Анотація. У статті розглянуто значення ділової гри, як інтерактивного методу навчання. Наведений приклад застосування ділової гри на практичних заняттях з економічної теорії.
Одним із провідних методів інтерактивного навчання є ділова гра. Це один із найкращих навчальних методів розвитку професійного творчого мислення та залучення всіх здобувачів освіти до освітнього процесу. В умовах обмеженого часу студенти отримують навички визначення, аналізу та вирішення конкретних проблем, навчаються працювати в групах, щоб підготуватись для прийняття рішень, орієнтуватись в нестандартних ситуаціях; концентрувати увагу на головних аспектах проблеми і встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; розвивати взаєморозуміння між учасниками гри.
Ділова гра – це моделювання реальної діяльності в спеціально створеній проблемній ситуації. Вона є засобом і методом підготовки та адаптації до трудової діяльності та соціальних контактів, методом активного навчання, який сприяє досягненню конкретних завдань, структурування системи ділових стосунків учасників [2, с. 243].
В процесі ділової гри студенти активно взаємодіють не тільки з викладачем а й один із одним. При цьому, активність викладача поступається місцем активності студентів, а роль викладача зводиться до управління такою взаємодією з метою досягнення цілей заняття та створення умов для ініціативної роботи студентів.
Матеріал і результати дослідження. Основою ділової гри є створення імітаційної й ігрової моделей. Імітаційна модель відображає обраний фрагмент реальної дійсності, який можна назвати прототипом чи об’єктом імітації, задаючи предметний контекст професійної діяльності фахівця у навчальному процесі. Ігрова модель є фактично способом опису роботи учасників про імітаційну модель, яка передає соціальний контекст професійної діяльності фахівців [4, с. 97].
Ділова гра формує у здобувачів освіти як предметні компетентності так і ключові (уміння вчитися: пізнавальну активність, критичне мислення; інформаційну: уміння працювати з різними джерелами знань, порівнювати, узагальнювати, робити висновки; комунікативну: навички спілкування в колективі і толерантне ставлення до інших). Таким чином, ділова гра є засобом і методом навчання та виховання.
Практичну діяльність із розробки ділової гри варто розпочинати із створення імітаційної та ігрової моделі. Імітаційна модель одержує своє втілення в таких компонентах як: мета, предмет гри, графічна модель взаємодії учасників, система оцінювання. Компоненти ігрової моделі – сценарій, правила, мета, ролі і функції гравців [1, с. 38].
Створення ділової гри є складною науково-технічною задачею, вирішення якої потребує значного організаційного та методичного забезпечення кожного навчального елементу цієї технології, що суттєво відрізняється від підготовки викладача до лекції, семінару або іншої форми заняття [5, с. 100].
Для проведення ефективного практичного заняття з економічної теорії у формі ділової гри, викладач повинен розробити такі методичні матеріали: загальний опис гри, постановку мети та завдань; рекомендації з проведення гри; схему, правила гри; сценарій та систему оцінювання.
Є досить багато готових розробок ділових ігор з економічної теорії, але як на нашу думку, тема витрат і доходів в економічній теорії не «відіграна», а для майбутніх економістів вона є однією із ключових у формуванні професійних компетенцій.
Ділова гра з теми «Витрати виробництва та прибуток підприємства», що проводиться із здобувачами освіти економічного напрямку з дисципліни «Економічна теорія», направлена на формування практичних навичок і вмінь щодо сутності та сучасних методів і способів розрахунку витрат та прибутку.
Ділову гру потрібно проводити після вивчення тем «Сутність і структура витрат», «Прибуток та його види». Тема гри є їх логічним завершенням, закріплює теоретичні знання та формує практичні навички. Задачі ділової гри пов’язані з формуванням в учасників гри предметних та ключових компетенцій, виробленню навичок практичної діяльності.
Ділова гра складається з декількох етапів, які послідовно реалізуються. На першому етапі, організаційному, керівник гри (викладач) проводить інструктаж з проведення заняття (визначає ціль, зміст, кінцевий результат, формування ігрових колективів), інформує учасників про проблему і завдання гри. Студенти вивчають документацію: сценарій, правила, поетапні завдання та продумують як краще розподілити ролі всередині підгрупи.
Група ділиться на підгрупи (команди). В кожній підгрупі розподіляються ролі. Обов’язково обираються лідери або керівники, які організовують роботу підгрупи, розподіляють функції, беруть на себе відповідальність за прийняті рішення.
Наступним етапом гри є власне гра – вивчення ситуацій, обговорення, прийняття рішень, оформлення результатів. Цей етап, за правилами гри, починається й закінчується одночасно у всіх команд.
При проведенні ділової гри з економічної теорії, важливу роль виконують опитування, що активізують роботу студентів, налаштують їх на роботу. Їх можна логічно включити в сценарій гри, як атестацію працівників чи співбесіду. У діловій грі «Витрати виробництва та прибуток підприємства» претенденти на роботу проходять, таким чином, перший етап співбесіди, у формі тестування, з метою визначення теоретичної підготовки майбутніх «працівників».
На другому, ігровому етапі, після першого туру – конкурсу, здобувачі освіти вирішують конкретні практичні ситуації з розрахунку бухгалтерських та економічних витрат, прибутку (або збитку) підприємства, визначають оптимальний обсяг виробництва та пропонують рекомендації щодо доцільності здійснення бізнесу.
Кожна підгрупа проводить обговорення, виконує необхідні розрахунки, приймає рішення, оформляє результати відповідно до інструкції гри та виступає із захистом своїх пропозицій.
На третьому етапі ділової гри відбувається педагогічний аналіз заняття. Діяльність учасників гри оцінюється за трьома критеріями: діловим, риторичним, етичним. Підбиваються підсумки та визначаються переможці. Аналізується заняття щодо виконання поставлених цілей як викладачем так і самими студентами.
Дана ділова гра є імітаційною моделлю процесу розрахунку витрат, прибутку на підприємстві та обґрунтування прийняття рішень щодо оптимального обсягу виробництва. При цьому формуються навички прийняття рішень в умовах взаємодії і суперництва, моделюються відносини здорової конкурентної боротьби, ділових відносин. Тривалість її 2 академічних години.
Для проведення гри створюється система стимулювання з метою зацікавлення як окремих учасників так і колективу в цілому. Переможцем вважається та команда, яка набрала найбільше балів (із 12 можливих – по 2 за кожний критерій). Бали розставляють команди-учасниці та викладач.
З метою підготовки колективного обговорення, кожна команда відповідає на питання анкети, щодо доцільності застосування ділової гри та ефективності проведення заняття.
Після впровадження у навчальний процес ділової гри було проведено опитування студентів щодо оцінки ефективності застосування ділової гри. Всього було опитано 30 студентів. Аналіз анкетування показав, що 93% опитаних визначили доцільність та ефективність гри; 87% вважають, що оволоділи методикою розрахунку доходу, витрат та прибутку. А 73% стверджують, що оволоділи навичками щодо прийняття рішень в умовах, наближених до виробничих. Проте 7% опитаних зазначили, що відчули труднощі під час гри, але схвалюють мету її проведення.
Висновки. Серед значної кількості сучасних інтерактивних методів навчання ділова гра посідає провідне місце. На практичних заняттях, де використовуються ділові ігри, ефективно відбувається поглиблення і закріплення знань студентів з економічної теорії, удосконалюються вміння застосовувати їх на практиці.
Навчальна ділова гра дозволяє задати в навчанні предметний і соціальний контексти майбутньої професійної діяльності і тим самим змоделювати більш адекватні, в порівнянні з традиційним навчанням, умови формування професійних умінь і навичок, нового знання [3, с. 187].
Список використаних джерел:
1. Кропельницька С.О. Методи активного навчання у підготовці фінансиста : навч. посіб. / С. О. Кропельницька, І. В. Перевозова. - Київ : Центр учбової літератури, 2014. - 222 с.
2. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури, 2009. - 472с.
3. Сисоєва С.О. Інтерактивні технології навчання дорослих : Навчально-методичний посібник для викладачів системи формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих К.: ВД «ЕКМО», 2011. – 324 с.
4. Бєлкін І. В. Педагогічні умови використання ділових ігор у вищих навчальних закладах / І. В. Бєлкін, Ю. Ю. Цивак // Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції «Край на науковому розвитку». – Софія, 2010. – Т. ІV. – с. 96–101.
5. Романова М. Ділова гра як засіб формування професійної компетентності молодших спеціалістів. Молодь і ринок.2014. № 2. с. 99–104. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/Mir_2014_2_20 (дата звернення: 20.11.2020)
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter