником власного тіла за О.А. Скугаревським у контрольної групи змінилося всього на 0,63, тобто на 4%, в той час як у представників експериментальної групи спостерігається суттєва позитивна динаміка. Показник зменшився на 6,2, тобто на 30,4 %. Показник глобального самовідношення (за В.В. Століним, С.Р. Пантелєєвим) у контрольної групи збільшився на 0,47, тобто на 0,79%, в той час як у експериментальної групи знову відбулася суттєва позитивна динаміка. Показник збільшився на 23,66, тобто на 42,3%.
В процесі терапії ми отримали наступні результати:
- всі учасниці отримали емоційне задоволення від проведеної роботи;
- покращилося ставлення до себе і свого тілесного образу;
- жінки відмітили для себе думки та стани, у яких вони почували себе недостатньо привабливими;
- підвищився рівень задоволеності собою та своїм життям;
- показники самооцінки і самосприйняття суттєво збільшилися.
При повторному тестуванні контрольної групи суттєвих змін у рівні самооцінки не було виявлено.
Отже, у результаті проведеної роботи ми дійшли наступних висновків:
- фототерапія має позитивний вплив на сприйняття власного тілесного образу, а отже підвищує самооцінку;
- у процесі фототерапії клієнт має змогу вивільнити емоції, тілесні зажими, звільнитися від негативних установок;
- після проведеної терапії жінки починають менше реагувати на зовнішні фактори, тобто знизився рівень сприйняття власного образу з боку сторонньої зовнішньої оцінки;
- щоб ефект мав довготривалий характер варто продовжити роботу над собою, в тому числі за допомогою фототерапії.
Список використаних джерел:
1. Вайзер Дж. Техники фототерапии: использование интеракций с фотографиями для улучшения жизни людей // Визуальная антропология: настройка оптики / Под ред. Е. Ярской-Смирновой, П. Романова. М.: Вариант, ЦСПГИ, 2009. С. 64—108.
2. Гайфулин А. В. Различные теоретические подходы в определении понятия самооценки // Вестн. Том. гос. пед. ун-та. 2009. Вып. 1 (79). С. 73–76.
3. Копытин А., Платтс Дж. Руководство по фототерапии. – М.: «Когито-Центр», 2009. – 184 с.
4. Скугаревский, О. А. Нарушения пищевого поведения : монография / О. А. Скугаревский. – Минск : БГМУ, 2007. – 340 с.
5. Столин В.В., Пантилеев С.Р. Опросник самоотношения // Практикум по психодиагностике: Психодиагностические материалы. М., 1988. С. 123-130.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter