Реалії сьогодення свідчать про необхідність якісної підготовки кадрового складу, що вміють створювати умови й психологічну атмосферу задля сприятливого клімату в колективі та реалізації стратегії господарюючого суб’єкта. Наразі, вирішення проблеми ефективності керування персоналом сьогодні постає доволі гостро.
Висування на керівні й організаторські посади, як правило, обумовлено високим рівнем оволодіння психологічними навичками, при чому багато управлінського персоналу отримало свою посаду завдяки, насамперед, своїм професійним навичкам, а не лідерським якостям або вираженим здатностям до управлінської діяльності.
Однак у міру просування по службових сходах усе більш важливими для ефективної професійної діяльності стають навички й уміння розробляти, приймати та реалізовувати управлінські рішення, оцінювати ефективність діяльності підлеглих, підбір висококваліфікованих співробітників для реалізації цілей організації.
Специфіка керування в будь якій організації полягає, насамперед, у тому що, впливаючи на підлеглих, менеджер впливає на якість виконання робіт чи наданні послуг, а значить на їх психологічний стан.
Наслідками неправильного, з психологічної точки зору, керування можуть бути: халатне відношення підлеглих до роботи, конфлікти в колективі, недовіра один до одного та ін. Все це неминуче призводить до зниження рівня виконуваних робіт і кінцевого результату діяльності організації.
Тому, дуже важливо, щоб менеджери вміли не тільки чітко ставити завдання, ефективно їх доводити до виконавців, а також в повній мірі виконувати свої прямі адміністративні обов'язки. Адже керівником прийнято називати фахівця за знання, що використовує, досвід, інтелект і мотиви поведінки підлеглих задля досягнення цілей організації, тобто виконання роботи чужими руками.
Очевидно, що робота керівника базується на керуванні трудовими ресурсами організації, і тому для ефективної роботи він повинен мати необхідні особисті якості, професійні здібності та здатності до управлінської діяльності, знати засоби впливу й стилі поведінки, які будуть найбільш ефективними для направлення зусиль підлеглих задля досягнення цілей організації.
Проблема бачиться в тому, що існує невідповідність між наявним рівнем психологічної компетентності керівників середньої ланки, розвитку їхніх особистісних якостей, управлінських здатностей, знань, навичок, вмінь і сучасних вимог до них.
Наразі, сучасна психологія керування розглядає прояви особистості не просто в соціальній групі, а найважливіші її різновиди – в організації; точніше, її цікавить результат, отриманий від різноманіття взаємин особистості в організації, насамперед по вертикалі.
Таким чином, головна сфера психології керування – дослідження всієї складності проявів участі особистості в управлінських відносинах, управлінській діяльності, а для психології керування важливими є знання саме про структуру особистості як керівника так і підлеглого.
Список використаних джерел:
1. Корнилова Т. В. Экспериментальная психология / Т. В. Корнилова. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 381 с. 5.
2. Кравчук С. Л. Експериментальна психологія: теорія і практика психологічного експерименту: підручник / С. Л. Кравчук. – К.: «Київський університет», 2008. – 287 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter